Рішення № 43942589, 27.04.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №622/124/12 Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.

Категорія 39 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Зарицької Г.В.

за участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_3 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт, що ОСОБА_6 володіла на праві власності житловим будинком по АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_6 та встановити факт володіння ОСОБА_6 на праві приватної власності вищезазначеним житловим будинком на момент відкриття спадщини після її смерті.

ОСОБА_3 в січні 2014 року звернувся до суду з аналогічним позовом і просив визнати за ним право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою. АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_6

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2014 року позовні вимоги об'єднано в одне провадження.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_6, яка на день смерті проживала в АДРЕСА_2 разом із чоловіком ОСОБА_7 та синами: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. ОСОБА_6 із сім'єю проживала у будинку, який залишився після смерті її баби ОСОБА_8. ОСОБА_3 зі своїми братами та батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняли спадщину, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_6, зазначає, що він зі своїми братами та батьком підтримували в належному стані будинок та господарські будівлі, обробляли присадибну земельну ділянку. За життя батько позивача - ОСОБА_7 зробив заповітне розпорядження, згідно якого заповів все своє майно ОСОБА_5, яка почала чинити перешкоди у користуванні позивачем вищезазначеним будинком. ОСОБА_3 звернувся до державної нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері - ОСОБА_6, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю у нього правовстановлювального документа на житловий будинок, що стало підставою для звернення в подальшому до суду.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 Житомирської області, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_6. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити його позов визнавши за ним право на частину спадкового майна. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині мотивів відмови, оскільки судом надано неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що суд відмовив в задоволенні його позовних вимог лише на тій підставі, що він не надав доказів на підтвердження родинних стосунків із спадкоємицею, оскільки прізвище позивача ОСОБА_3, а спадкодавця - Соломонюк, хоча всі документи та пояснення учасників підтверджують родинні стосунки.

Апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу і пояснили, що всі докази у справі свідчать про родинні стосунки між померлою та заявником, однак суд на їх не звернув уваги.

Позивач ОСОБА_2 не заперечує у задоволенні апеляційної скарги і пояснив, що апелянт є його рідним братом та сином померлої.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечує у задоволенні скарги на тій підставі, що по документам маються розбіжності у написанні прізвища апелянта та спадкодавця.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_8 до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала у житловому будинку 1921 року забудови, який розташований на земельній ділянці площею 0,60 га в с.Чорнорудка, а разом з нею проживали внучка ОСОБА_9 разом з чоловіком ОСОБА_10 і дітьми: ОСОБА_11, ОСОБА_4. ОСОБА_3 (т.1 а.с.161-182) .

Відповідно до відомостей, які містяться в погосподарських книгах Чорнорудської сільської ради, їх господарство відносилось до типу колгоспних дворів, батьки позивачів працювали у колгоспі «Шлях Леніна» (т.1 а.с.161-182).

У 1976 році колгосп «Шлях Леніна» приєднано до радгоспу «Чорнопудка» з передачею землі та основних засобів, а тому суд, з урахуванням правової позиці Верховного Суду України, викладеної у рішенні від 15.01.2014 року по справі № 6-145цс13, дійшов висновку, що спірне домоволодіння на час відкриття спадщини не відносилося до колгоспного двору.

Судом також встановлено, що на день смерті, ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом із чоловіком ОСОБА_7 та синами ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою, виданою Чорнорудською сільською радою Ружинського району Житомирської області 19.12.2011 року № 528 (т.1, а.с.11), записами погосподарської книги № 5, особовий рахунок НОМЕР_1 за 1977- 1979 роки (т.1, а.с.187-192).

Відповідно до вимог ст.549 ЦК Української РСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володінням спадковим майном.

Вимогами ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо того, що ОСОБА_6 на час смерті ОСОБА_8 і на протязі шести місяців проживала з останньою, а тому вона успадкувала майно спадкодавиці. В свою чергу, діти на день смерті ОСОБА_6 проживали з нею і продовжували проживати в спірному будинку на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, то, на підставі ст.ст.529, 551 ЦК УРСР ( 1963 р.) вони мають право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, Чоловік та діти спадкодавця на день смерті ОСОБА_6 проживали з нею і продовжували проживати в спірному будинку на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, то на підставі ст.ст.529, 551 ЦК УРСР ( 1963 р.) вони мають право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, в рівних частках, тобто по 1/4 частині.

Апелянт не оскаржує мотиві судового рішення в цій частині, а тому рішення переглядається в частині підстав відмови у задоволенні позову, а саме не доведення родинних стосунків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 тільки з однієї формальної підстави - невідповідності однієї літери у прізвищі спадкоємця, не звернувши увагу на інші докази у справі.

Як встановлено ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30.10.2013 року за позовом ОСОБА_2 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення місця проживання спадкодавця вбачається, що мати позивача - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 та час своєї смерті проживала в житловому будинку, який на час винесення рішення по справі розташований за адресою: АДРЕСА_1, хоч в погосподарських книгах за 1977-1979 р.р. її ім'я помилково було зазначене як ОСОБА_9 (т.2, а.с.38-41).

Однак зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Чорнорудською сільською радою Ружинського району Житомирської області 20.08.1967 року вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2, а його батьками є: ОСОБА_10 і ОСОБА_14 (т.2 а.с.53).

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Солом'янським ГУ РУ МВС України в місті Києві 23.03.2014 року, прізвище позивача ОСОБА_14 (т.2 а.с.51).

Пунктом 1 ч.1 ст.256 ЦПК України передбачено встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження, однак при наявності спору розгляд проводиться у порядку позовного провадження.

Оскільки між сторонами існує спір про право, то доведення родинних стосунків між спадкодавцем і спадкоємцями підлягає під час розгляду справи при вирішенні спору про право, тобто про визнання права власності на спадкове майно. При цьому, подання заяви в окремому провадженні не потребується.

Так, в судовому засіданні позивач ОСОБА_2, позов якого задоволено, підтвердив, що ОСОБА_3 є його рідним братом і сином померлої, а помилка у написанні літери «о» на «е» відбулася при перекладі прізвища з російської мови.

Родинні стосунки між померлою та апелянтом підтверджуються і іншими матеріалами справи та показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16.

Чорнорудська сільська рада Ружинського району у довідці від 19.12.2011 року (а.с.11) підтвердила, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_17, що також підтверджується записами у погосподарських книгах (а.с.161-192 т.1), де прізвища всіх мешканців постійно зазначалися як «ОСОБА_6». Дати народження та інші анкетні дані померлої і позивача повністю відповідають даним свідоцтва про смерть, свідоцтва про народження та копії паспорта заявника (а.с.191 т.1, 51, 53, 54 т.2).

Отже, дослідивши всі докази у сукупності, колегія суддів вважає доведеним родинні відносини між ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, а саме, що останній є сином спадкодавця.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового - про його часткове задоволення з огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на частину спадкового майна після смерті матері, а як встановлено судом і апелянтом не оспорюється, після її смерті спадщину прийняли 4 особи, тобто його частка становить 1/4 частину.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та ухвалити нове - про часткове задоволення вказаного позову.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді