Ухвала суду № 43941074, 30.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Київ К/800/17064/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі №2а-15511/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Прес»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Прес» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Хьорст Шкульов Прес») звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач, Митниця) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення від 16.08.2011 №179 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 30.06.2011 №7/11/100000000/33603685 та винесено податкове повідомлення 16.08.2011 №179, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 838788,10 грн. (у т.ч. штрафні санкції - 152970,04 грн.).

Спірне грошове нарахування здійснено відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) і не включенням до складу митної вартості товарів, придбаних позивачем у «Winkowski Sp.г.о.о.» (Польща), роялті та ліцензійних платежів, сплачених позивачем на користь «НАСНЕТТЕ FILIPA-CCHI PRESSE S.A.» (Франція), «НАСНЕТТЕ FILIPA-CCHI ASSOCIES» (Франція), «FotoChannels Sp.zo.o.» (Польща), «Corbis Polska Sp. z.o.o.» (Польща), «tag1STORM MEDIA &CO КС.», «RED DOT Kft» (Угорська республіка), «INTERNATIONAL FEATURE AGENCY» (Нідерланди), а також порушенням позивачем пп. «г» п. 2 ч. 2 ст. 267 МК України і не включенням до складу митної вартості товарів, придбаних позивачем у «Winkowski Sp.г.о.о.» (Польща), витрат на оплату послуг ТОВ «Видавничий дім «АФС» (Росія).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між компанією «Winkowski Sp.г.о.о.» (Польща) (Продавець) і позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 02.09.2005 №05/06, згідно з яким останній є видавником українського видання французького журналу «ELLE» та бажає придбавати у Продавця на постійній основі віддруковані номери журналів, а Продавець бажає продавати такі віддруковані номери журналів, Покупець доручає Продавцю продавати і поставляти журнали.

Згідно з умовами даного договору Покупець сплачує Продавцю фіксовану ціну за поставлений номер журналу, який розраховується шляхом застосування тарифів, вказаних у додатку IV до договору. Ці тарифи також застосовуються до всіх доповнень журналу, друкованих у рамках того ж тиражу й використанням тієї ж технології (п.6).

Згідно з додатком IV «Прейскурант» до договору, ціни на журнал «ELLE UKRAINE» включають вартість поліграфічних робіт, вартість паперу, вартість брошурування, інше.

Судами зазначено, що калькуляцію робить компанія «Winkowski Sp.z.o.o.» згідно з додатком IV. Калькуляція складається виключно з поліграфічних послуг та витрат на роздруківку журналу: вартості паперу, фарби, брошурування, деяких інших витрат (п. 1.4 Прейскуранту) та доставки журналу. Калькуляція формування цін на журнали узгоджена сторонами зазначеного договору і не включає будь-які інші витрати, які не зазначені в додатку IV до даного договору.

На підставі вказаного договору позивачем придбано і ввезено на митну територію України товар - віддруковані номери журналу, митне оформлення якого проведено згідно з ВМД, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що позивачем укладено ряд договорів, а саме: ліцензійний договір від 01.09.2005, укладений між «НАСНЕТТЕ FILIPACCHI PRE-SSE S.A.» (Франція) (Ліцензіар) і позивачем (Ліцензіат); угоду від 01.09.2005, укладену між ТОВ «Видавничий дім «АФС» (Росія) (Обслуговуюча компанія) і позивачем (Видавник); угоду щодо надання фотографічних та редакційних матеріалів від 01.09.2005, укладену між компанією «НАСНЕТТЕ FILIPACCHI ASSOCIES» (Франція) (Виконавець) і позивачем (Замовник); ліцензійний договір від 10.03.2010 №11/2010/UA щодо надання права використання творів мистецтва - фотоматеріалів, укладений між агентством «FotoChannels Sp.zo.o.» (Польща) (Ліцензіар) і позивачем (Ліцензіат).

Судами зазначено, що позивачем було надано до перевірки: акти здачі-прийняття робіт/послуг, згідно з якими Ліцензіату надавались невиключні права на відтворення фотографій у складі видань та їх розповсюдження; ліцензійний договір щодо надання права використання творів мистецтва - фотоматеріалів від 19.11.2007 №62/2007/UA, укладений між агентством «Corbis Polska Sp.z.o.o.» (Польща) (Ліцензіар) та позивачем (Ліцензіат); ліцензійний договір від 12.07.2010 №1, укладений між компанією «tag1STORM MEDIA &CO КС.» (Німеччина) (Ліцензіар) та позивачем (Ліцензіат); акти прийому-передачі прав на художні твори мистецтва; договір про надання права використання від 01.04.2008, укладений між фотоагенством «RED DOT Kft» (Угорська республіка) та позивачем (Видавник); авторська угода щодо надання певних майнових прав на художні твори мистецтва від 01.09.2007 та від 01.01.2010, укладені між компанією «INTERNATIONAL FEATURE AGENCY» (Нідерланди) (Ліцензіар) та позивачем (Ліцензіат).

При перевірці відповідач дійшов висновку про те, що роялті та ліцензійні платежі відповідно до пп. «г» п. 2 та п. 3 ч. 2 ст. 267 МК України повинні включатися до складу митної вартості придбаних позивачем товарів (журналів), проте оскільки такі платежі не були включені, то позивачем занижено ПДВ на суму 685818,06 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Як визначено у ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, зокрема використовуються для нарахування податків і зборів.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Частиною 1 ст. 267 МК України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини 2 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: належним чином розподілена вартість інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Судами вірно зазначено, що роялті враховуються при визначенні митної вартості оцінюваних товарів у тому випадку, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів.

Водночас, в даному випадку, роялті (ліцензійні платежі), сплачені позивачем на користь «НАСНЕТТЕ FILIPA-CCHI PRESSE S.A.», «НАСНЕТТЕ FILIPACCHI ASSOCIES», «FotoChannels Sp.zo.o.», «Corbis Polska Sp. z.o.o.», «tag1STORM MEDIA &CO КС.», «RED DOT Kft», «INTERNATIONAL FEATURE AGENCY», хоча і стосуються оцінюваного товару, придбаного позивачем у «Winkowski Sp.г.о.о.», проте ні прямо, ані опосередковано не являються умовою його продажу.

Крім того, судами зазначено, що відповідачем було доведено пов'язаність сторін за ліцензійними угодами з договором купівлі-продажу від 02.09.05 №05/06 з «Winkowski Sp.г.о.о.», а також не було доведено фактів виплата роялті на користь «Winkowski Sp.г.о.о.» або через третіх осіб.

Таким чином, позивач не повинен був включати витрати на сплату роялті та ліцензійних платежів до складу митної вартості оцінюваних товарів, а висновок відповідача про протилежне є необґрунтованим і не підтверджується відповідними доказами.

Також суди вірно визнали необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем пп. «г» п. 2 ч. 2 ст. 267 МК України, оскільки предмет укладеного договору з ТОВ «Видавничий дім «АФС» (Росія) від 01.09.2005 редакційні послуги з підготовки редакційного наповнення публікацій, включаючи, стосовно журналу, забезпечення написання або перекладу статей з інших видань журналу, макетування публікацій згідно з вимогами, які періодично встановлюються Товариством, виготовлення оригіналу публікації до передачі до типографії. При цьому перевіркою не встановлено і суду не надано належних доказів того, що позивач придбавав виконані за межами України інженерні та дослідно-конструкторські роботи, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, які в подальшому постачалися виготовлення оцінюваних товарів.

Посилання відповідача на пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України та на деякі міжнародні угоди є безпідставним і судами вірно не взяті до уваги, оскільки їх зміст і правове регулювання є відмінним та не стосується ні порядку визначення митної вартості товарів, ні фактичних обставин справи.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про неправомірність здійсненого відповідачем грошового нарахування позивачу податковим повідомленням від 16.08.2011 №179.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров