Постанова № 4393227, 20.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"20" липня 2009 р.                                                                       № 2а- 11345/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова компанія "РЕСПЕКТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс" пропро стягнення суми ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДПІ у Київському районі м.Харкова звернувся до адміністративного суду з позовом до ТОВ "Українська фінансова компанія "РЕСПЕКТ" та ТОВ "Промресурс" в якому просив суд стягнути з ТОВ «УФК «Респект»на користь ТОВ «Промресурс»грошові кошти по угоді Д707-22 від 31.07.07 року у сумі 8000,00 грн.; стягнути з ТОВ «Промресурс»на користь держави суму у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що позивачем проведена виїзна планова перевірка TOB «УФК «РЕСПЕКТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2008 року, про що складено акт перевірки від 01.09.2008 року № 4640/22-0/31063165.

Перевіркою встановлено, що TOB «УФК«РЕСПЕКТ»укладено з TOB «Спагія», що діє в інтересах ПВІФ «Сків»договір Д707-9 від 19.07.07р. на придбання пакетів акцій на загальну суму 8 044 750,00 грн. :

•          ВАТ «Промкомпресор», у кількості 8 000 000 шт. на загальну суму 2 000 000,00 грн.

•          ВАТ «Укрзерноресурс», у кількості 8 000 000 шт. на загальну суму 2 000 000,00 грн.

•          ВАТ «Спецбетон», у кількості 8 000 000 шт. на загальну суму 2 000 000,00 грн.

•          ВАТ «Східні енергопостачальні мережі», у кількості 8 000 000 шт. на загальну суму 2 000 000,00 грн.

•          ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес»у кількості 179 000 шт. на загальну суму 44 750,00 грн.

Акції передані згідно акту від 20.07.07р. на загальну суму 8 044 750,00 грн.

Як вказав позивач в податковому обліку на підставі акту приймання-передачі за договором Д707-9 від 19.07.07р. товариство понесло витрати на суму 8 044 750,00 гри.

Також позивач вказав, що придбані акції у тому ж податковому періоді TOB «УФК«РЕСПЕКТ»продано TOB «ГРАТІС-2006»на загальну суму 8 044 750,00 грн. за договорами: Д707-10 від 19.07.07р.; Д707-11 від 19.07.07р.; Д707-12 від 19.07.07р.; Д707-13 від 20.07.07р.; Д707-14 від 20.07.07р.

В якості розрахунків за вищевказаними договорами TOB «УФК«РЕСПЕКТ»отримало від TOB «ГРАТІС-2006»:

-          грошові кошти у сумі 44 750,00 гри.,

-          векселя TOB «ГРАТІС-2006»у кількості 4 шт. №АА0364585 -АА0364588 номіналом 2 000 000,00 грн. кожний, на загальну суму 8 000 000,00 грн. (акт вексельного платежу від 20.07.07р.).

Як вказав позивач отримані векселя, в кількості 4 шт. №АА0364585 - АА0364588 номіналом 2 000 000,00 грн. TOB «УФК «РЕСПЕКТ»продано TOB «Промресурс»по договору Д707-22 від 31.07.07р., що підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.07р.. Договірна ціна кожного векселя склала 2 000,00 грн. Загальна договірна ціна - 8 000,00 грн.

Також позивач зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства»чітко передбачено, що господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Господарським кодексом України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно п. 1.32 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Виходячи з вище викладено позивач робив висновок, що TOB «УФК «РЕСПЕКТ», укладаючи з TOB «Промресурс»договір на продаж векселів у кількості 4 шт. №АА0364585 -АА0364588 номіналом 2 000 000,00 грн. кожний, на суму 8 000,00, грн., безпідставно занизило їх вартість, що призвело до заниження TOB «УФК «РЕСПЕКТ»скоригованого валового доходу у III кварталі 2007 року на суму 7 992 000,00 грн., а отже на думку позивача вищевикладене свідчить, що господарське зобов'язання купівлі -продажу векселів №АА0364585 - АА0364588 порушує публічний порядок, оскільки зменшуючи валові доходи, TOB УФК «РЕСПЕКТ»умисно занижує базу оподаткування з податку на прибуток.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім цього позивач вказав, що діяльність TOB УФК «РЕСПЕКТ»була завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, угода між TOB «УФК «РЕСПЕКТ»та TOB «Промресурс»була укладена з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов'язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Вочевидь, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, —нікчемним.

Частиною 2 статті 215 цього Кодексу передбачено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Нікчемним, зокрема, є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Також позивач вказав, що ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, зокрема, бути визнання правочину недійсним, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. (Стаття 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. (ст.261 ЦК України)

Відповідно до 4 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Виходячи з вище викладено позивач вказав, що заниження валового доходу за господарським зобов'язанням, рівно як і за правочином чи угодою, які суперечать інтересам держави і суспільства, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено, відтак порушує економічні та податкові інтереси Держави та суспільства, що вимагає їх захисту.

Представник першого відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився у повному обсязі, вказавши, що висновки позивача не відповідають фактичним обставинам, оскаржена угода фактично відбулась, розрахунки за товар проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився але був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи за юридичною адресою у відповідності до вимог ст. 35 КАС України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

Що стосується позовних вимог, а саме застосування наслідків ст. 208 ГК України, суд зазначає наступне.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Для вирішення питання про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачених ст. 208 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при здійсненні зобов'язання.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що питання доказування наявності або відсутності умислу особи на вчинення дій, які суперечать інтересам держави або суспільства належить до кримінального судочинства. Тобто, для застосування вказаних санкцій, позивач повинен надати належні докази, наприклад вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну злочинну дію.

Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, позивач суду не надав. Тобто, позивач не виконав обов'язків, покладених на нього ст. 71 КАС України.

Суд, зазначає, що встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, —протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При укладенні спірного договору Д707-22 від 31.07.07р. та обізнаності позивача з цим фактом 01.09.2008 роук, позовна заява була подана до суду 03.10.2008 р., тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст.208 ГК України, була заявлена за межами граничного річного строку від дня вчинення правопорушення, передбаченого ст.250 цього Кодексу, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекціїу Київському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова компанія "РЕСПЕКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс" про стягнення суми - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.