Ухвала суду № 43941491, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Київ К/9991/10037/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі №2а-12107/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бост - теплосервіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0004142305 від 07.09.2011 та №0004152305 від 07.09.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 30.08.2011 №4005/2305/34331126.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: здійснення господарських операцій з поставки товарів на користь ПП «Сканто» та ТОВ «Ерітаж» в межах нікчемних правочинів, так як за висновками Харківської ОДПІ названі суб'єкти господарювання не мали змоги реально здійснювати господарську діяльність, а відтак не могли придбати належний ТОВ «Бост-теплосервіс» товар, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати на придбання товару не мають ніякого відношення до господарської діяльності, а придбаний ним товар фактично на користь ПП «Сканто» та ТОВ «Ерітаж» не відвантажувався і має відображатись за обліком ТОВ «Бост-теплосервіс».

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0004152305 від 07.09.2011 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 346817,00 грн. (основний платіж - 346816,00грн., штраф - 1,00грн.) та №0004142305 від 07.09.2011 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 471282,50 грн. (основний платіж - 433521,00 грн., штраф - 37761,50 грн.).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «Роберт Бош ЛТД» (постачальник) було укладено договір №ТТ/621803-10, а 01.01.2011 між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) було укладено договір №ДГ-001, предметом якого є поставка товару (колонка газова WR 10-2 Р).

Виконання договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплата вартості придбаного товару була проведена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В подальшому отриманий від ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Роберт Бош ЛТД» товар було поставлено позивачем на користь ПП «Сканто» за видатковою накладною від 09.12.2010 №РН-0000630 на суму 725000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 120833,33 грн.) та податковою накладною №718 від 09.12.2010 (ПДВ 120833,33 грн.). 09.12.2010 платіжним дорученням №1382 ПП «Сканто» на підставі рахунку №СФ-0000578 сплатило позивачу 725000,00 грн. за колонки газові. На користь ТОВ «Ерітаж» поставка товару була здійснена позивачем за видатковими накладними №РН-000-145 від 18.03.2011 та №РН-000-166 від 30.03.2011 на загальну суму 1355900,00 грн. (у тому числі ПДВ - 225983,33 грн.), податковими накладними №19 від 10.03.2011 та №62 від 25.03.2011 на загальну суму ПДВ 225983,33 грн. 10.03.2011 платіжним дорученням №59 від 10.03.2011 ТОВ «Ерітаж» сплатило позивачу 685400,00 грн., а 25.03.2011 платіжним дорученням №109 від 25.03.2011 - 670500,00 грн.

Доводи відповідача про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту обґрунтовуються нікчемністю правочинів, укладених позивачем з ПП «Сканто» та ТОВ «Ерітаж», оскільки за висновками актів Харківської ОДПІ від 17.03.2011 №385/234/36875101 стосовно ПП «Сканто» та від 05.07.2011 №1429/189/37263358 стосовно ТОВ «Ерітаж», ведення господарської діяльності даними суб?єктами господарювання є неможливим.

Однак наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Сканто» та ТОВ «Ерітаж» підтверджується наявними у позивача належно оформленими первинними документами, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, за наслідками зазначених операцій позивачем сформовано валовий дохід та податкові зобов?язання з податку на додану вартість, що спростовує висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за зазначеними операціями.

Не надано відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун