Постанова № 43963689, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1497/14 Головуючий у 1-й інстанції: Заєць О.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, експерта - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_5 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Чернігівської міської ради до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Пронікова Андрія Олександровича Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Чернігівська міська рада звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Пронікова Андрія Олександровича Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 05.11.2013 про реєстрацію 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій; зобов'язання виключити запис про реєстрацію 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пронікова Андрія Олександровича від 05.11.2013 року про реєстрацію 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій. Зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пронікова Андрія Олександровича внести запис про скасування реєстрації 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.11.2013 року державним реєстратором Проніковим А.О. здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_9 на 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1, який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій.

Вважаючи вказану реєстрацію права протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про державну реєстрації права власності на 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій, державним реєстратором не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що в свою чергу призвело до порушення норм чинного законодавства України.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 9 Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 7 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 10 Порядку визначено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до п.12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку № 703 імперативно встановлено, що Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2013 гр. ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт нерухомості (9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1, який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій).

Разом із вказаною заявою гр. ОСОБА_5 був поданий договір дарування частини нежитлового приміщення від 12.07.2012 № 768, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, згідно з яким саме йому передано у власність 9/25 зазначеного об'єкту нерухомості. Вказаний договір не скасований та не визнаний судом недійсним. Крім того, до заяви було додано інвентаризаційну справу, яка складена комунальним підприємством «ЧМБТІ» Чернігівської обласної ради, що підтверджує той факт, що оспорюваний об'єкт відноситься до нерухомості, оскільки такий документ з урахуванням вимог пп.пп. 1.1. та 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 із змінами є результатом технічної інвентаризації, яка проводиться виключно щодо об'єктів нерухомості.

З огляду на викладене, у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на 9/25 частин об'єкту нерухомості по вул. Широка, 1а в м. Чернігові за гр. ОСОБА_5

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26 липня 2005 року КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності за ТОВ «Чернігівсметалпостач» зокрема і на асфальтно-бутове покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутове покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій.

Також, суд зазначив, що дане рішення скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2006 року.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що реєстрація права на дані об'єкти, як об'єкти нерухомості, була здійснена КП «Чернігівське МБТІ» у період набрання законної сили рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26 липня 2005 року на підставі виданого Господарським судом Чернігівської області наказу на виконання вказаного судового рішення. Отже, відповідно до старого реєстру БТІ даний об'єкт з 2005 року був внесений до нього саме, як об'єкт нерухомості.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні асфальтно-бутові покриття не є нерухомим майном.

Однак, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року призначено судову комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу по справі, на вирішення якої поставлено, зокрема, таке питання: чи є об'єкт (асфальто-бутове покриття №1 та № 2 з пісковою основою по АДРЕСА_1) нерухомим майном.

Проведення експертизи було доручено Чернігівському відділенню Київського науково дослідного інституту судових експертиз.

19 березня 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом отримано висновок за підсумками вказаної експертизи, відповідно до якого об'єкт (асфальто-бутове покриття №1 та №2 з пісковою основою по вул. Широка, 1 -А у м. Чернігові) є нерухомим майном.

Вказане спростовує наведені вище висновки суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника ОСОБА_11 - ОСОБА_2 на те, що ухвалу суду про проведення комплексної судової експертизи виконано не було, так як у відповідності до ст. 84 КАС України комплексна експертиза поводиться не менше як двома експертами різних галузей знань. В матеріалах справи є висновок лише одного експерта ОСОБА_4 з трьох питань, які належать до двох різних галузей знань. Тому, на думку представника ОСОБА_11 - ОСОБА_2, такий висновок експерта судом не може бути прийнятим.

Також, представником ОСОБА_11 ставиться під сумнів компетентність експерта в питаннях землеустрою та землевпорядкування та наявність у нього відповідної вищої освіти.

З наведених обставин, колегія суддів зазначає наступне.

З наданого в судовому засіданні свідоцтва №194-11 від 28 вересня 2011 року про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_4, копія якого міститься в матеріалах справи вбачається, що йому присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-технічних експертиз за спеціальністю: 10.6 - дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, 10.7 - розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками, 10.10 - визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд. Крім того, відповідно до доповнення до свідоцтва № 194-11 про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_4 рішенням експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 листопада 2010 р. підтверджено додаткове право проведення інженерно-технічних експертиз зі спеціальності: 10.4 оцінка земельних ділянок.

Вказане підтверджує компетентність експерта в питаннях землеустрою та землевпорядкування.

Крім цього, відповідно до п.1.2.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

В свою чергу, комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань).

Таким чином, помилковим є твердження представника ОСОБА_11 - ОСОБА_2, що комплексна експертиза повинна проводитись саме не менше як двома експертами, адже вказана умова є обов'язковою для проведення комісійної експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновок експерта є обґрунтованим, а зазначені вище посилання представника ОСОБА_11 - ОСОБА_2 - безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Пронікова Андрія Олександровича Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області від 05.11.2013 про реєстрацію 9/25 об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та частини під'їзних залізничних колій, є правомірним, прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Чернігівської міської ради до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Пронікова Андрія Олександровича Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 28.04.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.