Ухвала суду № 43943010, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/66048/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29 травня 2014 р. № 114 о/с «По особовому складу», яким його протиправно звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) відповідно до п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу), поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач правомірно звільнив позивача зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою суд, вийшовши за межі позовних вимог, частково задовольнив адміністративний позов:

- визнав протиправними та скасував накази Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 114 о/с від 29 травня 2014 року, № 330/в від 29 травня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновлено старшого сержанта міліції ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області з 30 травня 2014 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивача звільнено з посади без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, за який його звільнено; з порушенням установленого порядку, тобто внаслідок проведення службового розслідування без повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин події (ймовірно скоєного вчинку).

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року № 114 о/с позивача правомірно звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30.05.2014 року. Підставою для видачі наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ став наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №330/в, відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та УДАІ УМВС в області від 28.05.2014 року № 157 щодо виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

На підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 17 серпня 2009 року №144 о/с ОСОБА_4 було прийнято на службу до органів внутрішніх справ на посаду інспектора патрульної служби взводу №3 роти патрульної служби Луцького міського відділу (а.с. 27-29).

Присягу працівника органів внутрішніх справ України позивач прийняв 14 вересня 2009 року, що підтверджується текстом присяги, який скріплений його особистим підписом (а.с. 43).

На момент свого звільнення позивач працював на посаді старшого сержанта міліції - інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, що підтверджується його послужним списком та трудовою книжкою (а.с. 10-11, 27-29).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №488 дск від 28 травня 2014 року зобов'язано начальника УМВС у Волинській області у період із 01 по 30 червня 2014 року відрядити до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області по 10 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДПС ДАІ на службових транспортних засобах із розрахунку три співробітники на один патрульний автомобіль та старшого групи (а.с. 30).

На виконання вимог цього наказу, наказом Управління ДАІ УМВС України у Волинській області № 157 від 28 травня 2014 року зобов'язано командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС та начальника ДАІ з обслуговування м. Луцька провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС. Під час проведення нарад визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09:00 год. 29.05.2014 року у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС (а.с. 31).

Така оперативна нарада (збори) з участю працівників взводу із забезпечення супроводження роти ДПС ДАІ відбулася і командир взводу склав рапорт від 28 травня 2014 року на ім'я начальника УДАІ, в якому констатував, що добровільного бажання їхати у відрядження в Харківську область для несення служби не виявив жоден працівник підрозділу (а.с. 39).

29 травня 2014 року о 10:45 год. були проведені повторні збори за участю 13 працівників взводу, за наслідками проведення яких начальник УКЗ УМВС у Волинській області ОСОБА_5 та начальник УДАІ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 подали рапорти на ім'я начальника УМВС про відмову співробітників підрозділу виконувати накази №488 дск та №157 про відрядження для несення служби в Харківську область (а.с. 33-34).

29 травня 2014 року позивач написав рапорт на ім'я начальника УМВС України у Волинській області, в якому вказав, що у зв'язку зі станом здоров'я та сімейними обставинами, незгодою родичів, він не має змоги поїхати у відрядження в м. Ізюм (а.с. 40).

Наказом УМВС України у Волинській області №444 від 29.05.2014 року за вказаними фактами було призначено відповідне службове розслідування, за наслідками проведення якого складено висновок, який затверджений начальником 29 травня 2014 року (а.с. 46-54).

Згідно цього документа комісія встановила, що співробітники роти ДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, в тому числі ОСОБА_4 29 травня 2014 року відмовились виконувати вимоги наказів МВС України від 28 травня 2014 року №488 дск та УДАІ УМВС від 28 травня 2014 року №157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, тобто скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, за що підлягають звільненню з органів внутрішніх справ. З цих підстав комісією запропоновано за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», особисту недисциплінованість, що виразилося у невиконанні вимог наказів МВС України від 28 травня 2014 року №488 дск та УДАІ УМВС від 28 травня 2014 року №157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області», звільнити вищенаведених працівників за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На підставі висновків службового розслідування наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року №330/в вирішено звільнити в тому числі ОСОБА_4 зі служби за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Наказом №114 о/с від 29 травня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з ОВС у запас (з постановкою на військовий облік) за скоєння ним вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, п. 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР 29.07.1991 року №114 (далі - Положення), з 30.05.2014 року (а.с. 57).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Регулювання правового становища осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ», затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114) відомчих наказів, постанов, інструкцій та інших.

Частиною 1 статті 1 Закону № 3460-IV встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Дисциплінарного Статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Стаття 14 Дисциплінарного Статуту встановлює процедуру, строки, підстави та форму накладення адміністративного стягнення.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного Статуту, порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

На виконання вказаної норми наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція №541/23073).

Частиною 7 статті 13 Дисциплінарного Статуту передбачено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальником, якому надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 66 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Службовим розслідуванням та судом першої інстанції правильно встановлено факт скоєння позивачем вчинку, який слід вважати таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, оскільки він порушив вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

Також, факт відмови позивача виконати вищевказані накази та відбути у відрядження також підтверджується здачею службового посвідчення.

Висновки службового розслідування позивачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач у даній справі довів правомірність прийнятого рішення, а тому накази УМВС України від 29.05.2014 року № 330/в та УДАІ УМВС у Волинській області № 114о/с від 29.05.2014 року скасуванню не підлягають.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі № 803/1217/14 скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року в даній справі залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко