Ухвала суду № 43941574, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2015 р. м. Київ К/9991/22230/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі №2-а-4270/08/1570

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до 1.Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області,

2.Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

за участю: Прокуратури Київського району м. Одеси

про скасування податкового повідомлення рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області №0002522304/0 від 25.12.2007. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУ Державного казначейства України в Одеській області на користь ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 226109 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 скасовано, з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача-1 на правонаступника Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, за результатами якої складено акт №01752304/01125821 від 19.12.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2007 року на 226109 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002522304/0 від 25.12.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2007 року у розмірі 226109 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, підтримав доводи податкового органу про завищення позивачем заявленої до відшкодування за вересень 2007 року суми ПДВ, при цьому мотивував своє рішення тим, що позивачем у порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зараховано до сплати не лише суми сплаченого податкового кредиту попереднього місяця, але й сплату податкового кредиту за раніші місяці, податкова історія яких не відноситься до сум ПДВ, заявлених до відшкодування у вересні 2007 року за рахунок податкового кредиту від?ємного значення серпня 2007 року, чим завищено заявлену до відшкодування за вересень в розмірі 226108 грн.

Судова колегія вважає вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції, які наведені дослівно, незрозумілими та такими що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI.

Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, не можна визнати правомірним.

З огляду на викладене, судова колегія правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для висновку про завищення позивачем визначених у декларації за вересень 2007 року сум бюджетного відшкодування та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом не виявлено порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які б свідчили про недобросовісність платника (позивача у справі), так само як і не заперечується власне сам факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, ухвалив рішення відповідно до закону, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун