Ухвала суду № 43976688, 29.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/12669/14-ц Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В. Провадження № 22-ц/780/2525/15 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 53 29.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

29 квітня 2015 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Химинець Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв»язку з незаконним звільненням та за час затримки виплати належних сум при звільненні, донарахування і виплату одноразових і щомісячних премій, донарахування та виплату вихідної допомоги, перерахування розміру середньої плати за час вимушеного прогулу в зв»язку з незаконним відстороненням від роботи,-

встановила:

у грудні 2014 року позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх позов них вимог зазначав, що згідно з наказом підприємства від 12 листопада 2014 р. №87/ок його звільнено з посади начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ 12 листопада 2014 року «в зв»язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України».

Дане звільнення вважає незаконним оскільки в Концерні радіомовлення, радіозв»язку і телебачення створена та діє Об»єднана профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв»язку і телебачення. До її складу входить первинна профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв»язку і телебачення, членом якої є позивач.

Згоди на його звільнення відповідач від даної профспілки не отримав.

Крім того позивачу безпідставно не нараховані та не виплачені одноразові премії з нагоди державних та професійного свят в розмірі 0,5 посадового окладу 2 682,5грн. до Дня Конституції України і по одному посадовому окладу 5 365,00 грн. до Дня Незалежності України та 5 365,00 грн. до Дня працівників радіо, телебачення і зв»язку, що підтверджується розрахунковими листками за червень, серпень і листопад 2014 року.

У травні-вересні 2014 року позивачу зменшено розмір щомісячної премії, що передбачена п.5.12 Колективного договору, за основні результати виробничої та фінансово-господарської діяльності із 100% до 50%, в зв»язку з чим йому не донараховано та не виплачено відповідно в травні 2014р.- 4598,58грн., в червні 2014р. - 4235,54грн., в липні 2014р. - 5365,00грн., в серпні 2014р. - 5131,74грн. та у вересні 2014р. - 2011,88грн., що підтверджується розрахунковими листками за травень-вересень 2014 року.

Відповідно до наказу Концерну РРТ від 12 листопада 2014 р. №87/ок йому нарахована та виплачена вихідна допомога в розмірі 6 703,43 грн.

Відповідно до розрахункового листка за листопад 2014 року вказана допомога розрахована із врахуванням середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 297,93грн. Розмір середньої заробітної плати розрахований із заробітної плати за жовтень 2014 року. Однак, відповідно до табелів обліку робочого часу працівників відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ за вересень і жовтень 2014 року він не працював і в нього не було жодного робочого дня ні у вересні, ні в жовтні 2014 року.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100 відповідач повинен був розраховувати середньомісячну заробітну плату виходячи із його заробітної плати за липень і серпень 2014 року.

Таким чином йому не донарахована та не виплачена вихідна допомога в розмірі 19538,77 грн.

Згідно з наказом генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення від 30.09.2014 №443 «Про відсторонення» відповідач відсторонив його від виконання трудових обов»язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженню та обмежив доступ на територію Концерну РРТ. При цьому, відповідно до Наказів Концерну РРТ від 14.08.2014 року №№362,363 позивач перебував у відпустці з 15.09.2014р. по 26.10.2014р.

Про скасування Наказу від 30.09.2014 №443 «Про відсторонення» йому стало відомо лише 21 листопада 2014 року, коли він прибув на засідання профкому Первинної профспілкової організації Концерну РРТ.

При цьому, як вбачається із розрахункових листків за жовтень та листопад 2014 року при розрахунку розміру його заробітної плати за жовтень і листопад 2014 року відповідач виходив з того, що він працював у жовтні 2014 року 5 днів і листопаді 2014 року 8 днів, що не відповідає дійсності і підтверджується табелями обліку робочого часу працівників відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ за жовтень і листопад 2014 року. В наслідок чого позивачу не донараховано та не виплачено заробітної плати за вимушений прогул в розмірі 19 075,81 грн. за жовтень та листопад 2014 року.

Позивач зазначав, що його звільнено без законної підстави та з порушенням встановленого порядку, а також йому без законної підстави та з порушенням встановленого порядку не нараховані, нараховані не в повному розмірі та не виплачені одноразові і щомісячні премії та заробітна плата за вимушений прогул, в наслідок чого позивачу також не донарахована та не виплачена вихідна допомога.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення від 12 листопада 2014 р. №87/ок «Про звільнення ОСОБА_2» з посади начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення 12 листопада 2014 року «в зв»язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення з 25.02.2015 р.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.11.2014 р. до 25.02.2015 р. в сумі 63 618 гривень.

Допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 25.02.2015 р. позовна заява, в частині донарахування і виплату одноразових і щомісячних премій до Дня Конституції України та Дня незалежності України, залишені без розгляду.

11.03.2015 р. відмовлено судом першої інстанції у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

13.03.2015 р. ухвалою суду першої інстанції виправлена описка в судовому рішенні від 25.02.2015 р., в частині дати з якої необхідно поновити позивача на роботі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням скаргою представник Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року в частині визнання ОСОБА_2 на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначив, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального права, неповному з»ясуванні обставин справи. Також зауважив, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано всіх доказів по справі.

Апелянт вважає, що відповідачем відповідно до вимог КЗпП України завчасно було направлено на адресу ППО Концерну РРТ обґрунтоване письмове подання про розірвання трудового договору з позивачем.

Оскільки ППО Концерну РРТ не надало у встановлений законом строк рішення про надання згоди чи про не надання згоди на звільнення позивача, відповідно до вимог ст.43 КЗпП України, відповідач правомірно вважав, що ППО Концерну РРТ дав згоду на розірвання трудового договору.

Також на думку апелянта, при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції не правильно провів розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. На думку апелянта до стягнення підлягала сума у розмірі 21 748,89 грн., а не 63 618 грн., яку стягнув суд.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки (т.1 а.с.22).

Наказом №87/ок від 12.11.2014 р. позивач був звільнений із посади начальника відділу внутрішнього аудиту в з»язку із скороченнямчисельності та штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України.

Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

23.04.2014 р. конференцією трудового колективу Концерну РРТ було затверджено Колективний договір про взаємні обов»язки між адміністрацією і трудовим колективом.

Згідно зі ст.43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п»ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

З поданих сторонами доказів встановлено, що в Концерні радіомовлення, радіозв»язку і телебачення створена та діє Об»єднана профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв»язку і телебачення. До її складу входить первинна профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв»язку і телебачення, членом якої є позивач.

Тобто, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з позивачем з підстави, передбаченої п.1 ст. 40 Кодексу, могло бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового комітету підприємства за результатами розгляду обґрунтованого письмового подання керівника підприємства у присутності позивача.

Відповідно до листа первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв»язку і телебачення на ім»я генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв»язку і телебачення від 21.11.2014 №101 «Про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору» (т.1 а.с.80-82), відповідач був повідомлений, що профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації Концерну РРТ розглянуто Подання Концерну РРТ № 5032/1-08 від 23.10.2014 і прийнято рішення відмовити в наданні згоди на розірвання трудового договору із начальником відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ ОСОБА_2

Згідно з ч.6 ст.39 КЗпП України рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтованої відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги вказаний лист, так як він є обґрунтованим, оскільки з метою захисту конституційного права працівника на працю профспілкова організації правомірно піддала аналізу наведені в подані відповідача доводи щодо необхідності скорочення та звернула увагу адміністрації підприємства на відсутність будь-якої доказової бази, щодо наведених в подані адміністрації доводів необхідності скорочення, адже обов»язковість щодо обґрунтованості встановлена законом. Крім того було вказано відповідачу на порушення вимог ст.ст.43,49-2 та 49-4 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції підтримує позицію суду першої інстанції, що до того, що в згаданому листі профспілки повинна міститись інформація виключно щодо характеристик позивачу, як фахівцеві, з урахуванням періоду його роботи, адже як вбачається з наведених вище норм трудового законодавства кваліфікаційні характеристики та наявність пільг у працівників, чиї посади заплановано скоротити повинні були бути предметом розгляду під час консультацій між адміністрацією підприємства та профспілкою.

Крім того, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заперечення відповідача, що суд не в праві давати оцінку правомірності і доцільності процедури скорочення, оскільки це стосується господарської діяльності суб»єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах про поновлення на роботі, так як суд є органом, який безпосередньо розглядає трудові спори.

Так, відповідно до абзацу 1 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженимним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України в п.15 постанови від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Враховуючи вище зазначене суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність визнати незаконним та скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення від 12 листопада 2014 р. №87/ок Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення 12 листопада 2014 року «в зв»язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України».

Так, ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.11.2014 до 25.02.2015, а саме відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100, у випадку вимушеного прогулу середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню з роботи.

Відповідно до пп.3 п.1 Порядку цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу. Таким чином, відповідно до абз.3,4 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата, а враховуючи, що протягом останніх двох календарних місяців позивач не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (липень, серпень 2014 року), а відповідно до абз.1 п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо; премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку і щодо того, що для встановлення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу необхідно використовувати дані за липень, серпень 2014 року.

Відповідно до доказів наявних в матеріалах справи кількість відпрацьованих робочих днів позивачем в липні 2014 року становить 23 робочі дні, в серпні 2014 року 10 робочих днів, заробітна плата за ці місяці складає 17767,03 гривень та 10224,77 гривень відповідно.

Таким чином розмір середньої заробітної плати позивача за день становить 848,24 гривні (17767,03 гривень + 10224,77 гривень / 23 р.д.+10 р.д.), а середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.11.2014 до 25.02.2015 року становить 63 618 гривень (848,24 гривень х 75 робочих днів).

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про порушення норм матеріального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов частково.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення відхилити, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді