Рішення № 43957984, 30.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3564/15

Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

Парапана В.Ф.

суддів: Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивача, ПАТ "Банк Національний Кредит", - Остащенко О.М., та представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів, та за зустрічним позовом представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" про визнання договорів поруки частково недійсними та припинення їх дії,

в с т а н о в и л а:

20 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 06 червня 2014 року між Банком та Приватним підприємством "ВЕКТЕ" був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №05.1-172ю/2014/2-1, за яким надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) зі сплатою 18,0% річних в межах максимального ліміту заборгованості до 4 431 944,00 грн. (п. 1.1.1 договору). Погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 21 липня 2014 року в розмір 500 000 грн., до 21 серпня 2014 року в розмірі 500 000 грн., до 21 вересня 2014 року в розмірі 1 100 000 грн., до 21 жовтня 2014 року в розмірі 1 100 000 грн., до 21 листопада 2014 року в розмірі 1 231 944 грн. з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 05 грудня 2014 року або достроково у випадках, передбачених п.4.4. договору. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного місяця, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повної сумі. Банком виконані умови кредитного

договори - відповідно до п. 2.1. нараховувались позичальнику грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку та заявками та отриманням кредиту від 06 червня 2014 року, від 18 червня 2014 року, від 19 червня 2014 року. Однак позичальник не сплатив до 05 липня 2014 року проценти за користування кредитом. У разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп.. 3.3.2.-3.3.17. цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договору, визначених п. 1.3. цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції (п.4.4. договору). Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється. До 21 липня 2014 року позичальник не погасив кредит, не сплатив проценти, комісію та нараховані штрафні санкції. Станом на 08 серпня 2014 року загальна заборгованість позичальника перед Банком становить 5 044 215,79 грн., з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

11 червня 2014 року між Банком, позичальником та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки №04-1244/1-4, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки в розмірі та у випадках передбачених кредитним договором.

Одночасно між Банком, позичальником та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір поруки №04-1245/1-4, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки в розмірі та у випадках передбачених кредитним договором.

25 липня 2014 року відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були направлені Вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором. 29 липня 2015 року ОСОБА_5 отримала вимогу, ОСОБА_6 ухилилась від її отримання, але кредит повернутий не був.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 526, 527, 530, 553, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачки ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року в розмірі 5 044 215,79 грн., стягнути солідарно з відповідачки ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року, в розмірі 5 044 215,79 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн. (а.с. 1-4).

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7, 16 грудня 2014 року звернувся до суду із вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 11 червня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підписали договори поруки, за якими зобов'язались відповідати за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року у сумі 4 431944 грн. зі сплатою 18% річних, а також прострочення, пені в разі наявності, та на строк кредиту рівний 6 місяцям. Пункт 1.1. Договорів поруки передбачає накладення на поручителів зобов'язань які суперечать законодавству України, а саме зобов'язання поручителя відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань передбачених договором про надання не відновлюваної кредитної лінії з усіма змінами та доповненнями до цього до цього договору як укладеним і тими що будуть укладені в майбутньому. Така умова договору є нікчемною, оскільки це фактично відмова поручителя від свого права прийняти в майбутньому осмислене рішення про прийняття чи неприйняття збільшеної відповідальності.

Пізніше 18 червня 2014 року Банк уклав з позичальником, ПП "ВЕКТЕ" договір про внесення змін № 1 до кредитного договору про надання не відновлюваної кредитної лінії, згідно якого був змінений вид кредитного договору з не відновлюваної кредитної лінії на відновлювану кредитну лінію, була добавлена комісія за надання траншів у розмірі 3 300 грн. Після внесення таких змін до кредитного договору обсяг відповідальності боржника, і як наслідок поручителів збільшився, оскільки з'явилась комісія банку, якої раніше не було та була замінена взагалі форма кредитної лінії. Якщо до цих змін боржник взявши транш (без оплати), та погасивши частину заборгованості більше не міг взяти цю частину (яку він погасив) знов - тобто після кожного повернення частини кредиту, максимальна сума кредитних коштів яка може бути взята боржником зменшувалась на ту суму яку він повернув. Але після змін форми кредитної лінії на відновлену кредитну лінію, боржнику стало доступно після отримання траншу (з оплатою) та погасивши частину кредиту знову взяти ці гроші які він повернув - тобто сума яку боржник міг взяти після погашення частини попереднього траншу не зменшувалася як у попередній формі кредитування. Зобов'язання забезпечене порукою передбачало надання безоплатних траншів з максимальним лімітом кредиту у розмірі 4 431944,00 грн., а після зміни зобов'язання забезпечене порукою боржник отримав 06 червня 2014 року - 4431944 грн. (максимальний ліміт), 18 червня 2014 року ще 660 грн., загальна сума боргу стала 5031944 грн., що більше максимального ліміту забезпеченого порукою на яке поручителі не надавали своє згоди. 18 червня 2014 року боржник погасив частину заборгованості у розмірі 669000 грн. 19 червня 2014 року боржник отримав ще транш в сумі 300 000 грн. 19 червня 2014 року боржник погасив частину кредиту у розмір 504000 грн. Отже після укладення договору про внесення змін № 1 збільшився максимальний ліміт кредитної лінії на 660000 грн., збільшилися затрати на отримання траншів (3000 грн. за кожен транш). Тому у відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припинилась.

