Рішення № 4397733, 07.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/238

07.08.09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

до комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський"

про стягнення безпідставно отритманих коштів у сумі 16 513,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Шумська О.В.(дов. від 11.08.2008)

Гайдар С.А.(дов. від 21.04.2009)

Від відповідача Алексенко В.Ю.(дов. від 02.04.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у розмірі 16 513,50 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2009 порушено провадження у справі №50/238 та призначено до розгляду на 22.04.2009.

22.04.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 15.05.2009 для подання додаткових доказів по справі.

22.04.2009 в судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

24.04.2009 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого позивач просить: стягнути з комунального підприємства «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»частину помилково перерахованих коштів у розмірі 13 686 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 06 коп. та зобов'язати комунальне підприємство «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»зарахувати 2 827 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 44 коп. в рахунок орендної плати відповідно до Договору оренди від 15.05.2006 № 338 за період з січня по червень 2009 року, судові витрати покласти на комунальне підприємство «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський».

Суд дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання позивача, оскільки вимога позивача про зобов'язання КП "ФРЦ "Дніпровський" зарахувати кошти в рахунок орендної плати по Договору оренди від 15.05.2006 № 338 за січень-червень 2009 суперечить приписам чинного законодавства, позаяк статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаних норм матеріального права обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений законом, а відтак не може бути судом задоволений.

15.05.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі і подали клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору та клопотання про вирішення спору у термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дані клопотання.

Представник позивача через канцелярію суду подав заперечення на відзив відповідача.

Розгляд справи було відкладено на 19.06.2009.

19.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, подали додаткові докази та дали пояснення по справі.

19.06.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 22.06.2009, 22.06.2009 –на 08.07.2009, а 08.07.2009 –на 23.07.2009 для подання додаткових доказів та пояснень по справі.

19.06.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

22.06.2009 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить стягнути з комунального підприємства «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 16 513 (шістнадцять тисяч п’ятсот тринадцять) грн. 50 коп. та просить судові витрати покласти на комунальне підприємство «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський».

Суд прийняв до уваги дане клопотання.

23.07.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 07.08.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"(далі позивач) перерахувало на розрахунковий рахунок комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський"(далі відповідач) № 26001437297 у ВАТ АБ «Укргазбанк»у м. Києві, МФО 320478 16 513,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 114.

У вказаних платіжних дорученнях було зазначено призначення платежу «оплата по договору б/н від 2009 року».

Матеріали справи та пояснення представників сторін свідчать, що між позивачем та відповідачем не укладалося договору «б/н від 2009 року».

Натомість з письмових пояснень відповідача вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв'язку з укладенням договору оренди від 15.05.2006 №338 (надалі договір та/або договір оренди).

Також відповідач зазначає, що на виконання договірних зобов'язань в частині погашення виниклої заборгованості по орендній платі позивач платіжним дорученням від 29.12.2008 № 114 перерахував кошти у сумі 16 513,50 в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за договором оренди. Вказані дії ТОВ "Виробниче підприємство «Компанія ДІСІ»з погашення заборгованості по орендній платі цілком відповідають взаємовідносинам сторін та ґрунтуються на положеннях укладеного договору оренди.

Позивач визнає факт укладення між ним та відповідачем зазначеного договору оренди, однак заперечує, що оплата платіжним дорученням від 29.12.2008 №114 була здійснена саме на виконання даного договору оренди.

Посилаючись на положення статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач у своєму клопотанні про зміну позовних вимог просить суд стягнути з комунального підприємства «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»частину помилково перерахованих коштів у розмірі 13 686 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 06 коп. та зобов'язати комунальне підприємство «Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»зарахувати 2 827 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 44 коп. в рахунок орендної плати відповідно до вищезазначеного договору оренди.

Відповідач заперечив проти клопотання позивача про зміну позовних вимог та зазначив, що відповідно до ст. 16 ЦК України такого способу захисту порушеного права як зарахування коштів в рахунок орендної плати не існує.

У своєму клопотанні від 22.06.2009 позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 16 513 (шістнадцять тисяч п’ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі у зв’язку з наступним.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.24) ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Крім того, порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.4. Інструкції під терміном помилкове списання/зарахування коштів розуміється списання/зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. У вищевказаному пункті Інструкції під терміном неналежний платник розуміється особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, в свою чергу під терміном неналежний отримувач розуміється особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»(надалі - Указ Президента України), встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ).

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене відповідач набув майно, яке має вибути з його володіння, оскільки набуття ним даного майна є наслідком втрати цього майна позивачем через помилкове перерахування коштів. Посилання відповідача на те, що дане перерахування коштів відбулося на виконання договору оренди не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки у призначенні платежу зазначається: «оплата по договору б/н від 2009 року».

Матеріали справи свідчать та сам відповідач визнає, що між ним та позивачем не укладалося договору «б/н від 2009 року».

Таким чином, підстави набуття відповідачем майна позивача у вигляді грошової суми у розмірі 16 513 (шістнадцять тисяч п’ятсот тринадцять) грн. 50 коп. –відсутні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належним чином не довів, що набув спірні грошові кошти у розмірі 16 513 (шістнадцять тисяч п’ятсот тринадцять) грн. 50 коп. правомірно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у відповідності до уточнених позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (вул. Челябінська, 9-Г, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 34806193, р/р 26001437297 у ВАТ АБ «Укргазбанк»в м. Києві, МФО 320478) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"(проспект Возз’єднання, 1, м. Київ, 02160, р/р 26003056100121 у філії «КиївСіті»ПриватБанку м. Київ, МФО 380775, код ЄДРПОУ 31350429) суму безпідставно перерахованих коштів в розмірі 16 513 (шістнадцять тисяч п’ятсот тринадцять) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 165(сто шістдесят п’ять)грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.