Ухвала суду № 43941322, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року м. Київ К/9991/28511/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги

Заступника прокурора Одеської області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

та касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі №2а-4923/08/1570

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області,

за участю: Прокуратури Київського району м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області№0001912304/0 від 18.09.2007. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУ Державного казначейства України в Одеській області на користь ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 374694 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 здійснено перегляд апеляційної скарги Прокуратури Київського району м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідачів та прокурора, у яких ставиться питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, за результатами якої складено акт №01312304/01125821 від 14.09.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2007 року на 374694 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001912304/0 від 18.09.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2007 року у розмірі 374694 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилаються відповідачі та прокурор у касаційних скаргах, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI.

Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для висновку про завищення позивачем визначених у декларації за червень 2007 року сум бюджетного відшкодування та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом не виявлено порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які б свідчили про недобросовісність платника (позивача у справі), так само як і не заперечується власне сам факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 - 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Враховуючи, що ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, яка надійшла після перегляду справи судом апеляційної інстанції, та відповідає прийнятій за наслідками здійсненого апеляційного перегляду ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, яка також оскаржена прокурором в касаційному порядку, судова колегія не вбачає підстав для прийняття відмови прокурора від касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, ухвалили рішення відповідно до закону, підстави для скасування постановлених у справі рішень з мотивів наведених у касаційних скаргах відсутні.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун