Постанова № 4393116, 13.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 10389/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

Позивача: Головченко В.О.

Відповідача: Матюшенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Астрон” до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Астрон” (далі - ТОВ “Астрон”), звернувся до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Дергачівська МДПІ), в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 14 липня 2008 року № 0000121601/0, згідно з яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування на 17518,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач - Дергачівська МДПІ, у запереченнях на позов та його представники у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просять суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з такого.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ “Астрон” зареєстроване 05.03.2004 року в Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області, взято на податковий облік 23.03.04 р. Дергачівською МДПІ за № 1367.

07.04.04 р. підприємству присвоєно індивідуальний податковий номер, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість №27818992.

З 17.06.08 р. по 30.06.08 р. фахівцями Дергачівської МДПІ проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 р. Результати перевірки 07.07.08 р. оформлено актом № 762/16-015/32796990.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено, що в порушення п. 4.1 ст. 4. п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № І68/97-ВР ТОВ “Астрон” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 17518 грн. від'ємне значення по рядку 26 зменшено на суму 331665 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Дергачівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 року № 0000121601/0 про зменшення ТОВ “Астрон” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 17518.00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ “Астрон” розпочало процедуру його адміністративного оскарження, направивши до Дергачівської МДПІ Харківської області первинну скаргу № 358 від 18.07.08 р. на податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 року № 0000121601/0.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 року № 0000121601/0 залишено без змін.

Судом встановлено, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 17518,00 грн. відповідач вважає те, що ТОВ “Астрон” здійснювало реалізацію товарно-матеріальних цінностей та продукції власного виробництва, як на території України, так і за її межами, за договірними цінами, які обумовлені контрактами та договорами купівлі-продажу, але нижче собівартості, сформованої суб'єктом господарювання на готову продукцію та придбаних товарів.

Згідно бухгалтерському рахунку 361200 “Розрахунки з покупцями готової продукції ” за березень 2008 року підприємством реалізовано етикетку тверду в асортименті для пакування цигарок на суму 937020.04 грн., дохід від продажу продукції згідно рахунку 701100 “Виручка від продажу готової продукції” складає 780850,05 грн. При цьому, собівартість реалізованої продукції власного виробництва згідно основного рахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” становить 2406225,81 грн., в тому числі, виробнича собівартість складає 1673872,80 грн., загальногосподарські витрати складають 730018,69 грн. Збитки від виробництва складають 1625375,76 грн.

Порядок визначення звичайної ціни встановлено п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свою рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідно до ст.70 КАС України докази мають бути належними та допустимими

Процедуру визначення рівня звичайної ціни товару встановлено п.п. 1.20.2, 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, в тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

В якості доказів здійснення позивачем завідомо збиткових операцій, відповідач надав лист Харківської торгово-промислової палати від 08.07.08 р. № 380/63.0713, який свідчить про те, що маркетингові дослідження на території України дозволили визначити ринкову вартість продукції, аналогічної продукції, яку виготовляв позивач. З наданого листа слідує, що станом на березень-травень 2008 року ціна такої продукції могла складати від 160 до 190 три. за 1 тис. штук без ПДВ. Таку ж інформацію зазначено в експертному висновку Харківської торгово-промислової палати № Н1-327 від 15.08.08 р.

Однак, зазначені документи судом до уваги не приймаються, зважаючи на таке.

Припущення, висловлені і в листі, і в експертному висновку, відсутність аналізу умов виготовлення продукції, оцінка рівня та якості обладнання в зазначених документах, не дають можливості достеменно визначити, яка саме ціна реалізації продукції позивача в період, що перевірявся, була звичайною. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не дотримана процедура визначення рівня звичайної ціни, яка чітко передбачена діючим законодавством.

Натомість позивач надав суду експертний висновок Харківської Торгово-промислової палати № 471-И від 12.11.08 р., метою якої було проведення товарознавчої експертизи продукції що виробляється позивачем, для визначення вартості продукції. Відповідно до висновків експерта ціна продукції, що випускається позивачем, розрахована у відповідності з діючими нормативними документами та в зв’язку з використанням високотехнологічного обладнання собівартість продукції, що випускається позивачем нижче, ніж у аналогічної продукції інших підприємств.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що до матеріалів справи позивачем надано рішення за результатами розгляду повторної скарги, прийняте ДПА у Харківській області від 03.02.2009 р. за № 428/10/25-103 відносно ТОВ “Амкор Ренч України” (нова назва позивача) на податкове повідомлення - рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яке було прийнято податковим органом за аналогічними обставинами. Зазначеним рішенням податкове повідомлення - рішення було скасовано, так як висновок ДПІ щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість було зроблено без достатніх підстав, оскільки фахівцями органу податкової служби не було досліджено рівень звичайних цін на етикет твердий пакувальний (коробки з не гофрованого картону).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” встановлено право позивача самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами, в тому числі, за ціною, нижчою собівартості.

З огляду на вище наведене, реалізація продукції нижче собівартості це власне комерційний ризик підприємства, а не проведення завідомо збиткових операцій.

Суд зазначає, що норми діючою законодавства не передбачають донарахування податкових зобов’язань при продажу продукції за цінами, що нижче собівартості, якщо вони були визначені, виходячи із звичайних цін.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що ціна продажу готової продукції (товарів) позивачем визначалась, виходячи із звичайних цін, донарахування податку на додану вартість на операції по реалізації продукції власного виробництва за договірними цінами, які встановлені договорами купівлі-продажу, тільки на підставі того, що ціна продажу нижче собівартості продукції, суперечить вимогам п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як вбачається з акту перевірки позивачем всього придбано коробок з не гофрованого картону - етикет твердий пакувальний згідно ВМД в кількості 17406 тисяч штук на загальну суму 1122248,88 грн., митні послуги складають 56313,91 грн., середня ціна – 67,72 грн., сума ПДВ складає 235712,56 грн., реалізовано товарів – 1377042,94 грн., в тому числі ПДВ - 229507,16 грн.

У зв’язку з вищезазначеним відповідач робить висновок, що позивачем занижено базу оподаткування на суму 31025 грн. та податок на додану вартість на суму 6205 грн. Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з такого.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97 від 03.04.97р.

Виходячи зі змісту положень п. 3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” під об'єктом оподаткування слід розуміти операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) згідно з п.п. 3.1.1; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (п.п. 3.1.2).

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших витрат, видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг ) згідно з законами України з питань оподаткування.

Судом встановлено, що відповідно до наведеної норми права митним органом позивачу при розмитненні останнім етикету твердого в кількості 17406 штук на загальну суму 1122248.88 грн. була визначена база оподаткування, нарахована сума ПДВ у розмірі 235712,56 гри., яка була сплачена ТОВ “Астрон”.

Відповідач з посиланням на п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість" стверджує, що в подальшому при реалізації товару позивач повинен був при визначенні бази оподаткування включити до неї митні послуги, які складають 56313,91 гри. Тобто, фактично визначає податкові зобов'язання з митної вартості товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Аналіз вищевказаних норм права (п. 4.1 та п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”) дозволяє суду дійти висновку, що при нарахуванні податкових зобов'язань по операціях з поставки товарів законодавець не прив'язується до митної вартості імпортованих товарів та не вимагає включення до бази оподаткування митних зборів та послуг по митному оформленню товарів.

Таким чином, при подальшій реалізації товарів, які імпортуються платником податку на митну територію України, при визначенні бази оподаткування таких товарів, платник податку повинен керуватись положеннями п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, а не п. 4.3 ст. 4 цього Закону.

Необхідно зазначити, що при визначенні бази оподаткування при поставці товарів (в тому числі, й імпортованих), оперують такими поняттями як договірна (контрактна) вартість та звичайна ціна.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пунктом 1.20.1 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, то така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 регламентовано, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що при продажу імпортного товару на території України митна вартість не може бути визнана звичайною ціною, оскільки продаж імпортних товарів на території України здійснюється в умовах, які не є порівнянними з умовами, при яких формується митна вартість.

Виходячи з визначення звичайної ціни, передбаченою п. 1.20.2 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” операції з ввезення товарів до України та їх реалізація на митній території України не можуть вважатися такими, що здійсненні у співставних умовах.

В зв'язку з цим, при визначенні звичайних цін на імпортні товари, митна вартість може вважатися звичайною ціною імпортного товару тільки в період його розмитнення і лише для нарахування податків, що сплачуються підприємством при ввезенні товарів на територію України (п. 4.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Приписами п. 1.20.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції за ідентичними (у разі відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Слід звернути увагу, що реалізований товар - етикет твердий в кількості 17406 штук на загальну суму 1122248.88 грн. має індивідуальний характер, імпортувався виключно для цілей продажу єдиному покупцю –А/Т тютюновій компанії “В.А.Т.- Прилуки” - договір поставки від 10.07.2007 р. № ARU 01/0707 та був реалізований за цінами, що були встановлені за договором. Вказана обставина не заперечується відповідачем по справі.

Отже, при визначенні бази оподаткування при подальшій поставці товару за договором поставки від 10.07.2007 року № ARU 01/0707 по операції реалізації етикету твердого в кількості 17406 штук на загальну суму 1122248,88 грн. ТОВ “Астрон” керувалося нормами діючого законодавства, податкові зобов'язання були нараховані виходячи з договірних цін, які в даному випадку є звичайними.

За таких обставин, висновок відповідача про допущення ТОВ “Астрон” в спірних правовідносинах порушень п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”: занижено базу оподаткування на суму 31025 грн. та податок на додану вартість на суму 6205 грн., передумовою якою слугувало твердження МДПІ про включення до бази оподаткування митних зборів та послуг по митному оформленню вантажу є безпідставним та таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні норм діючого законодавства.

Порядок визначення бази оподаткування операцій при продажу товарів (послуг) встановлений п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого база оподаткування визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості, визначеної по вільним цінам, але не нижче звичайної ціни.

Застосування при реалізації товарів на території України п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” неправомірне, оскільки зазначена норма визначає ціну імпортованою товару в період його розмитнення для нарахування податків, які сплачуються підприємством при ввезені товарів на митну територію України.

Норми чинного законодавства не зобов'язують платника податків при визначені бази оподаткування при продажу імпортованого товару включати в базу оподаткування суми митних зборів та послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Астрон” до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 14 липня 2008 року № 0000121601/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астрон” (62300, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Железнодорожна, 31, код 32796990) судовий збор в розмірі 3,40 грн .

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 21.04.2009 р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.