Ухвала суду № 43930122, 27.04.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4838/15-ц

У Х В А Л А

27 квітня 2015 року суддя Подільського районного суду м.Києва Васильченко О. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання пункту договору недійсним, стягнення надмірно сплачених грошових коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання пункту договору недійсним, стягнення надмірно сплачених грошових коштів та моральної шкоди.

Вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, на підставі ч. 1 ст. 121 ЦПК України, оскільки подана без додержання вимог ст. 119 ЦПК України з виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 р. № 5, від 27 лютого 2009 р. № 1) надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

За п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 19 травня 2011 р. № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції») було розділено підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Так, у разі заподіяння споживачу шкоди (збитків) дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, він мав право лише на відшкодування майнової шкоди (збитків). А в разі заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, споживач мав право на відшкодування як майнової, так і моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з чинною редакцією п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1023-ХІІ споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У ст. 1 Закону № 3390-VI поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект .

Відповідно до ст. 711 ЦК (в ред. Закону № 3390-VI) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, на виконання п.3 ч.2 ст. 119 ЦПК України, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з посиланням на норми діючого законодавства, що їх належним чином обґрунтовує.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути грошові кошти, які отримані відповідачем за договором про надання правової допомоги. Слід зазначити, що це є договірні зобов'язання, на які дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється.

З прохальної частини позову вбачається декілька позовних вимог - визнання пункту договору недійсним, стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

Відповідно до п. 12 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Отже, згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України позивач повинна надати документ, що підтверджує сплату судового збору, як за вимогами майнового так і немайнового характеру.

Позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви за вимогами майнового характеру у розмірі 863 грн. 93 коп. та за вимогами немайнового характеру у розмірі 243 грн. 60 коп. на платіжні реквізити Подільського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів: УДКСУ у Подільському районі ;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975298;

Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві;

Код банку отримувача (МФО): 820019;

Рахунок отримувача: 31213206700008;

Код класифікації доходів бюджету: 22030001;

Призначення платежу: Судовий збір, за позовом _____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Подільський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. Питання проведення та оформлення безготівкових рахунків регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 р.

Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 119 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 119, 120, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання пункту договору недійсним, стягнення надмірно сплачених грошових коштів та моральної шкоди, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі якщо позивач у вказаний строк не усуне вказані недоліки, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

СуддяО. В. Васильченко