Ухвала суду № 4396728, 01.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 р.Справа № 22-а-7308/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

представника позивача - Вигодський С.В.

прокурора - Сузий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті на постанову Господарський суд Полтавської областi від 23.12.2008р. по справі№9/28/5018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтергал"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтергал" звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 19.06.2006 року № 0001362301/0/1651, від 18.08.2006 року № 0001362301/1/2026, від 02.11.2006 року № 0001362301/2/2565, від 18.01.2007 року № 0001362301/3/83, за яким позивачу визначені податкові зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 2 267 074грн., в т.ч. основний платіж 1 511 383грн. та штрафна (фінансова) санкція 755 691грн. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2006 року № 0001862301/1/2027, від 02.11.2006 року № 0001862302/2564, від 18.01.2007 року № 0001862301/3/84, за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 92 973грн., в т.ч. основний платіж 61 982грн. та штрафна (фінансова) санкція 30 991грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 23.12.2008р. зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 19.06.2006 року № 0001362301/0/1651, від 18.08.2006 року № 0001362301/1/2026, від 02.11.2006 року № 0001362301/2/2565, від 18.01.2007 року № 0001362301/3/83, за яким позивачу визначені податкові зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 2 267 074грн., в т.ч. основний платіж 1 511 383грн. та штрафна (фінансова) санкція 755 691грн.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.08.2006 року № 0001862301/1/2027, від 02.11.2006 року № 0001862302/2564, від 18.01.2007 року № 0001862301/3/84, за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 92 973грн., в т.ч. основний платіж 61 982грн. та штрафна (фінансова) санкція 30 991грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року, ст. ст. 7, 9, 159 КАС України, ст. 67 Конституції України.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник прокуратури вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та прокуратури, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.08.2005р по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт №326/23-120/33672442 від 06.06.2006 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 1 353 518, 00 грн., в т.ч. за листопад на 862 834,00грн., за грудень - на 490 684,00 грн.; за 1 кв. 2006 року - на 157 865,00 грн., в т.ч. за січень - на 157 865,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006р. №0001362301/0/1651 про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 2 267 074,00 грн., в т.ч. основний платіж 1 511 383,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 755 691,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006р. в зв'язку з наявністю в акті перевірки арифметичної помилки, чим занижено суму донарахованого ПДВ у розмірі 61 982,00 грн. та відповідно суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 30991,00 грн., відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2006р.: №0001362301/1/2026 з тим же цифровим рядом донарахувань, що і податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006р. №0001362301/0/1651 та №0001862301/1/2027, за яким позивачу додатково було донараховано ПДВ в загальній сумі 92 973,00 грн., в т.ч. основний платіж-61982 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - ЗО 991,00 грн.

Оскарження позивачем в адміністративно-апеляційному порядку до ДПА у Полтавській області та ДПА України зазначених податкових повідомлень-рішень стало підставою для прийняття наступних податкових повідомлень-рішень: від 02.11.2006р. №0001362301/2/2565 та №0001862302/2564, від 18.01.2007р. №0001362301/3/83 та №0001862301/3/84.

При цьому відповідач ґрунтує свої висновки про порушенні позивачем пп. 7.1 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» тим, що протягом звітних періодів постачальником дизельного пального для позивача було ТОВ «Спец-Збут», установчі документи якого, в т.ч. свідоцтво платника податку на додану вартість постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області визнані недійсними з дати їх видачі.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що як сам позивач, так і його контрагент ТОВ "Спец-Збут" в період, що був охоплений перевіркою, мали статус платників податку на додану вартість і перебували на обліку в органах державної податкової служби, та приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності до яких забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність прийняття Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкових накладних № 1-К/24 від 24.11.05 р.,№ 1-К/23 від 23.11.2005 р., № 1-К/22 від 22.11.2005 р., № 1-К/21 від 21.11.05 р., № 1-К/18 від 18.11.05 р..№1-К/17від 17.11.05 р., № 1-К/16 від 16.11.05 р., № 1-К/15 від 15.11.05 р., № 1-К/14 від 14.11.05 р., № 1-КЛ1 від 11.11.05 р., № 1-К/10 від 10.11.05 р., № 1-К/09 від 09.11.05 р., № 1-К/08 від 08.11.05 р., № 1-К/02 від 02.11.05 р., № 1-К/28 від 28.11.05 р., № 1-К/29 від 29.11.05 р., № 1-К/30 від 30.11.2005 р.; № 2-К/26 від 26.12.2005 р., № 2-К/23 від 23.12.2005 р., № 2-К/22 від 22.12.2005 р., № 2-К/21 від 21.12.2005 р., № 2-К/20 від 20.12.2005 р., № 2-К/19 від 19.12.2005 р., № 2-К/08 від 08.12.05 р., № 2-К/07 від 07.12.05 р., № 2-К/02 від і 02.12.05 р.,№2-К/01 від 01.12.05 р.; № К-1601/1 від 16.01.06 р., № К-1301/1 від 13.01.06 р.,№К-1101/1 від 11.01.06 р., № К-1001/1 від 10.01.06 р., № 2-К/13 від 13.12.05р. позивач, ТОВ "Торговий дім "Інтергал" отримав від ТОВ "Спец-Збут" паливно-мастильні матеріали.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту.

При цьому колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» достатньою підставою для отримання відшкодування визначає відомості податкової декларації за звітний період.

Крім того, чинне законодавством не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області, якою визнані недійсними установчі документи ТОВ "Спец-Збут" з дати їх видачі, оскільки ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31.08.2006 року зазначена постанова скасована.

Щодо доводів апеляційної скарги про безтоварність операцій купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, оскільки відсутні докази їх транспортування, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 чт. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем доведено реальність здійснення спірних господарських операцій та продаж паливно-мастильних матеріалів третім особам.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Полтавської областi від 23.12.2008р. по справі№9/28/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.