Рішення № 439402, 07.02.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.07 р. Справа № 45/10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, ЄДРПОУ 00191075, м.Авдіївка

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, ЄДРПОУ 01074957, м. Донецьк

про стягнення 787 грн. 33 коп.

Суддя Б.Д. Плотніцький

при секретарі судового засідання Івашури О.А.

Представники:

Від позивача: Плуталова Н. В. – довір.

Від відповідача: Філатов Є.О. – юрисконс.

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення вартості втраченої продукції у сумі 787 грн. 33 коп.

Відповідач у відзиві на позов №2022/120 від 05.02.2007р. позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує про звільнення його від відповідальності, в тому числі і за втрату вантажу, якщо останній прибув у вагоні, який не має ознак втрати.

На підставі ст.ст.24, 111 Статуту залізниць України, Державне підприємство „Донецька залізниця” просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

У відповідності із накладною №46156281 Державним підприємством „Донецька залізниця” 08.07.2006р. був прийнятий до перевезення вагон №68664119 з вантажем - вугілля кам’яне марки газовий 161 113 у кількості нетто 69 000 кг., насипом.

Вантажоотримувачем є позивач за цим позовом – Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка.

10.07.2007р. на станції Авдіївка Державного підприємства „Донецька залізниця” був складений комерційний акт №БН680320/103, в якому є посилання на акт загальної форми станції Красноармійськ №583 від 09.07.2006р.

Згідно з комерційним актом №БН680320/103 від 10.07.2007р. був зафіксований факт виїмок та поглиблень у вагоні №68664119 та виявлена недостача вантажу у кількості 4 тони.

Зокрема, в накладній №46156281 вага вантажу у вагоні №68664119 зазначена 69 000 кг (нетто), вага тари – 20 100 кг., вага бруто – 89 100кг., проте фактично було виявлено, що вага бруто становить 85 100 кг, вага тари – 20 100 кг. та вага нетто – 65 000 кг.

Відповідно до наданого позивачем рахунку - фактури №СФ-3976 від 13.07.2006р. вартість 1 тони вугілля складає 198 грн.22 коп.

З урахуванням зазначеного, позивач стверджує про недостачу у сумі 787 грн. 33 коп.

На підставі викладеного, Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка на адресу відповідача направило претензію №11/25/150 від 18.10.2006р. з вимогою відшкодувати недостачу продукції.

Але вказана претензія з боку Державного підприємства „Донецька залізниця” залишена без задоволення.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості втраченої продукції у сумі 787 грн. 33 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнає та у відзиві на позов просить суд відмовити Відкритому акціонерному товариству „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності із ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Як було встановлено судом з накладної №46156281, залізницею вантаж був прийнятий до перевезення без заперечень вагою нетто 69 000 кг., що підтверджується печаткою про прийняття до перевезення на вказаній накладній.

Згідно з пунктом 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

При цьому, ст. 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Судом встановлено, що після прибуття вантажу на станцію призначення була виявлена недостача 4 тони.

У відповідності із ст.26 Закону України „Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

При дослідженні матеріалів справи було встановлено, що факт недостачі був зафіксований комерційним актом №БН680320/103, складеним 10.07.2006р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.9).

Даним актом засвідчений факт наявності у вагоні слідів виїмок та поглиблень.

За приписом ст. 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Одночасно, згідно ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України та ст. 127 Статуту залізниць України відповідачем не надані докази, які б давали підстави стверджувати, що недостача сталась не з вини Державного підприємства „Донецька залізниця”, тобто відповідачем за цим позовом не доведений факт відсутності його вини у недостачі.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про правомірність пред’явлених вимог позивача про стягнення з відповідача вартості втраченої продукції у сумі 787 грн. 33 коп.

При цьому господарський суд виходить з того, що позивачем вірно розрахована вартість недостачі.

Даний розрахунок є арифметично вірним, а також таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи та з боку відповідача не заперечується.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченої продукції у сумі 787 грн. 33 коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення вартості втраченої продукції у сумі 787 грн. 33 коп., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка вартості втраченої продукції у сумі 787 грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини рішення, яка долучається до справи.

Повний текст рішення підписаний 09.02.2007р.

Суддя Плотніцький Б.Д.