Ухвала суду № 43953358, 29.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/2088/15 Головуючий 1 інстанції - Бабкова Т.В.

Справа № 645/6074/2014-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - спадкові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кірсанової Л.І.,Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Черепахи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого АДРЕСА_2., на ? частину квартири АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір по 321,92 грн. з кожного; у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 965,77грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, у задоволенні первісного позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на ті самі доводи, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги. Наполягає на тому, що наявні підстави для визнання за нею права власності на спірну частину квартири в порядку набувальної давності. Зазначає, що спірна квартира є об*єктом спільної сумісної власності, тому визнання права власності на її частку та застосування до спірних правовідносин норм права, що регулюють спільну часткову власність є протиправним. Заперечує проти звинувачень її у відмові надати правовстановлюючі документи на спірну квартиру. Звертає увагу, що ОСОБА_5 за життя не сплачував комунальні послуги, просив її сплачувати комунальні послуги за нього та зберігати за ним право реєстрації. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги звіт про оцінку квартири, який було виготовлено на замовлення сторонньої особи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що спірною є 1/4 частка квартири АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.04.2001р. відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, квартира АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_1 (після шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_1), ОСОБА_4, а також померлому ОСОБА_5 (а.с.8, 30-33, 74, 140 том 1).

ОСОБА_5 помер АДРЕСА_2 р. (а.с.7 ).

За правилами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, тобто заповіт є одностороннім правочином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 372 ЦК України, згідно якої, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до даних Спадкового реєстру заповітів (спадкових договорів) на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 наявні дані про чинний заповіт померлого, посвідчений 05.08.2008 р. приватним нотаріусом Харківского міського нотаріального округу Ніколенко А.С., відповідно до якого все належне майно ОСОБА_5 заповідав позивачці ОСОБА_2 (а.с.82-83 том 1).

Позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину у встановлений законом строк та у передбаченому законом порядку, звернувшись до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ніколенко А.С. із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.75 том 1).

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, судом не встановлено, відсутність таких осіб взагалі визнана обома сторонами.

24.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ніколенко А.С. було винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 - у зв*язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно. (а.с. 85 том 1).

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги доведеність права ОСОБА_2 на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, заперечення відповідачки ОСОБА_1 щодо спадкових прав ОСОБА_2, подання з її боку зустрічного позову з вимогою про визнання права власності на спірну частину спадкової квартири, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання в судовому порядку за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер АДРЕСА_2., на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно в порядку набувальної давності, суд першої інстанції правильно застосував положення ст.41 Конституції України, ст. 321, ч.1 ст. 344 ЦК України.

Зі змісту ст. 344 ЦК України випливає, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 за життя відмовився від права власності на належну йому частку у нерухомому майні.

Той факт, що ОСОБА_5 не проживав у спірній квартирі, не сплачував комунальні послуги, обіцяв залишити спірну частку квартири у спадок онуці - не є свідченням того, що він відмовився від своєї частки у цьому нерухомому майні.

ОСОБА_1 не визнає звіт про оцінку нерухомого майна, яким визначена вартість квартири, частка у якій є спірною, проте, доказів на спростування такого звіту не надала.

Оскільки, замовляючи оцінку майна, ОСОБА_8 діяв в інтересах ОСОБА_2, як її представник, звіт про оцінку був виконаний суб*єктом оціночної діяльності, не спростований ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно прийняв його до уваги та на підставі нього та ст. 88 ЦПК України здійснив розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -