Постанова № 43961188, 30.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1012/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Рогозіна А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови у здійсненні перерахунку і доплати одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок і доплату грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням фактично отриманої за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 грудня 2014 року №746 підполковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я). Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 06 січня 2015 року №3 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату. При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову допомогу у розмірі 36 512,50 грн. ОСОБА_1 вважає неправомірним визначення відповідачем розміру вихідної допомоги, оскільки останнє відбулось без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 встановлено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Міністром оборони України видано наказ від 15 листопада 2010 року №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України". Відповідно до пункту 8 Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розмір винагороди встановлюється наказами Міністра оборони України з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України у Державному бюджету України на відповідний рік. А тому, при визначенні розміру та виплати грошової допомоги при звільненні, щомісячна грошова винагорода не повинна включатись до складу грошового забезпечення, для виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, військове звання - підполковник.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 грудня 2014 року №746 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) /а.с. 21/.

Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 06 січня 2015 року №3 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату /а.с. 7-8/.

За цим наказом позивачу виплачено:

- грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби;

- премію у розмірі 90% від посадового окладу за 06 днів січня 2015 року;

- надбавку за виконання особливо важливих завдань за 06 днів січня 2015 року у розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- додаткову грошову винагороду за 06 днів січня 2015 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення;

- надбавку у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами по Ф-3 за 06 днів січня 2015 року.

Всього позивачу виплачено грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 36 512,50 грн.

17 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою по роз'яснення порядку виплати та проханням доплатити суму одноразової грошової допомоги /а.с. 10/.

Листом від 23 лютого 2015 року №9/524 позивачу повідомлено, що Полтавським обласним військовим комісаріатом було вірно нараховано та виплачено грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, підстави для проведення перерахунку відсутні /а.с. 11/.

Разом з цим, позивач вважає, що з алгоритму обчислення розміру грошової допомоги при звільненні відповідачем неправомірно виключено суму щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, виплату якої передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №889.

Не погоджуючись із відмовою у виплаті грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

Відповідно до статті 1 наведеного Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 15 вказаного Закону визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 38.1 Наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам" встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За правилами частини другої статті 9 зазначеного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою №889 визначено, що військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З аналізу наведеного вбачається, що даною постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату зазначеним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Зі змісту листа Полтавського обласного військового комісаріату від 23 лютого 2015 року вих. №9/524 судом встановлено, що при обчисленні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за основу взято місячне грошове забезпечення у розмірі 3651,25 грн, в т.ч.: військове звання - 130,00 грн, посадовий оклад - 1120,00 грн, надбавка за вислугу років 35% - 437,50 грн, надбавка за виконання ВОВЗ 50% - 843,75 грн, таємність - 112,00 грн, премія 90% - 1008,00 грн /а.с. 11/.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем при здійсненні обчислення одноразової грошової допомоги позивача не враховано суму щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував за попередні періоди служби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та виданої на її виконання Інструкції №595.

Доводи відповідача про необхідність визначення складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок одноразової допомоги при звільненні, відповідно до положень наказів Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 та від 11 червня 2008 року №260 суд вважає необґрунтованими, оскільки норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають вищу юридичну силу порівняно із зазначеними наказами.

Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення належить до застосування Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Інструкція №595, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 12 листопада 2013 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 35667377).

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати про неправомірність нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

При цьому, суд не погоджується із доводами представника відповідача, який посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра оборони України №595 від 15 листопада 2010 року, оскільки Інструкцією врегульовано склад грошового забезпечення з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення, а не склад одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, суд зазначає, що частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Отже, Міністру оборони України не надано право визначати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця та враховуються при визначенні суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Таким чином відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні діяв необґрунтовано та при помилковому розумінні норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірність відмови ОСОБА_1 у проведення перерахунку та доплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби від 23 лютого 2015 року.

Відповідно, позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ним за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України у здійсненні перерахунку і доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296; вул. Шевченко, 78, м. Полтава, Полтавська область, 36039) здійснити перерахунок і доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ОСОБА_1 за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко