Постанова № 43963664, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 2а-12192/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №2а-12192/09/0470 за позовом до за участі третьої особи про Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Приватного акціонерного товариства «Оріль-Лідер» Територіального управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження в Дніпропетровській області стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі по тексту - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер» (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи - Територіального управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження в Дніпропетровській області (далі по тексту - третя особа), в якому просив, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 346212,74 грн.

Прокурор, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що позивачем 24 червня 2009 року при проведенні комплексної перевірки раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві відповідача було виявлено нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, чим було порушено вимоги п. «е» ст. 11 Закону України «Про енергозбереження», постанови Кабінету міністрів України №699 від 02 вересня 1993 року «Про заходи щодо ефективного виростання газу та інших ресурсів в народному господарстві, постанови Кабінету Міністрів України №935 від 22 жовтня 2008 року «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів». За результатами проведеної перевірки до підприємства застосовано постанови про застосування економічних заходів за нераціональне (неефективне) використання ПЕР №15-5/3.12-66 від 24 червня 2009 року на суму 204717,42 грн. та №15-5/3.12-67 від 24 червня 2009 року на суму 46572,12 грн. Також до позивача згідно постанов №15-5.3.12-155 від 30 грудня 2009 року та №15-5/3.12-019 від 01 березня 2010 року було застосовано економічні санкції у розмірі 88750,00 грн. та 6173,20 грн. відповідно. Суми, визначені вказаними постановами, відповідачем сплачені не були.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №2а-12192/09/0470 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована, зокрема, тим, що посилання позивача в акті перевірки на те, що перевитрати теплової енергії спричинені недодержанням технологічної дисципліни не відповідають дійсності.

Позивач - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач, зокрема, зазначив, що перевитрати викликані саме недодержанням відповідачем технологічної дисципліни і за таких обставин позивач мав законні підстави для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Із матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер» в ході розгляду справи змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Оріль-Лідер».

За таких обставин, назву відповідача слід визначити як Приватне акціонерне товариство «Оріль-Лідер».

Відповідачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що посилання позивача в акті перевірки на те, що перевитрати теплової енергії спричинені недодержанням технологічної дисципліни не відповідають дійсності. Відповідач просить залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №2а-12192/09/0470.

У судових засіданнях представники позивача та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржувану постанову суду.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги не заперечував.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 24 червня 2009 року посадовою особою позивача при проведенні комплексної перевірки раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві відповідача було виявлено та зафіксовано в акті перевірки №15-5/3.21-56 нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у зв'язку з недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування - неповне повернення конденсату в деаератор згідно проекту).

24 червня 2009 року на підставі зазначеного акту позивачем по відношенню до відповідача прийнято постанови про застосування економічних заходів за нераціональне (неефективне) використання ПЕР №15-5/3.12-66 від 24 червня 2009 року на суму 204717,42 грн. та №15-5/3.12-67 від 24 червня 2009 року на суму 46572,12 грн.

Також 24 червня 2009 року позивачем по відношенню до відповідача було винесено припис №15-5/3.21-56, яким зобов'язано останнього виконати вказані постанови, усунути виявлені перевитрати та здійснити інші дії.

В подальшому позивачем було проведено перевірку виконання відповідачем даного припису і встановлено, що перевитрати теплоенергії, спричинені недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування - неповне повернення конденсату в деаератор згідно проекту) не усунено. З огляду на встановлене порушення позивачем по відношенню до відповідача прийнято постанову №15-5.3.12-155 від 30 грудня 2009 року про застосування економічних санкцій у розмірі 88750,00 грн. і складно новий припис, яким зобов'язано підприємство усунути перевитрати в термін до 01 лютого 2010 року.

Актом перевірки виконання припису від 01 березня 2010 року встановлено невиконання його вимог, з огляду на що позивачем по відношенню до відповідача прийнято постанову №15-5/3.12-019 від 01 березня 2010 року про застосування економічних санкцій у розмірі 6173,20 грн.

З огляду на невиконання позивачем вищезазначених постанов про застосування економічних санкцій, прокурор звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення відповідних сум.

У відповідності до статей 25,26 Закону України «Про енергозбереження» завданням контролю у сфері енергозбереження є забезпечення додержання норм законодавства про енергозбереження всіма державними органами, юридичними та фізичними особами. Державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 8 Порядку здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 22 жовтня 2008 р. N 935 (далі по тексту - Порядок), у разі прийняття рішення про застосування економічних санкцій, передбачених Законом України «Про енергозбереження», та за наявності підстав для їх застосування, визначених зазначеним Законом, видається постанова, яка підписується начальником Інспекції або уповноваженим ним керівником її територіального органу.

Відповідно до пунктів 11,12,13,14 Порядку юридична особа повинна сплатити кошти в обсязі, визначеному постановою, не пізніше ніж протягом тридцяти днів після її надходження, а у разі оскарження - не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після прийняття рішення про залишення скарги без задоволення. Юридична особа зобов'язана у п'ятиденний строк після внесення платежу письмово повідомити Інспекцію чи її територіальний орган про сплату коштів та подати копію платіжного доручення. Постанова вважається такою, що виконана, після надходження інформації про зарахування коштів. У разі несплати коштів у зазначений строк їх сума стягується в судовому порядку.

Згідно пункту 10 зазначеного Порядку постанова може бути оскаржена в порядку, установленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається обов'язок суб'єкта господарювання щодо виконання прийнятих органом контролю у сфері енергозбереження постанов, якщо останні не були оскаржені підконтрольною юридичною особою в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно до матеріалів справи, прийняті по відношенню до відповідача Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України постанови про застосування економічних санкцій №15-5/3.12-67 від 24 червня 2009 року у розмірі 46572,12 грн., №15-5/3.12-019 від 01 березня 2010 року у розмірі 6173,20 грн. суб'єктом господарювання не оскаржувались ні до відповідного центрального органу виконавчої влади, ні до суду, доказів їх виконання відповідач не надав, а отже, згідно вимог законодавства України зазначені постанови є обов'язковими до виконання.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що заявлені позовні вимоги у даній адміністративній справі не пов'язані із визнанням обґрунтованості та законності рішень суб'єкта владних повноважень, а їх предмет складає виконання даних рішень відповідачем шляхом стягнення з останнього відповідних грошових сум. Таким чином, суд першої інстанції надав оцінку тим, вимогам, які не були заявлені у позовні заяві. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 10 вересня 2014 року по справі №К/800/23227/13.

Стосовно постанов позивача про застосування економічних санкцій №15-5/3.12-66 від 24 червня 2009 року на суму 204717,42 грн. та № 15-5.3.12-155 від 30 грудня 2009 року про застосування економічних санкцій у розмірі 88750,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічні положення в частині обов'язковості судових рішень містить частина 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів виходить із того, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Відповідно до матеріалів справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року по справі №2а-3573/10/0470, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання постанови №15-5/3.12-66 від 24 червня 2009 року Державної інспекції з енергозбереження про застосування підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів до ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер» в сумі 204717,42 грн. та постанови №15-5/3.12-155 від 30 грудня 2009 року Державної інспекції з енергозбереження про застосування до ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер» економічних заходів за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів та нарахування підвищеної плати за використану теплоенергію в сумі 88750,00 грн. недійсними. Судом встановлено, що дані рішення суб'єкта владних повноважень прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

З огляду на викладене, враховуючи, що вищезазначені постанови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, які обов'язкові до виконання та є підставою для стягнення коштів і не є зміненими або скасованими, а предмет заявлених позовних вимог не складає дослідження обґрунтованості і правомірності вказаних рішень, колегія суддів вважає наявними правові підстави для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №2а-12192/09/0470 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №2а-12192/09/0470 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Оріль-Лідер» (Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вул. Хмельницького, 1, ЄДРПОУ 24426809) в дохід Державного бюджету України 346212,74 грн. санкцій за кодом бюджетної класифікації 21081200 «Штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів»: Рахунок: 3121920270225, отримувач: Петриківське УК/Петриківський район/21081200, код отримувача (ЄДРПОУ): 37320300, банк отримувача: «ГУДКСУ у Дніпропетровській області», код банку (МФО ГУДКСУ): 805012.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова