Постанова № 4395571, 25.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.06.09Справа №2а-801/09/8/0170 (11:36 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор», м. Ялта

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,м.Київ

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Глущак Сергій Іванович, довіреність № 8 від 02.03.09, Кравченко Іван Трохимович, директор, протокол загальних зборів засновників № 1 від 28.02.96р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбор» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування повністю податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.04.2008р. за №0003762311/0, від 25.07.2008р. за №0003762311/1, від 26.09.2008р. за №0003762311/2, від 26.09.2008р. за №0007632311/0, про донарахування податкових зобовязань з податку та прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.09 р. було відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при винесенні оскаржуваних податкови х повідомлень-рішень порушені положення п.4.1 ст.4 та п.п.5.3.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та безпідставно визначено податкові зобовязання з податку на прибуток.

При цьому позивач вважає, що відповідач в ході проведення перевірки безпідставно не прийняв до уваги договори, рахунки-фактури, платіжні доручення, а лише на підставі актів приймання-передачі прийшов до невірного висновку про необґрунтоване включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрати на маркетингові та\або інформаційно-консультаційні послуги.

Відповідач позов не визнав та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України і підстави для їх скасування відсутні.

Так, відповідач вважає, що надані позивачу послуги за актами виконаних робіт, не дають змоги визначити їх звязок із господарською діяльністю позивача, а саме як такі, що направлені на отримання доходу або до витрат, повязаних з організацією та підготовкою господарської діяльності. Отже, на думку відповідача позивачем безпідставно збільшені валові витрати на суму 183844,70 грн., порушені положення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вважає, що позивачем занижений податок на прибуток підприємства на суму 45965,00грн. Також, відповідач вважає, що надані в ході перевірки акти виконаних робіт не відповідають ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як не містять обовязкових реквізитів - змісту і обсягу господарської операції.

Ухвалj. Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13/03/09 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.04.08 р. за № 0003762311/0, від 25.07.08 р. № 003762311\1, від 26.09.08 р. №0003762311\2, від 26.09.08 р. № 0007632311\0.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у сумі 10000,00 грн. та витрати на судовій збір у розмірі 3,40 грн.

25.06.09 до суду надійшла заява позивача про відкликання заяви про уточнення позовних вимог щодо стягнення витрат на надання правової допомоги у сумі 10000,00грн. та витрат на судовій збір у розмірі 3,40 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов повністю, наполягав на його задоволенні. Відповідач в судове засідання не зявився, подав телеграму про відкладення розгляду справи у звязку з уточненням позивачем позовних вимог.

Враховуючи те, що в судовому засіданні 25.06.09 позивач відкликав уточнені позовні вимоги щодо стягнення витрат на надання правової допомоги у сумі 10000,00грн. та витрат на судовій збір у розмірі 3,40 грн. та наполягав на розгляді справи у відсутність представника відповідача, яким до справи подані письмові заперечення та клопотання про розгляд справи за його відсутності, обставини, через які відповідач клопотав про відкладення розгляду справи відпали, суд ухвалив розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.12.07р., за результатам якої складено акт перевірки від 16.04.2008 року №221/23-11/26475539 (далі Акт перевірки) (том 1, а.с.26-50).

В Акті перевірки зазначено, що відповідачем встановлені порушення позивачем п.4.1 ст.4 та п.5.3.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого позивачем занижений податок на прибуток за 2006 рік на загальну суму 2542,00 грн., за ІІІ квартал 2007 р. на суму 4720,00 грн. та за окремі періоди 2005-2007 року на загальну суму 45965,00 грн. (том 1, а.с. 49).

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008р. за №0003762311/0 на суму 72697,00грн., від 25.07.2008р. за №0003762311/1 на суму 72697,00грн., від 26.09.2008р. за №0003762311/2 на суму 72697,00грн., від 26.09.2008р. за №0007632311/0 на суму 7137,00грн. про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій (том 1, а.с. 7-10).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”№509-ХІІ від 04.12.1990 р. органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обовязкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює підстави та порядок оподаткування прибутку підприємств є Закон України «Про оподаткування підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі- валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.5.2 ст.5 вищезазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Положеннями ч.4 п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.4.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що до складу валових витрат також включені витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Суд приймає до уваги долучені до матеріалів справи договори на поставку продукції до мереж супермаркетів м.Києва. Так, згідно п. 1.2 Договорів поставки №20891 від 14.04.06, № 20891 від 06.09.05, укладених між КФ ТОВ «Ельбор» та ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» (т.1, а.с. 86-96), позивач приймає від контрагента рекламні, інформаційні та маркетингові послуги згідно з додатковими угодами та додатками до договору. Пунктом 2 вищезазначених додаткових угод до Договорів поставки детально регламентовані перелік маркетингових, інформаційних та консультаційних послуг, тобто викладений їх зміст, порядок їх надання, вартість та порядок їх оплати (том 1, а.с. 82, 99).

Пунктами 3, 4 Договорів поставки № 453 від 02.04.04, № 39141 від 13.12.04, укладених між позивачем та ДП «Маркет-Плазо», позивачу надані послуги з передпродажної підготовки товарів, а саме мерчендайзінгу товарів, їх просування через мережу магазинів, маркування, фасування, покращення споживчіх якостей (т.1, а.с. 105-111).

Пунктами 1.2 та 1.3 Договорів поставки № 3829 від 29.12.04, № 897 від 02.01.07, укладених між позивачем та ДП «Продмережа», позивачу надаються інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги стосовно товару, поставленого постачальником в мережу магазинів «Фуршет», та виконати ряд дій по просуванню товарів (том 1, а.с. 105-111,121-127). Додатками № 3 до вищезазначених договорів сторонами визначені перелік послуг, порядок їх надання вартість та умови їх оплати (том 1, а.с. 119, 128).

Аналогічні договори були укладені позивачем 29.12.04 з ДП «Терра-Трейд» за №460/2 (том 1, а.с. 130-138); 29.12.04 з ДП «Сеть Маркет» за № 982 (том 1, а.с. 139-148); 02.01.07 з ДП «Сеть Маркет» за № 187 (том 1, а.с.148-157); 29.12.04 з ДП «Гарантія-Трейд» за № 1005 (том 1, а.с. 153-166); 29.12.04 та 02.01.07 з ДП Мережа Трейд» за № 931 та №183 (том 1, а.с. 166-175; 176-183); з ТОВ «Сусід», ТОВ «Квіза-Трейд» (том 1, а.с. 191-197).

Суд дослідив юридичний статус позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» та його Київської філії та встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбор" набуло статусу юридичної особи 28.02.1996р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 445675 та Статутом позивача, зареєстрованим виконкомом Сімферопольської міської ради у новій редакції (т.3, а.с. 62, 64-76).

Відповідно до довідки Головного управління статистики АРК від 11.06.02 №09/2-5-01/1342 ТОВ “Ельбор” включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою (а.с.63).

Відповідно до Положення про Київську філію ТОВ “Ельбор”, затвердженого Протоколом зборів учасників ТОВ “Ельбор” № 17 від 24.11.2003 року Київська філія ТОВ “Ельбор” є відокремленим структурним підрозділом ТОВ “Ельбор” без права юридичної особи.

Відповідно до довідки Головного управління статистики АРК від 11.06.02 №09/2-5-01/1342 основними видами діяльності ТОВ “Ельбор” є оптова торгівля недержавних організацій, роздрібна торгівля недержавних організацій.

Судом встановлено, що позивач проводив свою господарську діяльність у період, що перевірявся, на підставі ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями, виданих Державним департаментом регулювання виробництва та обігу спирту, алкоголю і тютюну строком дії з 03.07.2001р. по 03.07.2006р. та Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України строком дії з 26.06.2006р. по 03.07.2011р. із додатком до ліцензій на Київську філію позивача(т.2, а.с.225-226).

Позивача у місті Києві має оптові склади, на яких зберігається продукція для подальшої реалізації в торговельних мережах міста Києва, про що свідчить довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру №007310 від 10.02.04, № 018265 від 06.07.06 на адресу зберігання оптових партій алкогольних напоїв: м.Київ, пр. Московський, 24-А (т.2 , а.с. 218-219).

Отже, враховуючи характер господарської діяльності позивача та операції, які стали предметом дослідження в суді, суд приходить до висновку, що витрати позивача на інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги щодо просування товарів, надані позивачу його контрагентами, правомірно включаються до валових витрат у розумінні змісту положень п.п.5.4.4 та 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відносяться до передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг) та безпосередньо повязані із господарською діялністю позивача.

Щодо відповідності відомостей, які містяться в актах виконаних робіт чи актах приймання-передачі послуг вимогам чинного законодавства та висновків відповідача щодо відсутності в цих документах первинного бухгалтерського обліку обовязкових реквізитів - змісту і обсягу господарської операції, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.2. ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати наступні реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані вимоги до первинних документів аналогічні тим, що містяться у п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерській звітності, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п.2.7 вищезазначеного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Виходячи з аналізу законодавства про бухгалтерській облік та фінансову звітність суд встановив, що у чинному законодавстві відсутні типові або спеціалізовані форми для будь-яких актів виконаних робіт (наданих послуг), а отже предявлення відповідачем вимог до актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, є протиправним.

Судом досліджені акти приймання наданих послуг, здачі-прийому виконаних робіт, предметом яких є інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги (том 1 а.с. 66-157; т.2 а.с. 1-70).

Суд зазначає, що позивач в актах виконаних робіт посилається на договір (доповнення до договору) про виконання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, у якому надано вичерпний перелік та зміст господарської операції: надання інформації про хід продажу; сприяння збільшенню споживчого попиту та просуненню Товару на ринку; проведення моніторингу по зміні асортименту Товару у торгових залах мережі магазинів; проведення торгових презентацій Товару; надання рекомендацій по зміні асортименту Товару, надання рекомендацій щодо зміни тари Товару, доцільності проведення рекламних компаній, розміщення товару у магазині у місцях, узгоджених із Замовником, розміщення інформації тощо.

Також зазначені акти виконаних робіт, наданих послуг містять інші реквізити згідно вимог ст.9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідно до п.5. ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Надані в період перевірки первинні бухгалтерські документи (акти виконаних робіт, акти приймання-передачі послуг) суд вважає допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту витрат по операціях на інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги щодо просування товарів на ринку, які надають право на віднесення цих витрат до складу валових витрат, так як вони містять всі обов'язкові реквізити.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку, що висновки відповідача щодо відсутності відомостей в актах виконаних робіт, наданих послуг позивача з контрагентами, щодо звязків з господарською діяльністю позивача є помилковими.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку, а отже висновки відповідача щодо відсутності в актах виконаних робіт, актах приймання-передачі послуг, як документів первинного бухгалтерського обліку, обовязкових реквізитів щодо змісту і обсягу господарської операції, є протиправними, що свідчить про їх упередженість та необґрунтованість, та як наслідок неврахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, призвело до порушення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами позивача.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування ДПІ у Печерському районі податку на прибуток підприємств.

Враховуючи те, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв необгрунтовано, без дослідження всіх обставин проведеної перевірки, не прийняв до уваги інші відповідні розрахункові, платіжні документи, договори, рахунки-фактури, спеціфікації позивача, хоча вони відповідно до п. 2.10 Акту перевірки були надані в ході перевірки позивачем для дослідження та були досліджені відповідачем.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Відповідно до вимог частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності висновків відповідача при проведенні перевірки про неправомірність включення до складу валових витрат позивача витрат по операціях на інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги щодо просування товарів на ринку, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано.

Таким чином Акт перевірки не є належним доказом вчинення позивачем відповідних порушень, а самі порушення не підтверджені належними доказами і не відповідають дійсності, тому суд вважає неправомірним та необгрунтованим донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.04.2008р. за № 0003762311/0, від 25.07.2008р. за №0003762311/1, від 26.09.2008р. за №0003762311/2, від 26.09.2008р. за №0007632311/0, що має наслідком задоволення позовних вимог.

Позивач в своєму позові просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, втім враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять та повноваження суду при винесенні рішення, визначенні уст.162 КАС України, про необхідність визнання протиправними та скасування ненормативих актів індивідуальної дії, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.04.2008р. за № 0003762311/0, від 25.07.2008р. за №0003762311/1, від 26.09.2008р. за №0003762311/2, від 26.09.2008р. за №0007632311/0.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 30.06.09р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.04.2008р. за №0003762311/0 на суму 72697,00грн., від 25.07.2008р. за №0003762311/1 на суму 72697,00грн., від 26.09.2008р. за №0003762311/2 на суму 72697,00грн., від 26.09.2008р. за №0007632311/0 на суму 7137,00грн. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (98609, АРК, м. Ялта, Південебережне шоссе, 42) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.