Посилаючись на ці обставини, та на ч. 1 ст. 559 ЦК України, представник відповідачів просив суд визнати частково недійсним договір поруки з ОСОБА_5 №04-1244/1-4 від 11 червня 2014 року в частині зобов'язання відповідати перед Банком за усіма змінами та доповненнями до кредитного договору №05.1-172ю/2014/2-1 від 06 червня 2014 року як укладеним, такі тим що будуть укладені в майбутньому, та припинити дію договору поруки №04-1244/1-4 від 11 червня 2014 року,

визнати частково недійсним договір поруки з ОСОБА_6 №04-1245/1-4 від 11 червня 2014 року в частині зобов'язання відповідати перед Банком за усіма змінами та доповненнями до кредитного договору №05.1-172ю/2014/2-1 від 06 червня 2014 року як укладеним, такі тим що будуть укладені в майбутньому, та припинити дію договору поруки №04-1245/1-4 від 11 червня 2014 року (а.с. 116-121).

Банк проти зустрічного позову заперечував і в своїх письмових поясненнях зазначав, що посилання у позові на те, що умови договорів в поруки, передбачені п. 1.1., про зобов'язання поручителів відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії з усіма змінами та доповненнями до цього договору як укладеними і тими що будуть укладені в майбутньому порушують п. 1 ст. 27 ЦК України щодо можливості фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки спростовується тим, що згідно із ст. ст. 6, 628 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Вказана умова договорів поруки стала результатом домовленості сторін: Банку, позичальника - ПП "ВЕКТЕ", та поручителів, які дали згоду на зміну умов основного договору в майбутньому. Договором про внесенні змін лише змінено від кредитної лінії, проте збільшення обсягу відповідальності внаслідок такої зміни не виникає, оскільки не змінено об'єм основних зобов'язань що не впливає на розмір відповідальності поручителів. Сума заборгованості за кредитом згідно розрахунку наданого Банком становить 4218944,00 грн., що не перевищує розмір максимального ліміту заборгованості за повернення якого зобов'язувались поручителі. Розрахунок наданий представником поручителів є невірний, не відповідає ні умовам кредитного договору, ні встановленому за згодою сторін порядку нарахування як процентів та к і штрафних санкцій. Договором про внесенні змін також

передбачено комісія за надання траншу за кредитним договором в сумі 3300 грн., але вказана комісія також не збільшує обсяг відповідальності поручителів, оскільки вказана сума не стягується Банком з поручителів. Тому підстав для припинення договорів поруки, передбачених у ч. 1 ст. 559 ЦК України, у даному випадку немає (а.с. 158-159).

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд стягнув з солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року у розмірі 5044215,79 грн. та судові витрати в сумі 3654 грн. (а.с. 186-187).

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, оскільки не врахував, що основне зобов'язання було змінено без згоди поручителів, внаслідок чого збільшилась їх відповідальність (а.с. 200-212).

