Ухвала суду № 43941316, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року м. Київ К/9991/72009/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

у справі №2а-4129/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП ІРБІС 2005»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000402330 від 13.03.2012 та №0000442330 від 14.03.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», з питання реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року, ТОВ «Промспец Консалтинг» за період липень 2011 року, ТОВ «Промтехноопт» за період липень 2011 року, за висновками якої позивачем допущено порушення:

- ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п.2 ст. 215. ст. 203, ст.. 228. 1 ст. 216 Цивільного кодекс України в результаті чого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період липень 2011року, ТОВ «Промтехноопт» за період липень 2011року, ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за період квітень 2011 року;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, за рахунок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 35421 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 27.02.2012 за №580/233/33899470, на підставі якого прийнято повідомлення-рішення №0000402330 від 13.03.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 40142,75 грн. (основний платіж - 35421,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4721,75 грн.).

Крім того, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», з питання реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, вересень 2011 року, ТОВ «Промспец Консалтинг» за період вересень 2011 року, ТОВ «Промтехноопт» за період вересень 2011 року за висновками якого позивачем допущено порушення:

- ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п.2 ст. 215. ст. 203, ст.. 228. 1 ст. 216 Цивільного кодекс України в результаті чого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період вересень 2011року, ТОВ «Промтехноопт» за період вересень 2011року, ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за період серпень, вересень 2011 року;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, за рахунок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 52971,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 29.02.2012 за №631/233/33899470, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442330 від 14.03.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66213,75 грн. (основний платіж - 52971,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13242,75 грн.).

Підставами для висновків відповідача про завищення позивачем сум податкових кредитів стало те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», з огляду на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» договори підряду № 140311 від 14.03.2011, № 050711 від 05.07.2011, № 808 від 08.08.2011 за умовами яких підрядчик - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язався провести будівельні роботи, а саме реконструкцію мереж зовнішнього освітлення на визначених об?єктах відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та у строки встановлені договорами, а замовник - ТОВ «ВКП Ірбіс 2005» зобов'язався надати проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівельних робіт, прийняти об'єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Виконання зобов'язань по вказаних договорах підтверджено належними первинними документами, зокрема, довідкою про вартості виконаних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт, актами прийому-передачі будівельних матеріалів, актами про цільове використання будівельних матеріалів, що були підписані обома сторонами, виданими ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» податковими накладними.

Виконані монтажні роботи передані позивачем Департаменту комунального господарства Харківської міської ради відповідно до укладених договорів.

08.07.2011 позивачем укладено з ТОВ «Промспец Консалтинг» (продавець) договір купівлі-продажу №708, а 05.09.2011 № 905 за умовами яких продавець зобов?язався передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності - металеві вироби, а покупець прийняти та оплатити їх на умовах вказаного договору. 05.07.2011 позивачем укладено договір №705, а 06.09.2011 № 906-1 з ТОВ «Промтехноопт» (продавець), за умовами якого продавець зобов?язався передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності - світильники, кабель та електротехнічну продукцію, а позивач прийняти та оплатити її.

Виконання зазначених договорів підтверджено видатковими та податковими накладними, транспортування здійснювалось за рахунок позивача згідно товарно-транспортних накладних наданих до матеріалів справи, отримані товарно-матеріальні цінності використані для виконання робіт для Департамента комунального господарства Харківської міської ради з залученням субпідрядника ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», якому були передані зазначені будівельні матеріали згідно акту прийому-передачі.

Розрахунки проведені між сторонами в повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, що відповідачем не заперечується.

Зазначені господарські операцій були відображені позивачем у бухгалтерському обліку.

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладених позивачем з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» договорів.

Однак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судом не встановлено.

Судом апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Господарські операції позивача з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб?єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун