Постанова № 43961794, 05.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2015 року письмове провадження № 826/5183/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ»

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві

про

визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДГ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, згідно якого ТОВ «ДГ» було відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти податкову декларацію ТОВ «ДГ» (код ЄДРПОУ 38949777) з податку на додану вартість за грудень 2014 з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 06.02.15;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відобразити задекларовані ТОВ «ДГ» (код 38949777) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі в інтегрованих картках ТОВ «ДГ» (код ЄДРПОУ 38949777).

З матеріалів справи вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Відповідач проти позову заперечує.

Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

06 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДГ» подало до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2014 року з додатками, про що свідчить відповідний електронний звіт податкової інспекції з зазначенням дати отримання (квитанція № 2).

Як вбачається з належним чином завіреної копії декларації, яка наявна в матеріалах справи, у поданій ТОВ «ДГ» до ДПІ податковій декларації зазначені усі обов'язкові реквізити, відповідно до п. 48.3 Податкового кодексу України. Зазначена податкова декларація була складена за встановленою формою податкової звітності з податку на додану вартість та заповнена відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.09.14 № 966 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.14 за № 1267/26044).

Однак, як вказує позивач в позовній заяві, ТОВ «ДГ» стало відомо про те, що відповідачем не було визнано вищевказану податкову декларацію з додатками, як податкову звітність. При цьому, матеріали справи підтверджують, що відповідач на адресу ТОВ «ДГ» не направляв (не вручав) жодних пояснень щодо таких дій та не повідомляв ТОВ «ДГ» про причини такої відмови.

Інформація про неприйняття податкової звітності ТОВ «ДГ» підтверджуються витягом з податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДГ», який надійшов на адресу ТОВ «ДГ» листом від 13.03.15 № 2846/10/26-51-22-02, у якому зазначено, що податкова звітність ТОВ «ДГ» за грудень 2014 не визнана податковим органом, як податкова звітність.

Судом встановлено, що підстави прийняття такого рішення у вищевказаній податковій інформації відсутні.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв’язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі, на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов’язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Натомість замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у ДПІ надає витяг з податкової інформації від 13.03.2015 № 2847/7/26-51-22-02 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ДГ»».

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Однак, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів виявлення податковою інспекцією недоліків спірної податкової декларації, які не відповідають наведеним критеріям. При цьому, податкова інформація щодо неможливості проведення зустрічної звірки платника податків, про що власне зазначає відповідач, на переконання суду, жодним чином не перешкоджає ідентифікації платника податків та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Відтак, податкова інформація щодо неможливості проведення зустрічної звірки, яка розцінена відповідачем як дефект поведінки платника податків при подання ним податкової звітності, була незаконно розцінена контролюючим органом як недолік заповнення податкової звітності, що може слугувати підставою для її неприйняття згідно з викладеними законодавчими положеннями.

Слід також зазначити, що зазначена обставина не впливає на показники поданої позивачем декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак, відсутні підстави для невизнання спірної декларації документом податкової звітності.

Таким чином, оскаржене рішення відповідача, оформлене листом від 13.03.2015 № 2846/10/26-51-22-02 не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 48 – 49 Податкового кодексу України.

Отже, висновок ДПІ про невизнання податкової звітності з підстав наявності податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ДГ» є помилковим.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, оформленого листом від 13.03.2015 № 2846/10/26-51-22-02, згідно якого ТОВ «ДГ» фактично відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти податкову декларацію ТОВ «ДГ» (код 38949777) з податку на додану вартість за грудень 2014 з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 06.02.15, задоволенню не підлягає, як така, що є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже згідно квитанції № 2, яка наявна в матеріалах справи, податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 була прийнята 06.02.2015 о 10:46 год.

Натомість, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне, в даному випадку, вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача вважати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві - 06.02.2015 о 10:46 год.

Позовна вимога про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відобразити задекларовані ТОВ «ДГ» (код 38949777) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі в інтегрованих картках ТОВ «ДГ» (код 38949777), задоволенню не підлягає, як передчасна, та необґрунтована, адже матеріали справи не містять в собі доказів того, що за наслідками набрання даним рішенням суду законної сили, ДПІ самостійно не відобразить відповідні задекларовані показники в електронних базах даних.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, оформлене листом від 13.03.2015 № 2846/10/26-51-22-02, згідно якого ТОВ «ДГ» відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014.

3. Зобов’язати ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві вважати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» з податку на додану вартість за грудень 2014 з додатками такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві - 06.02.2015 о 10:46 год.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Судові витрати в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 36 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» (код ЄДРПОУ 38949777) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій