Ухвала суду № 43963746, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18280/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, співробітниками відповідача на підставі направлення від 19.05.214 №1050/26-55-22-10, №1048/26-55-22-10, №1051/26-55-22-10, №1111/26-55-22-10, №425/26-55-22-10, виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДЦ Делта Спорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013. В результаті чого складено акт від 24.07.2014 №671/26-55-22-10/32554627.

В зазначеному акті перевірки відображено допущені позивачем порушення, а саме: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 9 179 464 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 9 662 594 грн, у тому числі квітень-червень, жовтень-грудень 2013 року.

14 серпня 2014 року керуючись висновками акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №112826552210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення ґ ТОВ «ДЦ Делта Спорт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13 769 196 грн, в тому числі за основним платежем - 9 179 464 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 589 732 грн;

- №112926552210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «ДЦ Делта Спорт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 493 891 грн, в тому числі за основним платежем - 9 662 594 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 831 297 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно формував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Скайлайн Компані», ТОВ «ТПА «Україна», ТОВ «Ельф» та ТОВ «Ромуалінвест», тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, і як наслідок, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів, а саме: щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Скайлайн Компані», ТОВ «ТПА «Україна», ТОВ «Ельф» та ТОВ «Ромуалінвест».

Так, з наданих первинних документів вбачається наступне.

Між ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (покупець) та ТОВ «Скайлайн Компані» (продавець) укладено договір поставки товару від 26 квітня 2013 року №Сф-26-04, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент та ціни якого зазначені у видаткових накладних; постачання товару здійснюється продавцем в місце поставки та з періодичністю, що визначаються сторонами у кожному випадку окремо.

З метою виконання умов вказаного договору протягом квітня-червня 2013 року постачальник поставив позивачу товар (одяг, взуття, аксесуари) на загальну суму 9 261 248 грн 12 коп., що підтверджується податковими накладними, а саме: від 29.04.2013 № 19-30, від 01.05.2013 № 1-14, від 06.05.2013 № 28-43, від 13.05.2013 № 103-116, від 28.05.2013 № 270-282, від 12.06.2013 № 136-151, від 21.06.2013 № 274-289 та видатковими накладними від 29.04.2013 року № 11-22, від 01.05.2013 № 32-45, від 06.05.2013 № 144-159, від 13.05.2013 № 394-407, від 28.05.2013 № 552-564, від 12.06.2013 № 1035-1050, від 21.06.2013 № 1162-1177.

17 травня 2013 року між ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (покупець) та ТОВ «ТПА "Україна» (Торгівельно-Промисловий Альянс «Україна») (продавець) укладено договір поставки товару №Укр17-05/13, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент та ціни якого зазначені у видаткових накладних; постачання товару здійснюється продавцем в місце поставки та з періодичністю, що визначаються сторонами у кожному випадку окремо.

З метою виконання умов вказаного договору протягом травня, червня 2013 року постачальник поставив позивачу товар (одяг, взуття, аксесуари) на загальну суму 6 179 927 грн 46 коп., що підтверджується податковими накладними, а саме: 17.05.2013 № 46-64, від 21.95.2013 № 138-154, від 24.05.2013 № 186-204, від 31.05.2013 № 374-390, від 07.06.2013 № 82-97, від 17.06.2013 № 225-240, від 25.06.2013 № 358-373 та видатковими накладними від 17.05.2013 № 262-280, від 21.05.2013 № 353-369. від 24.05.2013 № 399-417, від 31.05.2013 № 578-594, від 07.06.2013 № 1167-1182, від 17.06.2013 № 1486-1501, від 25.06.2013 № 1605-1621.

11 жовтня 2013 року між ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (покупець) та ТОВ «Ельф» (продавець) укладено договір поставки товару №11-10/2013, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент та ціни якого зазначені у видаткових накладних; постачання товару здійснюється продавцем в місце поставки та з періодичністю, що визначаються сторонами у кожному випадку окремо.

З метою виконання умов вказаного договору протягом жовтня-грудня 2013 року постачальник поставив позивачу товар (одяг, взуття, аксесуари) на загальну суму 29 574 919 грн 98 коп., що підтверджується податковими накладними, а саме: від 14.10.2013 № 1-26, від 17.10.2013 № 57, від 18.10.2013 № 27-56, від 22.10.2013 № 58-83, від 25.10.2013 № 84-109, від 29.10.2013 № 110-135, від 30.10.2013 № 138-147, від 01.11.2013 № 1-7, від 04.11.2013 № 8-33, від 08.11.2013 № 34-59, від 19.11.2013 № 61-86 та видатковими накладними від 14.10.2013 року № 1-26, від 18.10.2013 № 27-55, від 17.10.2013 № 57, від 22.10.2013 № 58-83, від 25.10.2013 № 84-96, від 25.10.2013 № 97-109, від 29.10.2013 № 110-135, від 30.10.2013 № 137-147, від 01.11.2013 № 149-154, від 08.11.2013 № 183-208, від 19.11.2013 № 211-235, від 22.11.2013 № 236-244.

18 листопада 2013 року між ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (покупець) та ТОВ «Ромуалінвест» (продавець) укладено договір поставки товару №1811/2013РМ, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент та ціни якого зазначені у видаткових накладних; постачання товару здійснюється продавцем в місце поставки та з періодичністю, що визначаються сторонами у кожному випадку окремо.

Згідно з видатковими накладними протягом листопада, грудня 2013 року постачальник поставив позивачу товар (одяг, взуття, аксесуари) на загальну суму 12 959 464 грн 26 коп., що підтверджується податковими накладними, а саме: 22.11.2013 № 1-6, від 26.11.2013 № 7-33, від 29.11.2013 № 37-62, від 06.12.2013 № 1-26, від 10.12.2013 № 27-52, від 13.12.2013 № 53-78 та видаткові накладні від 22.11.2014 № 001-006, від 26.11.2013 № 007-033, від 29.11.2013 № 037-062, від 06.12.2013 № 037-062, від 10.12.2013 № 063-088, від 13.12.2014 № 089-114.

Також, як встановлено судом першої інстанції, оплата за поставлені послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують наявні в матеріалах справи платіжні доручення та довідки банку.

Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вище викладене судова колегія дійшла висновку, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Окрему увагу слід звернути на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин товариства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особа та платники податку на додану вартість.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

В результаті дослідження матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що в основу акту перевірки полягли акти від 16 жовтня 2013 року №1354/2201/36176076 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТПА «Україна» та акт від 10 жовтня 2013 року №1245/26-59-22-01-18/38463614 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Скайлайн Компані», що також, слугували предметом доказування в апеляційній скарзі.

Однак, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги такі акти, адже вони є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою контролюючого органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Більше того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року, по справі № 826/17892/13-а:

- визнано протиправними дії ДШ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Промисловий Альянс «Україна», за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2013 року №1354/2201/36176076 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТПА "Україна» (код за ЄДРПОУ 36176076) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за 01.04.2013-31.07.2013»

- зобов'язано ДШ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 16 жовтня 2013 року №1354/2201/36176076 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТПА «Україна» (код за ЄДРПОУ 36176076) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за 01.04.2013-31.07.2013»

- зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві відновити в інформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Промисловий Альянс «Україна» за період з 01 квітня 2013 року по 31 липня 2013 року (Додаток № 11).

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України 10 липня 2014 року, по справі №826/17958/13-а:

- визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Компані», за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2013 року №1245/26-59-22-01 -18/384636і4 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Скайлайн Компані» (код за ЄДРПОУ 38463614) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2013 по 33.08.2013».

- зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 10 жовтня 2013 року №1245/26-59-22-01-18/38463614 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Скайлайн Компані» (код за ЄДРПОУ 38463614) з контрагентами, з якими хтатником задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2013 по 31.08.2013».

- зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві відновити в нформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Компані» за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

За таких умов використання інформації, що відображена у вище зазначених актах є протиправним, а відтак, і не приймається до уваги судової колегії.

Посилання апелянта на протоколи допиту ОСОБА_4 директора TOB «Скайлайн Компані», директора TOB «Ромуалінвест» гр. ОСОБА_5, та ОСОБА_6, яка працювала на ТОВ «ЕЛЬФ», які на його думку, є доказом відсутності реального виконання спірних господарських операцій, підлягають відхиленню, з огляду на наступне.

Згідно частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Так, відповідно до частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відтак, за умов відсутності вироку суду щодо директорів товариств-контрагентів позивача та їх працівників, колегія суддів позбавлена можливості прийняти до уваги посилання відповідача на вчинення такими особами певних незаконних дій.

Що стосується посилання відповідача на те, що вантажні автомобілі, якими здійснювалось транспортування товарів не належать ТОВ «ДЦ Дельта Спорт», оскільки згідно відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби та їх власників в АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, транспортні засоби IVECO DAILI, номерний знак АА2438СМ (номер кузова ZCFC5070005643530) та IVECO DAILY 50C15 VH, номерний знак АА2734ВА (номер кузова ZCFC50F2105732132) належить ПП «ІМЕНС» та ПП «ІМЕНС ПЛЮС» (том 2 а.с. 91-92), судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З метою підтвердження перебування у власності ТОВ «ДЦ Дельта Спорт» наведених вище транспортних засобів, останнім подано до суду: договори купівлі продажу, акт прийому передачі, довідки-рахунок, накази про зняття та продаж автомобілів, облікові картки, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (том 2 а.с. 125-160).

Наведені первинні документи, в їх сукупності підтверджують право володіння такими транспортними засобами саме ТОВ «ДЦ Дельта Спорт» та, як наслідок безпідставність посилання податкового органу щодо протилежного. Більше того, позивачем надано документи, які відображують укладення цивільно-правових угод з водіями таких транспортних засобів та докази оплати за такі послуги зі справлянням податку з отриманих сум останніми.

Також, апелянт зауважував на відсутність у сертифікатах відповідності, усіх необхідних даних, а саме замовника сертифікації продукції, відомостей щодо розмитнення товару та зворотнього аркуша сертифіката, при цьому не пославшись на жодну норму, що передбачає таку необхідність.

Натомість, судова колегія вважає за необхідне, звернути увагу на те, що згідно положень ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕРПО. Порядок проведення сертифікації продукції» замовником на сертифікацію продукції, що випускається серійно, може бути тільки виробник продукції.

До заявки про проведення сертифікації продукції додаються такі документи: нормативний документ, відповідно до вимог якого виробляється продукція (для вітчизняного виробника); документ, що підтверджує розмір партії; сертифікат походження продукції (для партії продукції, що імпортується); контракт (договір) на постачання (для партії продукції, що імпортується); товарно-супровідні документи (для партії продукції, що імпортується); проекти документів (етикетки, інструкції, описи та ін.) щодо використання (застосування продукції, які викладено українською мовою).

З дослідження наявних в матеріалах справи сертифікатів відповідності (том 1, а.с. 182-203), встановлено, що дані сертифікати містять інформацію виробника продукції, яким є компанія «Nike European Operations Netherland B.V.», що у свою чергу є замовником сертифікатів, а також, містять відомості щодо кодів УКТ ЗЕД.

Наведене, також, спростовує посилання відповідача щодо не надання товаро-супровідних документів країни походження товару, адже такі документи подавались замовником сертифікації до органу, що здійснював таку сертифікацію. Більше того, позивач і не зобов'язаний був вимагати такі документи, оскільки це не передбачено, а ні жодним нормативно-правовим актом, а ні договорами поставки товару.

Не належними доказами судова колегія вважає подані відповідачем роздруківки картки платника податків, згідно яких відображено відсутність вантажно-митних декларацій по контрагентам позивача ТОВ «Скайлайн Компані», ТОВ «ТПА Україна», ТОВ «Ельф», ТОВ «Ромуалінвест», що у свою чергу на думку контролюючого органу підтверджує не розмитнення поставленого товару (том 2, а.с. 63-74), з тих підстав, що суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення митного законодавства третіми особами.

Більше того, відповідачем не доведено той факт, що контрагенти позивача були імпортерами придбаної продукції.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, підлягають скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.