Постанова № 4396442, 04.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 7/28

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.08.2009 р.           15:55           № 2а-1420/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Глобус Трейд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462312/0 від 27.01.09р.

Представники сторін:

від позивача : Поліщук С. С., за довіреністю

          від відповідача : Гучок В. В., за довіреністю

від прокуратури: не прибув

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000462312/0 від 27.01.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 та 7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого позивачу було донараховано податку на додану вартість в сумі 1724812 грн. податку на додану вартість та 850296 грн. штрафних санкцій. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462312/0 від 27.01.2009.

Ухвалою суду від 30.03.09 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте на основі акта перевірки та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив –

13.01.2009 відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Медторгсервіс»за період з 01.03.2008 по 30.09.2009.

Перевіркою було встановлено, що директор контрагента позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Медторгсервіс»надав пояснення, в яких зазначив, що він не здійснював продаж товарів (робіт, послуг) позивачу, ніяких угод з посадовими особами позивача не укладав, договорів, накладних, податкових накладних чи будь-яких інших документів фінансово-господарської діяльності щодо взаємовідносин з позивачем не підписував (стор.6 Акта).

Відповідач здійснював перевірку на підставі листа № 80.0185/26-10/09 від 26.11.2008 від СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва яким було призначено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Медторгсервіс»за період з 01.03.2008 по 30.09.2008, до якої були надані матеріали кримінальної справи № 80-0185.

Під час проведення перевірки відповідач досліджував установчі документи позивача, податкову декларацію з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 по 30.09.2008, акт перевірки місцезнаходження від 24.12.2008 № 1 ТОВ «ТД «Медторгсервіс»за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, д. 62/А, який свідчить про відсутність ТОВ «Торговий Дім «Медторгсервіс»(ЄДРПОУ 30606180), протокол допиту засновника та директора ТОВ «Торговий Дім «Медторгсервіс»Домрачева В.М., в якому зазначено, що він не здійснював продаж товарів (робіт, послуг) на адресу позивача та ніяких угод з посадовими особами позивача не укладав, договорів накладних, податкових накладних чи будь-яких інших документів фінансово-господарської діяльності з позивачем не підписував, реєстри отриманих податкових накладних ТОВ «БПК «Глобус Трейд»за період з 01.03.2008 по 30.09.2009; протокол огляду місця події від 25.11.2008.

На підставі цих документів відповідачем зроблено висновок про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ТД «Медторгсервіс»та підтвердження неможливості її фактичного отримання позивачем, а також про несплату позивачем податку на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту

Відповідач також на підставі пояснень директора ТОВ «ТД «Медторгсервіс»про не перебування у фінансово-господарських відносинах з позивачем (абз. 4 стор.6 Акта) зробив висновок, що позивач до складу податкового кредиту за період з 01.03.2008 по 30.09.2008 неправомірно відніс суму ПДВ в розмірі 1724812 грн. (абз.5-7 стор.6 Акта).

На підставі акта перевірки відповідачем було видано податкове повідомлення-рішення форми № 0000462312/0 від 27.01.09 на суму 2575 108,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з ч.3 п.1.2 затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Таким чином, основною ознакою невиїзної документальної перевірки є те, що об’єктом останньої є виключно подані податкові декларації, звіти та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Тобто органи державної податкової служби мають право перевіряти виключно ті документи, які пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Як встановлено судом, відповідач, здійснюючи невиїзну документальну перевірку, досліджував інші документи ніж ті, що можуть бути об’єктом перевірки, та які були отримані відповідачем не від платника податків, а від підрозділу податкового органу.

Також, як вбачається з вищезазначеного, відповідач на підставі неперевірених даних (йдеться про встановлення факту незнаходження ТОВ «ТД «Медторгсервіс»за місцем реєстрації, хоча як свідчать матеріали справи відповідач склав акт про відсутність юридичної особи за місцем її реєстрації за іншою адресою, ніж та, що зазначена в реєстраційних документах ТОВ «ТД «Медторгсервіс»).

Крім того, суд звертає увагу, що постановою, за якою відповідач проводив невиїзну документальну перевірку, передбачено проведення позапланової перевірки.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право податкового органу проводити такі види перевірок як документальні невиїзні перевірки, планові та позапланові виїзні перевірки.

Позапланові перевірки, при цьому, мають проводитись відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Як свідчать матеріали справи відповідач безпідставно провів перевірку іншого виду, який не відповідає постанові слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.11.2008, що призвело до порушення ним приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Зважаючи на викладене, суд робить висновок про те, що проведена відповідачем перевірка за своєю природою не є невиїзною документальною.

Оскільки відповідач, маючи намір провести невиїзну документальну перевірку позивача, в основу перевірки поклав інші, ніж передбачено ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п.1.2 затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, перевірка втратила ознаки невиїзної документальної, а тому у позивача виникло право на участь в такій перевірці, яка мала полягати в обов’язковому його повідомленні та можливості надавати документи та пояснення з питань, щодо яких проводилась перевірка.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Додатково суд зазначає, що висновок податкового органу про наявність порушення з боку позивача є надуманим, оскільки, Законом України «Про податок на додану вартість»та Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 не передбачено обов’язку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що під час винесення оскаржуваного рішення мало місце порушення відповідачем як прав позивача, так і наведених вище принципів, а орган владних повноважень у супереч вимог ст. 19 Конституції України діяв не у спосі встановлений законами України, що призвело до порушення прав особи –платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав обґрунтованих заперечень наведених позивачем доводів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, п.1 ч.1 ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Глобус Трейд" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462312/0 від 27.01.2009 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “БПК “Глобус Трейд”.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Глобус Трейд" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано – 11 серпня 2009 року.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.