Рішення № 4393002, 03.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2009 р.

Справа № 22-20/194-08-3976

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ КЕРАМЗИТОВИЙ ЗАВОД";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміт";

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити нерухоме майно

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Мельник І.І. –за довіреністю №33 від 06.11.2007р. та Соколан О.С. –в.о. голови правління;

Від відповідача: Бережний О.В. - за довіреністю № 25/1 від 27.06.2007р. та Соколов Ю.Г. - за довіреністю № б/н від 18.05.2009р.;

СУТЬ СПОРУ: Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. ухвалу господарського суду Одеської області від 02.10.2008р. змінено, справа №20/194-08-3976 передана на розгляд до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Торчинській Л.О.

Ухвалою суду від 18.11.2008р. справу №20/194-08-3976 прийнято до свого провадження та присвоєно справі№ 22-20/194-08-3976.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміт" звернудося до Верховного Суду України із касаційною скаргою на постанову ВГС України від 19.01.2009р.

Ухвалою Верховного суду України від 16.04.2009р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кераміт" у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.01.09 р. у справі №20/194-08-3976.

Представники позивача в судове засідання з’явилися, просили суд задовольнити уточненні позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з’явилися, надали відзив на позов у відповідності до якого позовні вимоги не визнають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та заслухавши пояснення сторін, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

29 грудня 2003р. між Відкритим акціонерним товариством «Одеський керамзитовий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кераміт»було укладено договір оренди №52 про передачу в тимчасове платне користування (оперативну оренду) ТОВ «Кераміт»нерухомого майна-виробничих приміщень, розташованих за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, 23-А.

10 травня 2007 року рішенням Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №140, наданому в оренду нерухомому майну-виробничим приміщенням було присвоєно адресу: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 23-Б.

23 травня 2007 року ВАТ «Одеський керамзитовий завод»було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно-виробничі приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 23-Б.

Реєстрація права власності на нерухоме майно-виробничі приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 23-Б., була проведена Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації 25.05.2007 року про, що в книзі 39/1 зроблено запис за №34.

23 листопада 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Одеський керамзитовий завод»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кераміт»було підписано додаткову угоду до договору оренди №52 від 29 грудня 2003 року.

За умовами додаткової угоди було змінено умови договору щодо форми та порядку сплати орендної плати. Також договір було доповнено пунктом 6.6., який передбачав можливість сплати орендної плати частинами протягом семи місяців.

Договір оренди №52 від 29 грудня 2009 року та додаткова угода до нього від 23 листопада 2005 року були підписані від імені Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод»Лисюком В.М.

В преамбулі та в статті 11 договору оренди №52 від 29 грудня 2009 року та в преамбулі і в реквізитах сторін додаткової угоди від 23 листопада 2005 року вказано, що Лисюк В.М. є Головою правління Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод»та діє на підставі статуту.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки договір оренди №52 від 29 грудня 2009 року, укладений до набрання чинності Цивільного кодексу України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, але щодо прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Статтями 29, 41 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або за статутом (положенням). Порядок признання або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Відповідно до статті 47 Закону України «Про господарські товариства», виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Згідно зі статтею 7 пункту 7.4. підпункту 7.4.1. статуту ВАТ «Одеський керамзитовий завод»правління є виконавчим органом товариства, який здійснює поточне управління його діяльністю.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 статуту ВАТ «Одеський керамзитовий завод»передбачено, що правління обирається загальними зборами строком на 5 років, організує виконання рішень і підзвітне у своїй діяльності загальним зборам і спостережній раді. Роботою правління керує голова правління.

З наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Одеський керамзитовий завод»вбачається, що Лисюка В.М. було обрано Головою правління ВАТ «Одеський керамзитовий завод»22 грудня 1998 року (четверте питання порядку денного).

Вищевказане свідчить про те, що строк повноважень Лисюка В.М. на посаді Голови правління ВАТ «Одеський керамзитовий завод»сплинув 22 грудня 2003р.

Доводи відповідача –ТОВ «Кераміт»викладені у відзиві на позов від 15 червня 2009р. судом відхиляються на підставі нижченаведеного:

Стосовно того, що функції голови правління та здійснення повноважень пов’язані з трудовими відносинами, суд має зазначити, що відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про господарські товариства»головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Відповідно до статті 21 КЗпП трудовий договір є угодою між робітником і власником підприємства, за якою робітник, зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою. Особливою формою трудового договору є трудовий контракт.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 статуту ВАТ «Одеський керамзитовий завод»обсяг повноважень, умови діяльності і матеріального забезпечення голови правління визначаються контрактом, умови якого затверджуються спостережною радою.

Судом встановлено, що трудовий контракт з Головою правління ВАТ «Одеський керамзитовий завод»Лисюком В.М. не укладався.

Тому посилання відповідача –ТОВ «Кераміт» на існування безстрокового трудового договору між ВАТ «Одеський керамзитовий завод» та Лисюком В.М. не ґрунтується на законі, так як по-перше відсутній письмовий договір, в якому би чітко визначався обсяг повноважень найманого робітника, а по-друге, строк дії трудового договору не може перевищувати строку повноважень найманого робітника на займаній посаді.

Стосовно того, що виконавчі органи товариства діють до їх відкликання, то згідно з п. «г»ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відноситься утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Підпунктом «д»пункту 7.2.2. статті 7 статуту ВАТ «Одеський керамзитовий завод»до компетенції загальних зборів віднесено обрання та відкликання голови правління, членів правління, голови спостережної ради, членів спостережної ради та ревізійної комісії товариства.

Тлумачення термінів утворення та відкликання виконавчого та інших органів товариства надано Міністерством юстиції України (лист №19-34-1818 від 10.01.2005р.)

Згідно вказаного листа поняття "утворювати" новий тлумачний словник української мови (м. Київ, 1999 рік, "АКОНІТ", с. 652) визначає як засновувати, організовувати що-небудь.

"Обирати" - це призначати, виділяти голосуванням для виконання яких-небудь обов'язків (м. Київ, 1999 рік, "АКОНІТ", с. 12).

"Відкликання" - вид дострокового припинення повноважень посадових та службових осіб (юридична енциклопедія, м. Київ, "Українська енциклопедія" імені М. П. Бажана, 1998 рік, с. 422).

Отже, враховуючи вищенаведене, поняття "утворення" не є тотожним поняттю "обрання", а також, що поняття "утворення" стосується виконавчого та інших органів товариства, а поняття "відкликання" - посадових осіб.

Тобто відкликати можливо лише посадову особу, у якої не сплинув термін її повноважень передбачений статутом.

Передбачений статутом 5-ти річний термін повноважень Лисюка В.М. на посаді голови правління ВАТ «Одеський керамзитовий завод»сплинув 22 грудня 2003р., що підтверджується копією протоколу загальних зборів акціонерів від 22 грудня 1998р., який є в матеріалах справи і в подальшому не загальними зборами акціонерів не подовжувався.

З аналізу вищенаведених норм випливає що при підписанні договору оренди №52 від 29 грудня 2003 року та додаткової угоди від 23 листопада 2005 року до договору оренди №52 від 29 грудня 2003 року Лисюк В.М. не був головою правління ВАТ «Одеський керамзитовий завод»та діяв з перевищенням повноважень.

Згідно зі статтею 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Угода може бути визнана недійсною лише відповідно до підстав і наслідків, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу УРСР правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідачем по справі ТОВ «Кераміт»у відзиві на позов від 15 червня 2009р. було заявлено, що договір оренди №52 від 29 грудня 2009 року було фактично схвалено позивачем –ВАТ «Одеський керамзитовий завод», оскільки протягом терміну дії договору, позивач отримував орендну плату та жодного разу не намагався повернути її.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ТОВ «Кераміт»не надало суду жодного доказу сплати орендної плати на користь ВАТ «Одеський керамзитовий завод»так само як не надано і доказів прийняття ВАТ «Одеський керамзитовий завод»орендної плати за договором оренди №52 від 29 грудня 2009 року.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням статті 4 Цивільного кодексу України. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кераміт»нерухомого майна-майнового комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 23-Б., позовні вимоги про виселення відповідача та вселення позивача у вказаний майновий комплекс підлягають задоволенню.

Що стосується заяви відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміт»про застосування позовної давності до вимог позивача про визнання договору оренди №52 від 29 грудня 2003 року, то ця заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до статті 256,257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 4.1. статті 4 договору оренди №52 від 29 грудня 2003 року встановлено, що строк дії договору складає 25 років з дати приймання об’єкту оренди по акту здавання-прийомки.

Враховуючи те, що строк на який було укладено договір оренди на час розгляду справи не сплинув, неправомірним буде застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

З урахуванням положень ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44,49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди №52 від 29.12.2003р., укладений між ТОВ «Кераміт»(67562, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Паустовського, буд. 33, код ЄДРПОУ 32497386) та ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, код ЕДРПОУ 19049242);

3. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 23.11.2005р. до договору оренди №52 від 29.12.2003р., укладену між ТОВ «Кераміт»(67562, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Паустовського, буд.33, код ЄДРПОУ 32497386) та ВАТ «Одеський керамзитовий завод»(65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, код ЕДРПОУ 19049242);

4. Виселити ТОВ «Кераміт»(67562, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Паустовського, буд. 33, код ЄДРПОУ 32497386) з майнового комплексу-нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 23-Б, а, саме: підготовчо-формувального відділення з глинозапасником та сушильним відділенням, А, А1, а; газоочисників №1,2,3,В,Г,Д; складу додатків, З-З4; трансформаторної підстанції, О; мазутонасосної, Ф; резервуарів для нафтопродуктів, Ч; камери для охолоджування димососів, складу глини, ІІІ; димової труби, градирні ГПВ-2-; передаточного обладнання та фундаментів, V-VІІІ; вертикального планування, передаточного обладнання та фундаментів, ХІІ-ХІІІ.

5. Вселити ВАТ «Одеський керамзитовий завод»(65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, код ЕДРПОУ 19049242) в майновий комплекс - нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 23-Б., а, саме: підготовчо-формувальне відділення з глинозапасником та сушильним відділенням, А, А1, а; газоочисники №1,2,3,В,Г,Д; склад додатків, З-З4; трансформаторну підстанцію, О; мазутонасосну, Ф; резервуар для нафтопродуктів, Ч; камери для охолоджування димососів, склад глини, ІІІ; димову трубу, градирні ГПВ-2-; передаточне обладнання та фундаменти, V-VІІІ; вертикальне планування, передаточного обладнання та фундаментів, ХІІ-ХІІІ.

6. Стягнути з ТОВ «Кераміт»(67562, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Паустовського, буд. 33, код ЄДРПОУ 32497386) на користь ВАТ «Одеський керамзитовий завод»(65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, код ЕДРПОУ 19049242) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 08.07.2009р.

Суддя Торчинська Л.О.