Ухвала суду № 43976686, 05.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9758/14 Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/1441/15 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 1 05.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

05 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.

суддів Іванової І.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Бориспільське міськрайонне управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про скасування (припинення) права власності та скасування рішення про державну реєстрації прав на квартиру ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 23 грудня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення, згідно з резолютивною частиною якого було визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року, виданого КП Бориспільської районної ради «ЖК» на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1. Позивач стверджував, що звернувся до Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, із заявою про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру за відповідачами, проте йому в задоволенні заяви було відмовлено.

Просив ухвалити рішення про скасування (припинення) права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно рішення Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності від 06.12.2007 року, номер запису 1035 в книзі 3, реєстраційний номер 21313718 (РПВН); скасувати рішення про державну реєстрацію прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно рішення Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності від 06.12.2007 року, номер запису 1035 в книзі 3, реєстраційний номер 21313718 (РПВН)

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованої на праві приватної спільної часткової власності на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно з рішенням Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності від 06.12.2007 року, номер запису 1035 в книзі 3, реєстраційний номер 21313718 (РПВН). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Постановляючи рішення та частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що права позивача, в тому числі права на приватизацію квартири, в якій позивач постійно зареєстрований та проживає, порушені, а тому позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав на квартиру є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що до заявленої позивачем вимоги про скасування (припинення) права власності на квартиру то вона не підлягає задоволенню, оскільки право власності відповідачів на спірну квартиру припинено з моменту набрання законної сили рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року.

З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2007 року КП Бориспільської районної ради «ЖКК» було видано свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в рівних долях (а.с. 9).

06.12.2007 Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації на підставі вище вказаного свідоцтва було зареєстровано право власності на вказану квартиру, реєстраційний номер 21313718, номер запису 1035 в книзі 3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16942122 від 06.12.2007 (а.с. 10).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року, яке набрало законної сили 13.03.2014, було визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року виданого КП Бориспільської районної ради «ЖКК» на ім'я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, та визнано недійсним розпорядження органу приватизації НОМЕР_1 від 23.11.2007 року виданого КП Бориспільської районної ради «ЖКК» на приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а. с. 12-13).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гапоненко С.В. Реєстраційної служби Бориспільського МРУЮ Київської області від 15 серпня 2014 року № 15181939 заяву ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності, було відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номер 21313718, оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: поданим заявником рішення суду для скасування права власності лише визнано недійсними розпорядження та свідоцтво, а щодо скасування (припинення) права власності за власником інформація відсутня; судом не винесено рішення про скасування (припинення) права власності (а.с. 11).

Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це - офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 26 вказаного закону визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно підпункту 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним не є таким рішенням, і без зазначення у рішенні суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не можна вважати, що відбувся реальний захист права власності позивача.

Відповідно до пункту 2.6. «Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011р. № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 р. за № 1429/20167, - для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Згідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту, які застосовуються судом, встановлені ст.4 ЦПК України, з положень якої випливає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з метою захисту порушеного права позивача, в тому числі права на приватизацію квартири, в якій позивач постійно зареєстрований та проживає, позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем вимога про скасування (припинення) права власності на квартиру не підлягає задоволенню, оскільки, право власності відповідачів на спірну квартиру припинено з моменту набрання законної сили рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року, яким визнано недійсним правовстановлюючий документ - свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року виданого КП Бориспільської районної ради «ЖКК», оскільки чинним законодавством не передбачено підстав для додаткового скасування (припинення) права власності у разі визнання недійсним правовстановлюючого документа, що був підставою для виникнення права власності.

Доводи апеляційної скарги, що приватизація була проведена законно, без будь-яких порушень, а вимога позивача про відновлення права на житло шляхом винесення судового рішення про скасування права власності її та її дитини, на думку відповідача нічим необґрунтована, право на житло позивача не порушується, він проживає в спірній квартирі і вони йому в цьому не перешкоджають вже були предметом дослідження в суді першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: