Ухвала суду № 43939849, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2015 року м.Київ К/800/42328/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Сорока М.О.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2013 року №100250002/2013/500496/2, №100250002/2013/500497/2, зобов'язання повернути фінансову гарантію, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2013 року №100250002/2013/500496/2, №100250002/2013/500497/2 та зобов'язати повернути фінансову гарантію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та коригування митної вартості товарів, визначення її за резервним методом, оскільки подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену митну вартість товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна»; визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці від 09 грудня 2013 року №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2 про коригування митної вартості товару; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішень в частині задоволення вимог про скасування рішень про коригування митної вартості суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу повного та достатнього пакету документів на підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість товару за ціною договору, та ненадання відповідачем доказів, які б об'єктивно свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, недоведеності митницею неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості. В частині вимог про повернення фінансової гарантії судами відмовлено у зв'язку з ненаданням позивачем доказів звернення до митного органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених платежів за законодавчо визначеною процедурою.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару за резервним методом.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов контракту купівлі-продажу від 03 вересня 2012 року No.-S-СU-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» отримало від фірми SICER S.P.A. (Італія) товар номенклатури - Frit/Фрита в кількості 500 кг за ціною 0,235 євро/кг на загальну суму 117,50 євро; Vetroza for special appl./ Ветроза для спец.нанесення в кількості 1000 кг за ціною 0,680 євро/кг, Medium/Связуюче 500 кг за ціною 1,100 євро/кг, Frit/Фрита 1000 кг за ціною 0,235 євро/кг, а всього на загальну суму 235 євро.

29 листопада 2013 року позивачем з метою митного оформлення товару подано до митного поста «Західний» митні декларації №№100250000/2013/036810, 100250000/2013/036809, відповідно до яких митна вартість визначена за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу картку обліку особи, що здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (СМR); книжку МДП (Carnet TIR); документ, що підтверджує вартість перевезення товару; рахунок-фактуру (Інвойс); пакувальний лист; рахунок-проформа; доповнення до зовнішньоекономічного контракту; зовнішньоекономічний договір (контракт); сертифікат походження товару загальної форми.

Під час здійснення митного контролю митним органом встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, зокрема:

- в додатку від 14 листопада 2013 року №44 до вказаного контракту зазначено банківські реквізити продавця IBAN: IT 63 С 0503466820000000005996, SWIFT CODE: BAPPIT 21434 та умови поставки EХW Torriana, але в інвойсі від 14 листопада 2013 року №5/1193 зазначено інші банківські реквізити та умови поставки: IBAN: IT 22 L0200867015000002981201, SWIFT CODE: UNCRITV1MM1 та умови поставки EХW Vendita;

- в додатку від 14 листопада 2013 року № 45 до вказаного контракту зазначено банківські реквізити продавця IBAN: IT 63 С 0503466820000000005996, SWIFT CODE: BAPPIT 21434 та умови поставки EХW Torriana, але в інвойсі від 14 листопада 2013 року №4/565 зазначено інші банківські реквізити та умови поставки: IBAN: IT 22 L0200867015000002981201, SWIFT CODE: UNCRITV1MM1 та умови поставки EХW Samples.

У зв'язку з цим митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості та усунення наявних розбіжностей та неточностей, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результатами розгляду поданих позивачем для митного оформлення документів, проведених консультацій з декларантом митним органом 09 грудня 2013 року прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2, відповідно до яких митницею застосовано резервний метод визначення митної вартості.

У рішеннях зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та не подання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані документи не підтверджують числові значення митної вартості товару. Митну вартість товару скориговано відповідно до вимог ст.64 Митного кодексу України. Попередні методи не застосовані: методи 2-а, 2-б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2-в, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена шляхом електронних повідомлень.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування основного методу відповідачем не спростовані; підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості судами не встановлено.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2013 року №100250002/2013/500496/2, №100250002/2013/500497/2 є правильними та підлягають залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення надмірно сплаченої фінансової гарантії.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно п.7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1095/14362 (далі - Порядок №611/147), відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів позивачем не дотриманий. Доказів звернення платником до митного органу з заявою про повернення надміру сплачених митних платежів за законодавчо визначеною процедурою матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Колегія суддів дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді