Ухвала суду № 43940706, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ К/800/51508/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 815/2097/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області правонаступника Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001151701, № 0001161701 від 29.01.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

28 травня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001151701, № 0001161701від 29.01.2013 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 були надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Веста Максимум». Відсутність товарно-транспортних накладних не виключає здійснення Товариством господарських операцій.

18 вересня 2013 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанова Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 у порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не надала всі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом.

ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка господарських операцій між ОСОБА_2 та ТОВ «Веста Максимум» за період з 1.07.2011 року до 31.07.2011 року, 15.01.2013 року був складений акт перевірки, у якому зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог п.,п. 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України занижений чистий дохід, у розмірі 15 050,00 грн., а у порушення ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 3 010,00 грн.

29 січня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001151701 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 22 575,00 грн.; № 0001161701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 4 515,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, оформлену належним чином відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Згідно з ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 30.07.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Веста Максимум» був укладений договір поставки №30/7/11, відповідно до якого ТОВ «Веста Максимум» взяло зобов'язання поставляти господарські, промислові товари, швейну фурнітуру, а ОСОБА_2 - приймати та оплачувати отриманий товар.

Для підтвердження виконання зазначеного договору ОСОБА_2 надала видаткові накладні №2712180 від 27.12.2011 року, №2312178 від 23.12.2011 року; рахунки-фактури №271203 від 27.12.2011 року, №231205 від 23.12.2011 року; податкові накладні №180 від 27.12.2011 року, №178 від 23.12.2011 року; договір оренди нежитлового приміщення №11/А-11 від 5.01.2011 року; акт-приймання передачі приміщень в оренду; розрахунок комунальних послуг за утримання орендованих приміщень; видаткову накладну щодо отримання швейного обладнання.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.,п. 11.1, 11.5 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортних накладних підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів і є підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 у порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не підтвердила здійснення господарських операцій і не надала товарно-транспортні накладні, які підтвердили б здійснення господарських операцій з контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.