Ухвала суду № 43939481, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/52050/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року

у справі № 2а-9208/09/2270/15

за позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» (далі - ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342302/0/3612 від 29 квітня 2009 року, № 0000342302/1/4387 від 26 травня 2009 року, № 0000342302/2/5939 від 05 серпня 2009 року, № 0000342302/3/8011 від 14 жовтня 2009 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким скасувати оскаржувані акти індивідуальної дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за січень 2009 року - лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у грудні 2008 року - січні 2009 року, за результатами якої складено акт № 3560/23-3/00382289 від 16 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0/3612 від 29 квітня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 74 321,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000342302/1/4387 від 26 травня 2009 року, № 0000342302/2/5939 від 05 серпня 2009 року, № 0000342302/3/8011 від 14 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалеяопт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехторг», з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем надмірної сплати податку на додану вартість, а також реального характеру господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів внаслідок ненадання належним чином оформленої (без недоліків) транспортної документації.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів передчасними, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому варто зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум податку його платнику стосується саме цього платника та сплати ним податку в ціні придбання товарів (робіт, послуг) їх постачальникам.

Таким чином, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас слід враховувати, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

А відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно достеменно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювану суму податкового кредиту з податку на додану вартість, дослідити всі первинні документи, встановити наявність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, перевірити присутність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про реальність проведених операцій.

Варто, крім того, звернути увагу на те, що певні недоліки товарно-транспортних накладних не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Товарно-транспортні накладні є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.