Ухвала суду № 43939850, 23.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/1320/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року

у справі № 810/5656/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернулась до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 2304/0017011705/137 від 19 червня 2014 року, № 2305/0017031705/138 від 19 червня 2014 року, № 2306/0017041705/139 від 19 червня 2014 року та вимогу № Ф-6/0017001705 від 19 червня 2014 року про сплату боргу (недоїмки).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ФОП ОСОБА_3 оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1787/17-5/2121107902/63 від 29 травня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 2304/0017011705/137 від 19 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 110 693,59 грн. (88 554,87 грн. - основний платіж, 22 138,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 2305/0017031705/138 від 19 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 235 841,25 грн. (188 673,00 грн. - основний платіж, 47 168,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 2306/0017041705/139 від 19 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 510,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також вимогу № Ф-6/0017001705 від 19 червня 2014 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 21 992,87 грн.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 120.1 статті 120, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177, пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.4, 183.10 статті 183, пунктів 187.1, 187.7 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з: перевищенням суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300 000,00 грн. без направлення при цьому до податкового органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість до 11 липня 2013 року; неоподаткуванням податком на додану вартість здійснених поставок; безпідставним включенням податку на додану вартість у розмірі 105 270,00 грн. до складу витрат; заниженням валового доходу на суму в розмірі 422 919,96 грн. внаслідок неврахування коштів, що надійшли на банківський рахунок у період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року; неподанням декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2013 року по грудень 2013 року.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) з огляду на заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 21 992,87 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість здійснених контролюючим органом донарахувань.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів передчасними, зважаючи на таке.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року здійснювала господарську діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з поданою заявою свідоцтво платника єдиного податку позивача анульовано з 01 липня 2013 року. При цьому ФОП ОСОБА_3 платником податку на додану вартість не реєструвалась. Відповідне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_1 отримано позивачем 08 жовтня 2013 року.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

За правилами пункту 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу суб'єкта господарської діяльності зі спрощеної системи оподаткування на загальну або порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, ним допущено перевищення суми, визначеної пунктом 181.1 статті 181 ПК України, у такої особи виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

А відтак, суду для правильного вирішення спору з урахуванням наведеного необхідно: достеменно з'ясувати період здійснення операції, за якою позивачем перевищено граничний обсяг оподатковуваних операцій, встановлений пунктом 181.1 статті 181 ПК України, та, відповідно, період, в якому у ФОП ОСОБА_3 виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, оподатковувати поставки товарів (послуг), сплачувати податок до бюджету; визначити базу оподаткування операцій, здійснюваних позивачем після виникнення обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість; перевірити правильність включення платником у такій ситуації суми податку на додану вартість у розмірі 105 270,00 грн. до складу валових витрат відповідно до вимог підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податковою декларацією є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 11 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, передбачено, що податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу.

За загальними принципами юридичної відповідальності заходи відповідальності можуть застосовуватись до особи лише в разі існування в неї об'єктивної можливості уникнути протиправності діяння. Таким чином, оскільки в особи, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, відсутнє право (а відтак і об'єктивна можливість) подавати звітність з цього податку, то штрафні санкції за неподання декларацій з податку на додану вартість у такому випадку до цієї особи не застосовуються.

Також, колегія суддів не може визнати обґрунтованою позицію попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-6/0017001705 від 19 червня 2014 року про сплату боргу (недоїмки) з підстав неможливості виокремлення частини єдиного внеску (визначеного за 2011 рік), яку ФОП ОСОБА_3 згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України») не повинна сплачувати з 06 серпня 2011 року, оскільки є пенсіонером за віком та перебувала на спрощеній системі оподаткування. Адже, у такій ситуації (неможливість самостійного виокремлення правомірно визначених сум від тих, що донараховані безпідставно) суд не позбавлений права витребувати в податкового органу деталізований розрахунок з розбивкою по періодам.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.