Рішення № 4397162, 13.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/174

13.05.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-торгівельні енергоекономічні системи”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Зіг Заг”

про

стягнення 39 325,00 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача

Лозін Ю.О., Савенков О.В.

від відповідача

не з’явився

У судовому засіданні 13.05.2009 за згодою присутніх представників позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислово-торгівельні енергоекономічні системи” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зіг Заг” попередньої плати за товар, що не був поставлений. Ціна позову 39 325,00 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/174 від 16.03.2009 та призначено справу до розгляду на 14.04.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2009 розгляд справи було відкладено на 13.05.2009 через неявку в судове засідання відповідача та неподання витребуваних документів.

У судове засідання, що відбулося 13.05.2009, відповідач не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез’явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал № 15/174 від 16.03.2009 та 14.04.2009 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити, стягнувши з відповідача 39 325,00 грн., що були перераховані на його рахунок в якості попередньої плати за товар у відповідності з рахунком-фактурою № СФ-0000660 від 19.08.2008. Позивач зазначає, що ним було виконано свої договірні зобов’язання перед відповідачем, натомість останній порушив умови усної домовленості сторін, а саме, не передав весь товар, що був оплачений.

На підтвердження заявлених вимог позивачем приєднано до позовної заяви копію рахунку-фактури № СФ-0000660 від 19.08.2008 та платіжні доручення про перерахування на користь відповідача 66 852,49 грн. № 118 від 21.08.2008 та № 119 від 29.08.2008, лист-вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю “Зіг Заг” виставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Промислово-торгівельні енергоекономічні системи” рахунок-фактуру № СФ-0000660 на суму 66 852,49 грн. за 4 675 кг плівки.

З матеріалів справи слідує, що позивач перерахував відповідачеві обумовлену вищевказаним рахунком-фактурою суму в розмірі 66 85,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2008 № 118 на суму 30 000,00 грн. та від 29.08.2008 № 119 на суму 36 852,49 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків).

У ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000660 від 19.08.2008 відповідач зажадав оплати, а позивач оплатив товар на суму 66 852,49 грн. Отже, таким документом та його погодженням сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар, а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач свої зобов’язання щодо оплати товару виконав належним чином, а саме: ним було перераховано 66 852,49 грн. платіжними дорученнями № 118 від 21.08.2008 і № 119 від 29.08.2008, а відповідачем отримано кошти.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000628 від 29.10.2008 відповідач передав позивачеві товар на суму 32 175,00 грн. відповідно до укладеної сторонами усної угоди купівлі-продажу згідно з рахунком –фактурою № СФ-0000660 від 19.08.2008.

Отже, всупереч прийнятому зобов’язанню з передачі оплаченої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки не передав товар на всю суму, що була йому перерахована, заборгувавши 34 677,49 грн. (66 852,49 грн. –32 175,00 грн.).

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У грудні 2008 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про повернення суми коштів, на яку не був поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості як попередньої плати за товар, що не був поставлений, доказів передачі товару на вказану суму також не надав.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та викладені положення діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки з поданих до матеріалів справи розрахункових та первинних бухгалтерських документів слідує, що борг відповідача становить саме 34 677,49 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зіг Заг” (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, ідентифікаційний код 32312756) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-торгівельні енергоекономічні системи” (84625, Донецька область, м. Горлівка, вул. Житомирська, 34, ідентифікаційний код 34032014) 34 677 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 49 коп. боргу, 346 (триста сорок шість) грн. 77 коп. державного мита та 104 (сто чотири) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення –20.07.2009