Ухвала суду № 43939559, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/800/22012/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року

у справі № 2а/0270/5942/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька будівельна компанія»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька будівельна компанія» (далі - ТОВ «Вінницька будівельна компанія»; позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007341520 від 11 вересня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вінницька будівельна компанія» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби з рахунку Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Вінницька будівельна компанія» з податку на прибуток за перше півріччя 2012 року, за результатами якої складено акт № 753/75/15-1/32977018 від 22 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007341520 від 11 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 879,00 грн. (211 103,00 грн. - основний платіж, 52 776,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку із завищенням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами попереднього звітного (податкового) періоду на 2 981 250,00 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач вказував про те, що пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено 25-відсоткове обмеження суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що підлягає відображенню в складі витрат платника у першому півріччі 2012 року.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 153.8 статті 153 ПК України якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 - 2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 01 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 01 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з першого півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Отже, наведеною нормою ПК України встановлено 25-відсоткове обмеження при відображенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що має відмінну правову природу від юридичної сутності від'ємного фінансового результату платника від операцій з цінними паперами.

Адже, чинне податкове законодавство України передбачає відокремленість обліку фінансового результату операцій з цінними паперами від операцій, що враховуються платником при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Такий фінансовий результат являє собою різницю між доходами та витратами платника виключно від операцій з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами.

В той же час, за правилами статті 134 ПК України об'єкт оподаткування податком на прибуток включає: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що особливості відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування в податковому обліку платника не поширюються на відокремлений облік його фінансового результату від операцій з цінними паперами.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.