Рішення № 43958028, 30.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1006/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Ткач М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

16 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", після зімни назви Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банком) та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №014/0035/73/90049, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 40000 дол. США на придбання автомобіля на строк до 22 травня 2013 року із сплатою 13,8 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Одночасно в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором. 22 травня 2013 року позичальнику та поручителю направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які залишені без задоволення. Станом на 01 серпня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 275 333,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 200 743,38 грн., в тому числі: за кредитом - 36 195,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 289 311,91 грн., за процентами - 23 983,90 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 191703,31 грн., пеня - 215 154,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно

1 719728,16 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 525, 526, 553-554, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути судовий збір в сумі 3441 грн. (а.с. 1-3).

Справа розглянута за відсутністю сторін у справі.

Рішенням суду першої інстанції позов Банка задоволено. Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 275 333,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 200 743,38 грн., в тому числі: за кредитом - 36 195,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 289 311,91 грн., за процентами - 23 983,90 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 191 703,31 грн., пеня - 215 154,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 719 728,16 грн., та судові витрати в сумі 3441 грн. в рівних частках (а.с. 66-67).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, а саме, суд не сповістив його про час і місце судового засідання та розглянув справу за його відсутністю, чим порушив його права.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач, Банк, просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5, пояснення на апеляцію представника Банку - Ткач М.О., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/0035/73/90049, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 40000 дол. США на придбання автомобіля на строк до 22 травня 2013 року із сплатою 13,8 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 14-22).

Одночасно в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 23-24).

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором. 22 травня 2013 року позичальнику та поручителю направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які залишені без задоволення (а.с. 25,26).

Станом на 01 серпня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 275 333,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 200 743,38 грн., в тому числі: за кредитом - 36 195,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 289 311,91 грн., за процентами - 23 983,90 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 191 703,31 грн., пеня - 215 154,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 719 728,16 грн. (6-8).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальник, відповідач ОСОБА_5, та поручитель, відповідач ОСОБА_7, не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

Однак колегія суддів не погоджується із стягненням з боржника та поручителя пені в розмірі 215 154,28 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 719 728,16 грн., виходячи з наступного.

Так з наданого Банком розрахунку вбачається, що пеня нараховується з 24 липня 2010 року по 01 серпня 2013 року (а.с. 6-8).

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У випадку неналежного виконання позичальником кредитного зобов'язання позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких згідно з умовами договору визначено періодичними щомісячними платежами, має обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 4 статті 267 ЦК України).

Як вже зазначалось, за змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Однак відповідачі не з'явилися в судове засідання суду першої інстанції не скористались своїм правом на звернення до суду з заявою про застосування строку позовної даності, тому апеляційний суд позбавлений можливості застосувати цей строк за своєю ініціативою.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних).

У даному випадку розмір неустойки перевищує значно розмір боргового зобов'язання, тому до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України застосувати неможливо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс 13, та в постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

У даному випадку розмір пені значно перевищує розмір збитків, тобто тіла кредиту та процентів, які становлять 60 179,56 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 481 015,22 грн.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що, незважаючи на те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 не містить доводу про застосування положень про зменшення неустойки, його право та право поручителя підлягає захисту й є законні підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України, що сприяє дотриманню права на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту в суді, а також виконанню принципів цивільного судочинства.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у даному випадку є підстави для зменшення розмірі пені до розміру збитків Банку - 60 179,56 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 481 015,22 грн. й визначення загального розміру заборгованості за кредитним договором в розмірі 120 359,12 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 962 030, 44 грн., з яких за кредитом - 36 195,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 28 9311,91 грн., за процентами - 23 983,90 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 191 703,31 грн. та пеня - 60 179,56 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 481 015,22 грн.

Отже, не застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 390 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково й зменшення розміру пені.

Доводи відповідача ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки він не був сповіщений про розгляд справи, справа розглянута за його відсутністю, чим порушені його права, не можуть служити підставою для скасування рішення суду за таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення до неправильного вирішення справи.

У пункті 19 постанови №12 Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року зазначено, що за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 74-76 ЦПК України, не можуть служити підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить, до апеляційної скарги відповідача не надано ніяких доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

При подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_5 не сплатив судовий збір в повному обсязі в сумі 1720,50 грн., тому він зобов'язаний доплатити судовий збір в сумі 1598,70 грн. (1720,50 грн. - 121, 80 грн.) у дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2014 року змінити й ухвалити нове рішення.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", до 60 179,56 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 481 015,22 грн.

Визначити загальний розмір заборгованості за кредитним договором в розмірі 120 359,12 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 962 030, 44 грн., з яких за кредитом - 36 195,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 28 9311,91 грн., за процентами - 23 983,90 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 191 703,31 грн. та пеня - 60 179,56 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 481 015,22 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м. Одеса, реєстраційний номер карки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, судовий збір в сумі в сумі 1598,70 грн. у дохід

держави на банківські реквізити: Отримувач: УК у м. Одесі /Малиновський р-н/ 22030001, Код отримувача (Код за ЄДРПОУ 38016923), Р/р 31214206780007, Код банку отримувача (МФО 828011), Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Призначення платежу: Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації ), Апеляційний суд Одеської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 02892913 (суду, де розглядається справа).

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік