Рішення № 4396674, 26.03.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2009 р.

Справа № 31/20-09-769

Позивач: ДП „Придніпровська залізниця”

Відповідач: ВАТ „Чорноморполіграфметал”

про стягнення 37 845 грн.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Коваленко Ю.М.

від відповідача: Грабовський М.Д.

СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнути з відповідача 37 845 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

З відзиву на позов від 02.03.2009 року убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві. Зокрема відповідач вказує, що маса вантажу визначена ним правильно на вагонних вагах; в комерційному акті не наведені обставини виникнення невідповідності маси вантажу; невідповідність маси вантажу могла бути наслідком незбереження вантажу під час перевезення; в комерційному акті не має запису про відсутність в вагоні пустот або пошкоджених пакетів металобрухту; комерційний акт підписаний не уповноваженими особами. Крім того відповідач просить суд зменшити розмір штрафу. З цього приводу відповідач посилається на відсутність збитків у позивача.

З доповнення до відзиву від 17.03.2009 року убачається, що відповідач просить суд зменшити розмір штрафу. З цього приводу відповідач посилається на відсутність збитків у позивача та важке фінансове становище відповідача. Відповідач вказує, що сума штрафу має складати не більше 4 442 грн. 64 коп.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

Відповідно до залізничної накладної № 41979556 від 08.08.2008 року відповідач (вантажовідправник) відправив на адресу ВАТ «Запоріжсталь»вантаж металобрухту чорних металів в кількості по вагону № 64086267 - 64 430 кг. нетто. Маса вантажу визначена відправником на 150 тоних залізничних вагах ВАТ «ОДСК». Провізна плата по вагону № 64086267 склала 7 569 грн.

Аналогічні відомості убачаються з квитанції про приймання вантажу № 41979556 від 08.08.2008 року.

Відповідно до комерційного акту серії БН № 755865/617 від 12.08.2008 року щодо вказаної залізничної накладної (вагон № 64086267) вантаж перевозився на відкритому рухомому складі, вагон технічно справний, вантаж завантажений засобами відправника, маса вантажу визначена відправником на 150 тоних залізничних вагах ВАТ «ОДСК». За документами значиться металобрухт чорних металів в кількості по вагону № 64086267 - 64 430 кг. нетто. В дійсності виявлено металобрухт чорних металів в кількості по вагону № 64086267 - 62 700 кг. нетто. Нестача вантажу 1 730 кг. В цьому акті зазначено, що на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, відповідно до договору здійснена комісійна видача вантажу вантажоотримувачу із зважуванням вагону на справних 200 тоних електроних вагоних вагах вантажоотримувача. Люка зачинені, завантаження вагону нижче рівня бортів на 50 –70 см., навантаження навалом, маркування не порушено. При повторному зважуванні вагону результат не змінився.

З копії технічного паспорту ваг убачається, що 200 тоні тензометричні ваги ВАТ «Запоріжсталь»станом на 12.08.2008 року (дата видачі вантажу по вагону № 64086267) були у справному стані.

З копії технічного паспорту ваг убачається, що 150 тоні вагонні ваги (модифікація з циферблатом) ВАТ «ОДСК»станом на 08.08.2008 року (дата відправки вагону № 64086267) були у справному стані.

Суд відхиляє акт зважування вагона від 08.08.2008 року, щодо зважування вагону № 64086267, оскільки цей акт підписаний позивачем та ВАТ «ОДСК»без участі представника залізниці, і у цьому акті зазначена лише маса брутто, без зазначення маси нетто. В той же час у залізничній накладній № 41979556 від 08.08.2008 року зазначена лише маса нетто без зазначення маси брутто.

З балансу відповідача за 2008 рік убачається, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Відповідно до „Статут залізниць України” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 –24. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. 37. Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. 52. На станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто. 118. За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. 122. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. 129. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до «Правила видачі вантажів»- 27. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5% маси всіх інших вантажів.

Відповідно до ст. 233 ГК України - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3 ЦК України - загальними засадами цивільного законодавства є: 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 551 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до листа ВГСУ від 29.11.2007 року № 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»-

20. Будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника. 21. Залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. Пункт 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість. У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. 22. Господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України. У відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Відповідно до розґяснення ВГСУ від 29.09.2008 року № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»- 6.1. стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. 6.2. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. 6.3. Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні. 6.4. Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений

за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.

У залізничної накладної № 41979556 від 08.08.2008 року (по вагону № 64086267) відповідач (вантажовідправник) неправильно зазначив масу вантажу на 1 730 кг. у бік збільшення, що підтверджено комерційним актом серії БН № 755865/617 від 12.08.2008 року, з якого убачається, що вантаж прибув на станцію призначення без ознак втрати у дорозі, тобто у стані і у кількості яка була завантажена на станції відправлення.

Ваги на яких зважувався вантаж при його відправленні відповідачем та прийнятті вантажоодержувачем були у справному стані.

Незважаючи на справність ваг відповідач масу вантажу у вказаній залізничній накладній зазначив неправильно.

За таких обставин позивач правомірно застосував до відповідача штраф в сумі 37 845 грн.

В той же час є підстави для зменшення розміру штрафу.

Так, відповідач повністю оплатив провізну плату по спірному вагону, у позивача відсутні збитки внаслідок того, що відповідач масу вантажу у вказаній залізничній накладній зазначив неправильно, відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Таким чином, з урахуванням таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість та розумність, штраф підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 5 000 грн., що зумовлює часткове задоволення позову.

Суд відхиляє правові позиції відповідача тією мірою якою вони не відповідають висновкам суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що маса вантажу визначена ним правильно на вагонних вагах, оскільки у залізничній накладній відповідач неправильно зазначив масу вантажу по спірному вагону. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що в комерційному акті не наведені обставини виникнення невідповідності маси вантажу, оскільки у комерційному акті зазначено достатньо обставин для висновку про те, що вантаж прибув на станцію призначення у стані і у кількості яка була завантажена на станції відправлення. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що невідповідність маси вантажу могла бути наслідком незбереження вантажу під час перевезення, оскільки з комерційного акту убачається інше. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що в комерційному акті не має запису про відсутність в вагоні пустот або пошкоджених пакетів металобрухту, оскільки у комерційному акті зазначено достатньо обставин для висновку про те, що вантаж прибув на станцію призначення у стані і у кількості яка була завантажена на станції відправлення. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що комерційний акт підписаний не уповноваженими особами, оскільки комерційний акт підписаний уповноваженими особами, що убачається з його змісту.

Судові витрати по держмиту та ІТЗ судового процесу покладаються на сторони наступним чином.

Відповідно до ст. 49 ГПК України –державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, сума штрафу 37 845 грн. заявлена позивачем правомірно, зменшення суми штрафу не засвідчує відсутність вини відповідача і не зменшує ступень вини відповідача.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача державного мита у повному розмірі, без застосування пропорційного розподілу між сторонами.

Судові витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача державного мита, та вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат на ІТЗ судового процесу і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат на ІТЗ судового процесу в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ „Чорноморполіграфметал” код 00383708 (м. Одеса, вул. Привізна, 1) на користь ДП „Придніпровська залізниця” код 01073828 (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108) –5 000 грн., 378 грн. 45 коп. по держмиту, 15 грн. 58 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ДП „Придніпровська залізниця” судові витрати у справі за ІТЗ судового процесу в сумі 102 грн. 42 коп.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 27.03.2009 року.

Рішення набуває законної сили з 07.04.2009 р.

Суддя Лєсогоров В. М.