Ухвала суду № 43963649, 22.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2015 року

справа № 804/8745/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Дніпропетровської обласної ради

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №804/8745/14 про залишення адміністративного позову в частині заявлених вимог – без розгляду.

за позовом

до

за участі третьої особи

про

Дніпропетровської обласної ради

1. Дніпропетровської міської ради;

2. Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради;

3. Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області;

4. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2014 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/8745/14 адміністративний позов Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту – позивач) до Дніпропетровської міської ради (далі по тексту – відповідач-1), Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (далі по тексту – відповідач-2), Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області (далі по тексту – відповідач-3), Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі по тексту – відповідач-4), третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту – третя особа) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду в частині визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 06.11.2002 року №205/4 про надання земельної ділянки по просп. Кірова, 57 у постійне користування Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську за фактичним розміщенням адміністративного комплексу; визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 05.06.2001 №1247 про надання земельної ділянки за адресою просп. Кірова, 57 у постійне користування Державній податковій інспекції у м. Дніпропетровську за фактичним розміщенням адміністративного комплексу; зобов'язання Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області в особі державного кадастрового реєстратора внести відомості до Державного земельного кадастру щодо скасування запису відносно права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5675 кв. м за кадастровим номером №1210100000:06:053:0018, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 57, яка була надана у користування на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 06.11.2002 року №205/4 та рішення виконавчого комітету від 05.06.2001 року №1247; зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції в особі державного реєстратора скасувати запис про державну реєстрацію щодо права постійного користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню адміністративного комплексу загальною площею 5675 кв. м за кадастровим №1210100000:06:053:0018, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ просп. Кірова, 57. (суддя – Озерянська С.І.)

Ухвала мотивована тим, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем не зазначено жодної причини неможливості ознайомлення з оскаржуваними рішеннями з 2001 та відповідно з 2002 років та відсутності реальної можливості дізнатися про наявність порушення свого права.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Дніпропетровська обласна рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №804/8745/14 та задовольнити вимоги адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при здійсненні дій щодо підготовки матеріалів, необхідних для реєстрації права постійного користування на земельну ділянку, позивачем було надіслано лист від 12 березня 2014 року №вих.-541/0/2-14 до Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області щодо даних Державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) та отримано відповідь від 28 березня 2014 року №25/9, у якій зазначено, що станом на 01 січня 2014 року земельна ділянка площею 0,8971 га за фактичним розміщенням адміністративного комплексу по просп. Кірова, 57 перебуває на обліку за Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками у м. Дніпропетровську, відповідно до державного акта на право користування землею від 03 січня 2003 року. На підставі даних, отриманих від Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області обласною радою надіслано лист від 29 квітня 2014 року №вих-1094/0/2-14 до Дніпропетровської міської ради та із листом від 20 травня 2014 року №2/22-431 обласною радою отримані оскаржувані рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 05 червня 2001 року №1247 та рішення Дніпропетровської міської ради від 06 листопада 2002 року №205/4.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, з урахуванням думок представників позивача та третьої особи, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №804/8745/14.

Представник третьої особи проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі підстави.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У відповідності до частин 1 - 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, визначеного ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України .

Наслідки пропуску цих строків встановлені ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів наголошує на тому, що адміністративне судочинство ґрунтується, зокрема, на засадах офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вказує на те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 06.11.2002 року №205/4 та Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 05.06.2001 року №1247 про надання земельної ділянки в постійне користування підлягали обов'язковому оприлюдненню в силу статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Разом з тим, судом першої інстанції не було встановлено обставину фактичного здійснення оприлюднення даних рішень Дніпропетровської міської ради, що виключає можливість прийняття до уваги викладених посилань суду як таких, що не відповідають критерію доведеності.

Також суд першої інстанції вказує, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем не зазначено жодної причини неможливості ознайомлення з оскаржуваними рішеннями з 2001 та відповідно з 2002 років та відсутності реальної можливості дізнатись про наявність порушення свого права.

Колегія суддів зазначає з цього приводу, що згідно положень процесуального законодавства, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначивши про ненаведення позивачем причин неможливості ознайомлення з оскаржуваними рішеннями та відсутності реальної можливості дізнатися про наявність порушення свого права, суд не встановив момент, коли позивач фактично дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, коли позивачем були отримані оскаржувані рішення відповідачів-1,2, що надало б останньому можливість ознайомитись із їх змістом, що суперечить, зокрема, принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Натомість належної оцінки посиланням позивача, викладеним у позовні заяві, на те, що оскаржувані рішення були отримані ним разом із листом Дніпропетровської міської ради від 20 травня 2014 року №2/22-431 судом першої інстанції не надано.

У відповідності до частин 1, 3 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути обґрунтованим, тобто ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача у частині скасування оскаржуваної ухвали через порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо вимоги апеляційної скарги про задоволення адміністративного позову, колегія суддів зазначає, що у суду апеляційної інстанції відсутня процесуально встановлена можливість її розгляду в порядку апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ухвалиВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради – задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №804/8745/14 – скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено – 27 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко