Ухвала суду № 43963867, 28.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 876/6656/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 К» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 К» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « 3 К» звернулося до суду з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, в якому, із урахуванням зміни позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 04.02.2013 року №0000032302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104 205,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 92 159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 046,00 грн.; від 20.11.2012 року №0000392302, яким зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94 401,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 041,50 грн.; від 20.11.2012 року №0000362302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 105 797 грн., в тому числі: за основним платежем - 103 526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2271,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ « 3 К» в 2009-2012 роках проведено ряд господарських операцій з контрагентами, а саме: ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп». Реальність проведення зазначених господарських операцій з поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, а також актами внутрішнього переміщення основних засобів. Однак, позивачем не були надані первинні документи, які б підтверджували транспортування та отримання ТзОВ « 3 К» товарів від ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп», що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Крім того, з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ТзОВ « 3 К» не вбачається за можливе ідентифікувати зазначені в актах товари та встановити взаємозв'язок з поставленими від зазначених вище контрагентів товарами.

Таким чином, позивачем не доведено факт реального придбання товарів ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп», судом не встановлено реальність господарських операцій з поставки товарів з вказаними контрагентами, відтак, ТзОВ «З К» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів. При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операціях за цими договорами.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТзОВ « 3 К», незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мало право на підставі вказаних документів відображати валові витрати та формувати податковий кредит, оскільки як встановлено податковим органом та підтверджено в судовому засіданні, фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг не було.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю « 3 К» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд першої інстанції незаконно, всупереч ч.2 ст.71 КАС України, дійшов до висновку, що саме ТзОВ « 3 К», а не відповідач, зобов'язане доводити факт реального придбання товарів у ТОВ «Соланж-Трейд» , ПП «Аеромакс-Сервіс» , ТОВ «Поділля Контракт» , ТОВ «Викуп». Також, суд необгрунтовано зробив висновок, що відсутність первинних документів, які б підтверджували транспортування товарів від контрагентів до ТзОВ « 3 К», свідчить про відсутність між ними господарських операцій, пов'язаних з поставкою товарів.

Апелянт зазначає, що спірний вид правовідносин між ТзОВ « 3 К» та його контрагентами потрібно охарактеризувати як договори поставки товарів, а не договори надання транспортних послуг. Тому документи, що підтверджують транспортування товарів не є основним видом документів, необхідних для договірних відносин між сторонами щодо поставки товарів, тобто не були необхідними для підтвердження спірних операцій між ТзОВ «З К» та його контрагентами, проте є необхідними для інших видів договірних відносин, зокрема надання транспортних послуг. Крім того стверджує, що по всіх спірних господарських відносинах між сторонами позивачем були представлені до суду разом з адміністративним позовом накладні, що свідчать про прийом передачу товару та платіжні доручення, які свідчать про сплату за поставлений товар. Наявність даних документів повністю відповідає простій формі договору поставки відповідно до вимог ст.265 Господарського кодексу України.

Також, по кожній з оспорюваних господарських операцій між ТзОВ « 3 К» та його контрагентами на підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів адміністративного позову були долучені платіжні доручення. Отже, ТзОВ « 3 К», маючи платіжні доручення по кожній з оспорюваних господарських операцій, формально мало право на віднесення до валових витрат сплачені кошти на придбання товарів у ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт», ТОВ «Викуп».

Апелянт посилається на те, що норми податкового законодавства не ставлять вимогу оформлення будь-яких інших первинних документів необхідних для оформлення податкового кредиту крім податкової накладної. У відповідності до норм податкового законодавства кожен з контрагентів ТзОВ « 3 К» надавав при всіх оспорюваних поставках товарів останньому податкові накладні, всі копії яких долучені до матеріалів адміністративного позову. Дані податкові накладні оформлені відповідно до вимог нормативних актів, також ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп» були зареєстровані платниками податку на додану вартість на час здійснення з ТзОВ « 3 К» оспорюваних господарських операцій, тобто мали право на оформлення податкових накладних. Отже, ТзОВ « 3 К», яке є платником податку на додану податкову вартість, формально мало право на оформлення податкового кредиту на підставі наданих йому вищеперерахованими контрагентами податкових накладних.

Таким чином, вважає у ТзОВ « 3 К» та його контрагентів: ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп» був підтверджений статус платників податку на добавлену вартість на час здійснення спірних господарських операцій між ними; наявність формального права у вищезазначених юридичних осіб на видачу податкових накладних при здійсненні господарських операцій; відповідність податкових накладних та всіх інших документів, що були долучені позивачем до адміністративного позову, вимогам законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 17.10.2012 року по 25.10.2012 року Володимир-Волинською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ « 3 К» з питань проведення фінансово-господарських відносин з суб'єктами господарювання ТОВ «Соланж-Трейд» за період 2009-2012 р., ПП «Аеромакс-Сервіс» за період 2010-2012 р., ТОВ «Поділля Контракт» за період 2011-2012 р., ТОВ «Викуп» за період 2011-2012 р. та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.11.2012 року №550/22-34214397, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 162 901 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п. 201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.216, ст.ст. 662, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 92159 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення. Листом Володимир-Волинською ОДПІ ТзОВ «З К» було відмовлено в скасуванні Акту від 01.11.2012 року №550/22-34214397.

На підставі вказаного акту перевірки Володимир-Волинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: від 20.11.2012 року №0000392302, яким зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94 401,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 041,50 грн.; від 20.11.2012 року №0000382302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 104 294,00 грн., .з них штрафні санкції у розмірі 12 135, 00 грн.; від 20.11.2012 року №0000362302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 105 797 грн., в тому числі: за основним платежем - 103 526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2271,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 року №0000392302, №0000382302, №0000362302 були оскаржені до Державної податкової служби у Волинській області, рішенням якої частково було скасовано рішення-повідомлення №0000382302 через допущену арифметичну помилку, а податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 р. №0000392302, №0000362302 - залишено без змін.

У зв'язку з розглядом первинрої скарги ТзОВ « 3 К» щодо акта перевірки від 01.11.2012 року №550/22-34214397 від 01.11.2012 року Володимир-Волинською ОДПІ у період з 18.01.2013 року по 24.01.2013 року проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ « 3 К» з питань проведення фінансово-господарських відносин з суб'єктами господарювання ТОВ «Соланж-Трейд» за період 2009-2012 р., ПП «Аеромакс-Сервіс» за період 2010-2012 р., ТОВ «Поділля Контракт» за період 2011-2012 р., ТОВ «Викуп» за період 2011-2012 р. та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

За результати вказаної перевірки складено акт від 25.01.2013 року № 38/22-34214397, на підстві якого податковим органом 04.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000032302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104 205,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 92 159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 046,00 грн

Як слідує з матеріалів справи, в 2009-2012 роках між ТзОВ « 3 К» та його контрагентами проведено ряд господарських операцій, а саме:

Між ТзОВ « 3 К» та ТзОВ «Соланж-Трейд» було укладено договір поставки від 30.04.2010 року №30/10 та отримано податкову і видаткову накладну від 30.04.2010 р. №30043 суму 300141,97 грн., в т.ч. ПДВ 50023,66 грн. на придбання товару - (фрези для ущільнення, фрези дискової, автомата зачисного, ножа для внутрішніх кутів). Оплата за товар була проведена в травні 2010 року у безготівковій формі. У вказаних податкових накладних в графі «підпис і прізвище особи», яка склала податкову накладну, а також у видаткових накладних в графі «відпустив» зазначено прізвище ОСОБА_3 Відповідно до фактів відображених в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2011 року № 654/23-3/36590957 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Соланж- Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово- господарських відносин за період з 01.09.2009 року по 30.04.2011 року» співробітниками СВ ПМ ДПА у Житомирській області було відібрано пояснення у директора ТзОВ «Соланж- Трейд» ОСОБА_3, з яких вбачається, що ніякого відношення до діяльності ТзОВ «Соланж-Трейд» (укладання договорів, придбання та реалізацію робіт, послуг, тощо) останній не має, а лише рахувався директором підприємства за винагороду, фінансово- господарської діяльності не проводив. Крім того, з вказаного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва видно, що у ТОВ «Соланж-Трейд» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану наздійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також встановлено, що ПП «Аеромакс-Сервіс на виконання договору поставило ТзОВ « 3 К» виробниче обладнання (поворотну станцію), на що було виписано податкову накладну від 28.10.2010 року № 107800007 та видаткову накладну від 28.10.2010 року №РН-10-2808 на загальну суму 285 000 грн., в т.ч. ПДВ 47 500 грн. Оплата за поставлене виробниче обладнання проведена у жовтні та листопаді 2010 року у безготівковій формі. Актом ДПС у Дзержинському районі м. Харкова 11.06.2012 року №507/2204/35897868 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року», де зазначено, що по вказаному підприємству порушено провадження у справі про банкрутство, а також не встановлено місце знаходження ПП «Аеромакс» за юридичною адресою. Відтак, у ПП «Аеромакс-Сервіс» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

ТзОВ «Поділля Контакт» поставлено позивачу у квітні 2011 року товари (профіль фігурний, елемент кріпильний), на які були виписані: податкова накладна від 15.04.2011 року №38 та видаткова накладна від 15.04.2011 року №РН-0000177 на загальну суму 277301 грн., в т.ч. ПДВ 46217 грн. У зазначених податковій накладній в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну», а також видатковій накладній в графі «відпустив», вказано підпис і прізвище ОСОБА_4, який є директором та головним бухгалтером товариства. Згідно наявної в УПМ ДПС у Волинській області інформації, слідчим відділом ДПА в Чернігівській області 11.05.2011 року порушена кримінальна справа, в ході якої встановлено, що ряд підприємств, в т.ч. і ТзОВ «Поділля Контракт» фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало, а використовувалось для незаконного переведення грошових коштів у готівку та забезпечення штучного права підприємств-платників податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Також встановлено, що допитаний по кримінальній справі засновник та директор ТзОВ «Поділля Контракт» ОСОБА_4 зазначив, що підприємство зареєстрував за грошову винагороду і ніякої фінансово-господарської діяльності на ньому не здійснював, видаткові та податкові накладні не підписував. Відтак, у ТзОВ «Поділля Контракт» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Між ТзОВ « 3 К» та ТОВ «Викуп» було укладено договір поставки від 01.09.2011 року №1 на придбання товару (профілю ПВХ), на виконання умов якого ТОВ «Викуп» була виписана податкова накладна від 19.09.2011 року №344 та видаткова накладна від 19.09.2011 року №РН-9-19003 на загальну 215 445 грн., в т.ч. ПДВ 35907 грн. В зазначеній податковій накладній в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну», а також видатковій накладній в графі «відпустив», вказано підпис прізвище ОСОБА_2, який є директором і головним бухгалтером товариства. Оплата за отриманий товар проведена позивачем у вересні 2011 року у безготівковій формі. Згідно отриманої від УПМ ДПС у Хмельницькій області інформації встановлено, що у провадженні слідчого відділу ДПС Хмельницькій області перебуває кримінальна справа, в ході розслідування якої встановлено, що допитаний директор ТОВ «Викуп» - ОСОБА_2 перебуває на займаній посаді за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість, а до діяльності товариства не причетний, договірні та первинні фінансово-бухгалтерські документи щодо придбання-нродажу товарів (робіт, послуг) не виписував і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання не здійснював. Відтак, у ТОВ «Викуп» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Спірні правовідносини виникли в 2009 році, а відтак до них застосовуються норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, вищезазначений Закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Підпунктами 7.2.1. та 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено обов'язок надання покупцю продавцем податкової накладної, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань останнього та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів іпослуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Визначення валових витрат виробництва та обігу, їх склад, особливості та документи, що підтверджують такі витрати, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно абз. 4, 5 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (в т. ч. і податковими накладними, які, зокрема, підтверджують факт придбання товарів чи надання послуг), обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів; письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобовязань звітного періоду; якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг), підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлено, що згідно акта перевірки №550/22-34214397 від 01.11.2012 року під час проведення перевірки та в подальшому під час судового розгляду справи не були надані первинні документи, які б підтверджували транспортування та отримання ТзОВ « 3 К» товарів від ТОВ «Соланж- Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп», що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, з наявних в матеріалах справи актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ТзОВ «З К» не вбачається за можливе ідентифікувати зазначені в актах товари та встановити взаємозв'язок з поставленими від зазначених вище контрагентів товарами.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем в повному обсязі не доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп».

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи, апляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТзОВ «З К» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів. При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операціях за цими договорами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 К» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі №803/335/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 К» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.04.2015 року.