В запереченні проти апеляційної скарги Банк просить апеляційну скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7, пояснення на апеляцію представника позивача, ПАТ "Банк Національний Кредит", - Остащенко О.М., та представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідачів підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2014 року між Банком та Приватним підприємством "ВЕКТЕ" був договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №05.1-172ю/2014/2-1, за яким надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 18,0% річних в межах максимального ліміту заборгованості до 4 431 944,00 грн. (п. 1.1.1 договору). Погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 21 липня 2014 року в розмір 500 000 грн., до 21 серпня 2014 року в розмірі 500 000 грн., до 21 вересня 2014 року в розмірі 1 100 000 грн., до 21 жовтня 2014 року в розмірі 1 100 000 грн., до 21 листопада 2014 року в розмірі 1 231 944 грн. з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 05 грудня 2014 року або достроково у випадках, передбачених п.4.4. договору. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного місяця, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повної сумі. Банком виконані умови кредитного договори - відповідно до п. 2.1. нараховувались позичальнику грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку та заявками та отриманням кредиту від 06 червня 2014 року - 4 431 944,00 грн, від 18 червня 2014 року - 660 000,00 грн., від 19 червня 2014 року - 300 000 грн. (а.с. 9-13, 22-28).

18 червня 2014 року Банк уклав з позичальником, ПП "ВЕКТЕ", договір про внесення змін № 1 до кредитного договору про надання не відновлюваної кредитної лінії №5.1-172ю/2014/2-1 від 06 червня 2014 року, згідно якого був змінений вид кредитного договору та була змінено в назві тексту кредитного договору словосполучення "Договір про надання невідновлюваної кредитної лінії" на "Договір про надання відновлюваної кредитної лінії" у всіх відмінках, та п.1.1. статті кредитного договору був викладений в нової редакції, за якою була встановлена комісія за надання траншів у розмірі 3 300 грн., межі максимального ліміту заборгованості були залишені без змін - 4431944,00 грн., та був змінений графік змін максимального ліміту заборгованості з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 21 листопада 2014 року (а.с. 14).

19 червня 2014 року Банк уклав з позичальником, ПП "ВЕКТЕ", договір про внесення змін № 2 до кредитного договору про надання не відновлюваної кредитної лінії №5.1-172ю/2014/2-1 від 06 червня 2014 року, згідно якого був зменшений розмір комісії за надання траншів до 1 500 грн. та були зменшені межі максимального ліміту заборгованості до 4231944,00 грн. (а.с. 15).

18 червня 2014 року боржник ПП "ВЕКТЕ" погасив частину заборгованості у розмірі 669000 грн., а 19 червня 2014 року у розмірі 504000 грн.

11 червня 2014 року між Банком, позичальником ПП "ВЕКТЕ" та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки №04-1244/1-4, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки в розмірі та у випадках передбачених кредитним договором (а.с. 15-16).

Одночасно між Банком, позичальником ПП "ВЕКТЕ" та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір поруки №04-1245/1-4, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки в розмірі та у випадках передбачених кредитним договором (а.с. 17-18).

Позичальник ПП "ВЕКТЕ" не сплатив до 05 липня 2014 року проценти за користування кредитом та до 21 липня 2014 року не погасив кредит, не сплатив проценти, комісію та нараховані штрафні санкції. У разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп.. 3.3.2.-3.3.17. цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договору, визначених п. 1.3. цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції (п.4.4. договору).

Станом на 08 серпня 2014 року загальна заборгованість позичальника ПП "ВЕКТЕ" перед Банком становить 5 044 215,79 грн., з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн., що підтверджується належним розрахунком Банку (а.с. 19-21).

25 липня 2014 року відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були направлені Вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором. 29 липня 2015 року ОСОБА_5 отримала вимогу, ОСОБА_6 ухилилась від її отримання, кредит не повернули (а.с. 29-30, 31-32).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що поручителі, відповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та договорами поруки. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 044 215,79 грн., з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

Однак колегія суддів вважає, що, стягуючи заборгованість за кредитним договором з поручителів в солідарному порядку, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 554 ЦК України.

Так, відповідно до частини третьої статті 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з договорів поруки, відповідачі не давали поруку за виконання договору кредитного договору спільно, а кожний поручитель поручився за боржника за окремими договорами поруки, які не передбачать солідарної відповідальності поручителів між собою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку з поручителями укладені кілько договорів поруки на виконання одного й того ж основного зобов'язання, тому між ними не виникає солідарної відповідальності між собою й кожний поручитель відповідає перед кредитором у том же обсязі, що і боржник окремо.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі за №6-185цс14, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідачів судові витрати солідарно, оскільки згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 35 постанови №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, резолютивну частину рішення суду першої інстанції необхідно викласти в наступній редакції:

"Стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року в розмірі 5 044 215,79 грн., з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року, в розмірі 5 044 215,79 грн. з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Банку судові витрати в сумі 3654,00 грн. в рівних частках".

Твердження представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_8, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки судом не враховано, що договори поруки є припиненими, так як основне зобов'язання було змінено без згоди поручителів, внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителя, не приймаються до уваги за таких підстав.

Порука є видом забезпечення виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України), за своєю правовою природою договір поруки має додатковий (акцесорний) характер відносно основного зобов'язання, істотними умовами його укладання є визначення характеру та обсягу відповідальності поручителя й підстави припинення цього зобов'язання, які передбачені статтею 559 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У пункті 22 постанови № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, договір поруки припиняється при наявності двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Пунктом 1.1 умов договорів в поруки від 11 червня 2014 року передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії з усіма змінами та доповненнями до цього до цього договору як укладеними і тими що будуть укладені в майбутньому.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ЦК України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

За змістом ст. ст. 6, 628 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана умова договорів поруки стала результатом домовленості сторін: Банку, позичальника - ПП "ВЕКТЕ" та поручителів, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, дали згоду на зміну умов основного договору в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема, ч. 1 ст. 27 ЦК України.

Правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6-20цс11 від 21 травня 2012 р., встановлено що, збільшення відповідальності поручителя внаслідок

зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто під змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти за собою негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Дійсно у кредитному договорі змінені умови договору щодо зміни виду кредитної лінії, проте збільшення обсягу відповідальності внаслідок такої зміни не виникає, оскільки не змінено об'єм основних зобов'язань що не впливає на розмір відповідальності поручителів. Сума заборгованості за кредитом згідно розрахунку наданого Банком становить 4218944,00 грн., що не перевищує розмір максимального ліміту заборгованості за повернення якого зобов'язувались поручителі.

Договором про внесенні змін також передбачено комісія за надання траншу за кредитним договором в сумі 3300 грн., але вказана зміна також не збільшує обсяг відповідальності поручителів, оскільки вказана сума не стягується Банком з поручителів.

На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК (постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6-160цс13).

Зазначені зміни основного договору не впливають на збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок таких змін, тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстав для припинення договорів поруки, передбачених у ч. 1 ст. 559 ЦК України, у даному випадку немає

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачі повинні були довести в судовому засіданні обставини, на які посилалися як на заперечення проти позову, але в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції відповідачем не надані належні та допустимі докази у підтвердженні доводів апеляційної скарги.

Суд правильно виходив, що розрахунок наданий представником поручителів є невірний, оскільки не відповідає ні умовам кредитного договору, ні встановленому за згодою сторін порядку нарахування як процентів та к і штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував всебічно та повно обставини, що мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що законних підстав для відмови у позові до поручителів немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову до поручителів немає.

Однак, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. ст. 88, 215 ЦПК України, та матеріального права, а саме, ст. 554 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміну рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором з кожного окремо.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року змінити й ухвалити нове рішення.

Викласти резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси віл 26 січня 2015 року в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_5, реєстраційний номер картки платника податків:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит", код ЄДРПОУ 20057663, розрахунковий рахунок 290959131 в ПАТ "Банк Національний Кредит", МФО 320702, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, заборгованість ПП "ВЕКТЕ"за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року в розмірі 5 044

215,79 грн., з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_6, реєстраційний номер карки платника податків: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит", код ЄДРПОУ 20057663, розрахунковий рахунок 290959131 в ПАТ "Банк Національний Кредит", МФО 320702, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, заборгованість ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року, в розмірі 5 044 215,79 грн. з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

Загальний розмір заборгованості ПП "ВЕКТЕ" за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2014 року станом на 08 серпня 2014 року становить 5 044 215,79 грн. з яких: за кредитом - 4 218 944 грн., за процентами - 134 276,73 грн., пеня за несвоєчасність сплати процентів - 1 048,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 49 124,69 грн., три процента річних від простроченої суми процентів - 135,69 грн., три процента річних від простроченої суми кредиту - 5 894,97 грн., штраф за прострочення повернення кредиту - 211 597,20 грн., штраф за прострочення сплати процентів - 423 194,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит", судові витрати в сумі 3654,00 грн. в рівних частках.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік