ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 квітня 2015 року № 826/135/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства “ІСА Прайм ДЕВЕЛОПМЕНТС” до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС України за участю третьої особи – ПАТ “Укрсоцбанк” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство “ІСА Прайм ДЕВЕЛОПМЕНТС” до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС України за участю третьої особи – ПАТ “Укрсоцбанк” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності.
В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України від 26.06.2013 р. №0003462230.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В наданих суду письмових запереченнях представник третьої особи - ПАТ “Укрсоцбанк” заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що операція з постачання позивачем нерухомого майна третій особі була відображена в обліку останнього в листопаді 2012 року, а відтак відображення позивачем в себе на балансі нерухомого майна та не відображення операцій з його постачання банку на підставі рішення суду з одночасним зменшенням заборгованості за Кредитним договором, не може бути належним доказом відсутності у нього такого обов’язку, а тим більше доказом належності йому вказаного майна.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ІСА Прайм Девелопментс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01.04.2010 по 31.03.2013 за результатом якої складено акт від 10.06.2013 №380/22-30/24580485 (далі акт перевірки)
Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 38 101 415 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 38 101 415,0 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0003462230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 47 626 758,75 грн. (за основним платежем 38 101 415,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 525 353,75 грн.).
Як вбачаться з акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем не відображено у бухгалтерському та податковому обліку за грудень 2012 року операції по передачі права власності на нежилу будівлю (літ В) за адресою: м. Київ, вул.. М. Грінченка, 4.
Як вбачаться з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС» та ПАТ «УКРСОЦБАНК» укладено договір кредиту № 18/076-КР від 28.04.2005 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами № 18/076-КР/1 від 16.05.2006, № 18/076-КР/2 від 29.06.2006, № 18/076-КР/З від 12.09.2006, № 18/076-КР/4 від 13.09.2006, № 18/076-КР/5 від 26.12.2006, № 18/076-КР/6 від 07.05.2007, № 18/076-КР/7 від 16.05.2007, № 18/076-КР/8 від 18.03.2008, № 18/076-КР/9 від 27.06.2008, № 18/076-КР/10 від 23.04.2010 (далі по тексту - Договір кредиту).
З метою забезпечення виконання зобов'язання по Договору кредиту, між позивачем та ПАТ «УКРСОЦБАНК» укладено Іпотечний договір від 26.12.2006, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 07.05.2007 та від 16.05.2007, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредиту ПрАТ «ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС» передано в іпотеку ПАТ «УКРСОЦБАНК» нерухоме майно, а саме: нежила будівля (літ. В) загальною площею 15 988,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за вказаним вище договором у позивача виникла заборгованість перед ПАТ «УКРСОЦБАНК» на загальну суму 40 000 000,00 дол. США.
З матеріалів справи вбачаться, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 у справі № 5011-57/8106- 2 позов ПАТ «УКРСОЦБАНК» задоволено у повному обсязі та звернено стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю (літ. В), загальною площею 17 532,50 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «УКРСОЦБАНК»; визнано за ПАТ «УКРСОЦБАНК» право власності на предмет іпотеки, а саме: нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 17 532.50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4. Рішення набрало законної сили 18.10.2012 р.
Відповідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями) - об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
У листі Державної податкової адміністрації України від 02.04.2009 №3842/5/16-1516 вказано, що зважаючи на те, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції (або безпосередньо після її закінчення) та враховуючи те, що обов’язковими реквізитами первинного документу є, зокрема, дата складання, зміст та обсяг господарської операції, датою визначення валового доходу є дата відвантаження товарів, що визначена у первинному документі, який засвідчує здійснення операцій з продажу, в тому числі і нерухомого майна.
З системного аналізу викладеного вбачаться, що п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України момент виникнення податкових зобов’язань пов’язує з моментом відвантаження (передачі) товарів, під яким слід розуміти дату на яку було фактично передано нерухомість із володіння однієї сторони іншій в межах операції (цивільного зобов’язання, договору, угоди тощо) яка передбачає перехід права власності на нерухомість.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 серпня 2012 року у справі № 5011-57/8106-2012 за позовом ПАТ «УКРСОЦБАНК»до ПАТ «Іса Прайм Девелопментс»про визнання права власності на предмет іпотеки, позовні вимоги задоволено повністю: в рахунок заборгованості Приватного акціонерного товариства «Іса Прайм Девелопментс»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код 24580485) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) в розмірі 233 436 000 (двісті тридцять три мільйони чотириста тридцять шість тисяч) гривень 00 коп. за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005 року звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 12 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за №1492, - нежилу будівлю (літера В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»та визнано за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(код 00039019, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) право власності на предмет іпотеки, а саме нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2012 року рішення Господарського суду м. Києва від 21 серпня 2012 року залишено без змін.
15 листопада 2012 року позивач звернуся до відповідача з заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, нежилу будівлю (літера В) загальною площею 17 532,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2012 р. зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» право власності на об'єкт нерухомого майна -нежилу будівлю (Літера В) загальною площею 17 532, 5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4.
Постанова суду набрала законної сили 28.12.2012 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до положень закріплених в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Миколи Грінченка, будинок 4.
Наведене свідчить, що зазначене майно, що обліковувалось на балансі позивача, за рішенням суду перейшло з його власності у власність ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.
Водночас, відображення позивачем в себе на балансі зазначеного нерухомого майна та не відображення операції з його постачання банку на підставі рішення суду з одночасним зменшенням заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до абзацу «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під товаром слід розуміти, зокрема, матеріальні активи, до яких відноситься нерухоме майно.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, у платника податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникає або в момент, що фіксує проведення розрахунків за поставлений товар, або в момент передачі (відвантаження) такого товару, в залежності від того, яка подія настала раніше.
Іпотекою, згідно Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом
Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Банком зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Миколи Грінченка, будинок 4.
Реєстрація права власності на нерухоме майно у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього іпотекодержателем права власності може свідчити про те, що кредиторські зобов'язання у позивача припинилися, а кошти, які раніше були перераховані банківською установою, можуть розглядатися як компенсація вартості набутого кредитором майна.
Погашення кредиту іпотекодавцем за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем свідчить про те, що з відповідної дати перераховані кошти в межах кредиторської операції та перехід права власності можуть розглядатися як настання першої події у розумінні пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 р. №К/800/47304/14.
Наведене в сукупності свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно та з урахуванням всіх обставин справи.
Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник позивача не надав суду належних доказів, які б спростовували правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, підстави для присудження на користь позивача здійснених судових витрат, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства “ІСА Прайм ДЕВЕЛОПМЕНТС” відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов
Судове рішення № 43961710, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 27.04.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/135/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: