Рішення № 43962237, 20.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/37/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 Справа № 908/1240/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1)

До відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68)

про стягнення 5 274, 33 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.02.2015 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 5 274,33 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2015 № 908/1240/15-г позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/1240/15-г, справі присвоєно номер провадження - 5/37/15, розгляд якої призначено на 30.03.2015. Розгляд справи відкладався на 20.04.2015. В судовому засіданні 20.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач у судове засідання 20.04.2015 не з'явився. Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника позивача за наявними матеріалами справи.

Клопотання судом задоволено.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Відповідач у судове засідання 20.04.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 та від 20.04.2015 відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

В матеріалах справи міститься Акти господарського суду Запорізької області від 27.02.2015 про те, що поштове відправлення: ухвала господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 № 908/1240/15-г про порушення провадження у справі не приймається до пересилання адресату (ДП «Донецька залізниця») на підставі листа ЗД УДППЗ «Укрпошта» від 20.01.2015 № 04-16-83 (а.с. 15).

Аналогічний Акт складено 02.04.2015 про неможливість направлення на адресу відповідача ухвали про відкладення розгляду справи (а.с. 30).

Ухвали господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 № 908/1240/15-г про порушення провадження у справі та від 30.03.2015 про відкладення розгляду справи були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет (а.с. 19, 33).

Також, в матеріалах справи міститься Витяги з журналу вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/576 від 27.02.2015 та № 06-05/977 від 07.04.2015, згідно яких ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені на електронну пошту Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с. 18, 32).

26.03.2015 на електронну адресу суду надійшло клопотання від відповідача ДП «Донецька залізниця» вих. № 2022/140 від 26.03.2015, підписане представником - Манеровою Ю.В. про відкладення розгляду справи.

Також, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Клопотання відповідача, яке надійшло до суду електронною поштою 26.03.2015 про відкладення судового засідання, призначеного на 30.03.2015 не є офіційним. Судове засідання було відкладено судом з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судове засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання договору № ММД-13/50-13-0757/152 від 31.12.2013, укладеного між ПАТ «ММК імені Ілліча» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», була здійснена поставка коксу доменного на умовах FCA.

Вантажовідправник - ПАТ «АКХЗ».

Згідно залізничної накладної № 52849874 від 07.10.2014 у напіввагоні № 66488404 зі станції Маріуполь - Сортувальний ДП «Донецька залізниця» на адрес позивача був відправлений кокс доменний.

Під час прибуття на станцію Маріуполь - Сортувальний 10.10.2014 була здійснена перевірка ваги вантажу з представника залізниці. За результатами переважування вантажу була встановлена недостача у на піввагоні № 66488404 у кількості 2 300 кг та був складений комерційний Акт БН № 723163/644 від 10.10.2014, в якому зазначено, що «Погрузка у вагоні вище рівня бортів на 350-400 мм шапкоподібна. Поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою лінією через весь вагон. З 1 по 7 люк по всьому вагону знята «шапка», маркування порушено».

Також судом встановлено, що при оформленні залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 131000кг (п.24), з них у на піввагоні №66488404 згідно відомості вагонів - 41250кг, а вага тари -23200 кг.

В пункті 7 накладної також міститься відмітка: «маркірован. Погрузка вище бортів «шапка». Переважений на вагах».

Вищевказаний комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855: начальником станції Маріуполь-Сортувальний, комерційними агентами вантажоодержувачем.

За рахунком-фактурою № 90073183 від 07.10.2014 (а.с. 11) ціна 1т коксу доменного становить 3 575, 82 грн. - з урахуванням ПДВ.

10.10.2014 на станції Маріуполь-Сортувальна було здійснено перевірку ваги вантажу з представниками залізниці за результатами якої було встановлено недостачу вантажу у напіввагоні № 66488404 у кількості 2 300 кг. Та складений комерційний акт № БН №723163/644, в якому зазначено: «Погрузка у вагоні вище рівня бортів на 350-400 мм шапкоподібна. Поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою лінією через весь вагон. З 1 по 7 люк по всьому вагону знята «шапка», маркування порушено».

Відповідно до приписів ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається із залізничної накладної, завантаження вантажу у напіввагон №60726486 здійснювалось відправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Також, пунктом 3 цих же Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

Пунктом 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, передбачено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Як вище встановлено судом, за даними накладної вантаж було марковано по всій довжині вагону. На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційними актами.

Факт нестачі вантажу підтверджено складеним залізницею комерційним актом № БН 723163/644, в якому зафіксовано, що «Погрузка у вагоні вище рівня бортів на 350-400 мм шапкоподібна. Поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою лінією через весь вагон. З 1 по 7 люк по всьому вагону знята «шапка», маркування порушено».

Наведене вище дає суду підстави вважати, що недостача виникла саме під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, розсипання вантажу не було виявлено. Про наявність заглиблень та порушення маркування у вагонах залізницею станції відправлення зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у недостачі вантажу. Також ні на одній з попутних залізничних станцій від станції відправлення до станції Маріуполь-Сортувальний про протікання чи розсипання вантажу, наявність заглиблень чи претензій до напіввагону №66488404 або вантажу у цьому вагоні не зазначалось. Не містять матеріали справи і доказів непридатності напіввагону у комерційному відношенні. Отже прибуття вагону на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці з ознаками втрати вантажу, а саме: погрузка у вагоні вище рівня бортів на 350-400 мм шапкоподібна. Поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою лінією через весь вагон. З 1 по 7 люк по всьому вагону знята «шапка», маркування порушено, дає підстави вважати, що недостача вантажу сталась саме під час його перевезення.

За даних обставин твердження відповідача про вину відправника та невиконання ним вимог п.п. 4, 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу є безпідставними і такими, що не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Як зазначалось вище, статтями 110, 113, 114 Статуту залізниць України та ст.ст. 306, 314, 315 Господарського кодексу України передбачено, що залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Судом розрахунок позивача перевірено та встановлено, що останнім вірно розрахована маса втраченого вантажу з урахуванням граничного розходження визначення цієї маси і норми природної втрати (2%), встановленої п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, яка становить 2300кг, а також вартість з ПДВ 1053,17 грн., виходячи з вартості однієї тони поставленого вугільного концентрату відповідно до рахунку № 584 від 31.03.2014.

Доводи відповідача-1 спростовуються вищевикладеними обставинами та тим, що такі доводи суперечать п. 12.1 та п. 12.11 Правил технічної експлуатації залізниць України, якими заборонено допускати до руху в поїздах рухомий склад, що має несправності, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Згідно п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. Крім того, ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон. Відповідно ж до накладної № 66488404 вантаж завантажено у вагон відправником; на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що за оцінкою суду свідчить про те, що відправником виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що прийняте рішення суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку та випадках, визначених розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600101511508 в Укрексімбанк м. Донецька, МФО 334817, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, р/р 26002962487612 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 5 274 (п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 33 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.04.2015.