Рішення № 4397039, 03.08.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2009 р.

Справа № 12/29

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 12/29

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар", с. Суботці Знам'янського району Кіровоградської області

до відповідача: закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м. Кіровоград

про стягнення 94 261 грн.

Представники сторін:

від позивача - Солоднікова Ю.В., довіреність б/н від 20.07.09р. ;

від відповідача - Царенко В.В. , довіреність № 129/1 від 15.04.09 ;

В судовому засіданні оголошувались перерви з 21.04.2009 року до 14:10 год. 16.06.2009 року, 21.07.09 до 14 год. 10 хв. 03.08.09р., в порядку, визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" подано позов до закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" про стягнення грошових коштів в розмірі 96661,41 грн. та судових витрат.

В судовому засіданні 30.04.2009 року представник позивача подав доповнення до позовної заяви в частині підстав позову. Позивач вказує на те, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" та закритим акціонерним товариством "ПММ-Транссервіс", шляхом обміну документами (рахунок на оплату, платіжне доручення про оплату) в порядку вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, укладений двосторонній правочин, а саме договір купівлі-продажу дизельного палива. Посилаючись на ст.ст. 655,663 ЦК України та ст. 265 ГК України зазначає, що всі істотні умови для такого роду договорів (найменування товару (предмет), його кількість, одиниця виміру, ціна), були між сторонами погоджені.

В судовому засіданні 16.06.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з закритого акціонерного товариства "ПММ - Транссервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" грошові кошти в сумі 94 261,00 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача витрати по оплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах.

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, тому вказана заява позивача прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав. В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що зобов'язань по поставці паливно-мастильних матеріалів перед позивачем у відповідача не існує. Всі рахунки-фактури виставлялися лише на оплату за відпуск нафтопродуктів зі складу відповідача. Проведена позивачем оплата засвідчує факт перерахування коштів лише за отримання вказаної у рахунках-фактурі продукції. Рахунки за поставку нафтопродуктів відповідачем не виставлялись і оплата за її поставку позивачем не проводилась.

За таких обставин, зазначає відповідач, відсутні підстави кваліфікувати договірні відносини між обома підприємствами як відносини поставки та застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексу України при вирішенні спору.

Крім того, зазначає відповідач, вимога від 21.11.08р. не може бути прийнята до виконання відповідачем, оскільки у ЗАТ "ПММ "Транссервіс" відсутній обов'язок здійснювати поставку продукції. Вимога про відпуск попердньо оплаченої продукції від позивача на адресу ЗАТ "ПММ "Транссервіс" не надходила.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "ПММ-Транссервіс" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" рахунок-фактуру № СФ-0001745 від 12.08.2008 року на оплату дизельного палива в кількості 13,557 тон по ціні 7 130,00 гривень за одну тону на загальну суму 96 661,41 грн. Платіжним дорученням № 38 від 14 серпня 2008 року позивач перерахував відповідачеві 96 661,41 грн. з призначенням платежу: "За дизпаливо згідно рах.№ СФ-0001745 від 12.08.2008р.".

Строк (строки) передачі товару у власність покупця сторонами врегульовані не були.

Посилаючись на норми ст. 530 ЦК України позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою б/н від 21.11.2008 року в якому вимагав від ЗАТ "ПММ-"Транссервіс" поставити в семиденний строк дизельне паливо в кількості 13,557 тон по ціні 7 130,00 грн. за тонну на суму 96 661,41 грн., або повернути грошові кошти в сумі 96 661,41 грн. на банківський рахунок позивача (арк.справи 22). На підтвердження надсилання вказаної вимоги відповідачу позивачем подано до матеріалів справи копію фіскального чека та опису вкладення у цінний лист(арк.справи 23).

Відповідач не поставив позивачу дизельне паливо у кількості 13,557 тон по ціні 7 130,00 грн./тона на суму 96 661,41 грн. і не повернув грошові кошти в сумі 96 661,41 грн. на банківський рахунок позивача. Вказане слугувало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом порушеного права.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 202,207, 525, 526,530, 612, 655, 663,712 ЦК України та ст. 265 ГК України.

При розгляді даного спору господарський суд враховує наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є :

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до норм статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім прпвочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статты 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами того, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0001745 від 12.08.2008р. на оплату дизельного палива в кількості 13,557 тон по ціні 7 130,00 грн. за одну тону на загальну суму 96 661,41 грн. Платіжним дорученням № 38 від 14 серпня 2008 року позивач перерахував відповідачеві 96 661,41 грн. з призначенням платежу: "За дизпаливо згідно рах.№ СФ-0001745 від 12.08.2008р." Відповідач прийняв вказані кошти і не повернув позивачу. Вказане свідчить, що сторони вчинили двосторонній правочин, а саме договір купівлі-продажу дизельного палива і всі істотні умови для такого роду договорів (найменування товару (предмет), його кількість, одиниця виміру, ціна), були між сторонами погоджені.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалось вище матеріали справи (арк. справи 22,23) містять лист-вимогу позивача б/н від 21.11.2008 року, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист в якому позивач вимагав від позивача поставити в семиденний строк дизельне паливо в кількості 13,557 тон по ціні 7 130,00 грн./тона на суму 96 661,41 грнвень, або повернути грошові кошти в сумі 96 661,41 грн. на рахунок позивача.

Відповідач не подав господарському суду доказів передання у розпорядження позивача дизельного палива у кількості 13,557 тон по ціні 7 130,00 грн. за одну тону на загальну суму 96 661,41 грн. або поверення коштів в сумі 96 661,41 грн.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що не вбачає підстав для передання дизельного палива позивачу. Такі є пояснення надані представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він відмовляється від прийняття виконання зобов'язань відповідчем , оскільки воно втратило інтерес для кредитора.

Враховуючи вищевикладене та норми ст. 664 ЦК України, господарський суд дійшов висновку про неспроможність доводів відповідача стосовно того,що у відповідача зобов'язань по поставці паливно-мастильних матеріалів перед позивачем у відповідача не існує; рахунки-фактури виставлялися лише на оплату за відпуск нафтопродуктів зі складу відповідача; проведена позивачем оплата засвідчує факт перерахування коштів лише за отримання вказаної у рахунках-фактурі продукції; рахунки за поставку нафтопродуктів відповідачем не виставлялись і оплата за її поставку позивачем не проводилась, а тому і відсутні підстави кваліфікувати договірні відносини між обома підприємствами як відносини поставки та застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексу України при вирішенні спору.

Неспроможними є також доводи відповідача стосовно того, що вимога від 21.11.08р. не може бути прийнята до виконання відповідачем, оскільки у ЗАТ "ПММ "Транссервіс" відсутній обов'язок здійснювати поставку продукції, а вимога про відпуск попердньо оплаченої продукції від позивача на адресу ЗАТ "ПММ "Транссервіс" не надходила.

Враховуючи норми ст. 665, частини 3 ст. 612 ЦК України та вимогу позивача повернути грошові кошти в сумі 96 661,41 грн., викладену в листі-вимозі б/н від 21.11.2008 року , господарський суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 96 661,41 грн., які складаються з грошової суми сплаченої позивачем відповідачеві за дизельне паливо, яке не поставлене відповідачем.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача повністю та стягує з відповідача збитки в сумі 94 261,00 грн., враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумді покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", 25006, м.Кіровоград, вул.Короленка,4-а, код ЄДРПОУ 23227999 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар", Кіровоградська область, Знамянський р-н, с.Суботці, вул.60 років Жовтня,4-б, поштовий індекс 274444, код ЄДРПОУ 32315956 заборгованість в сумі 94 261 грн., державне мито в сумі 942,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 115,06 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Макаренко Т.В.