Постанова № 4392734, 19.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

при секретарі –Верман А.М.

за участю:

представника позивача –Чернявської Ю.С.

представника відповідача –Межерицького А.А.

представника відповідача –Сліденка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2008 року по справі №2-а-5854/08

за позовом           ТОВ «Торговий дім «Вега»

до                    ДПІ у Зміївському районі Харківської області

про           визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Торговий дім «Вега», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Зміївському районі Харківської області, в якому просив визна ти нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2008р. № 0000412310/0, видане на підставі акту невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законо давства з податку на додану вартість за період з червня по листопад 2006 року № 2549/23-022/33143708 від 24.04.2008р.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що при здійсненні зазначеної перевірки відповідач вийшов за межі повноважень, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 670960,00 грн. стало визнання відповідачем недійсними договорів по ставки № R-15/06 від 28.06.2006р. та № R-12/06 від 01.06.2006р., що були укладені з постачальником ПП «Нобель Ексклюзив Брендс», на що відповідач не має відповідних повноважень. Позивач наголосив, що, від повідно до ст. 204 ЦК України, правочин є дійсним, якщо його недійс ність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійс ним. Оскільки зазначений вище правочин не було оскаржено та визнано недійсним, позивач вважає недоведеним з боку відповідача його недійс ність, а рішення, прийняте з урахуванням цієї обставини таким, що під лягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, виходячи з під став, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували та пояснили, що проведеною

_________________

Справа № 22-а-447/09 Головуючий 1 інстанції: Данилова М.В.

Доповідач: Калиновський В.А.

перевіркою було встановлено, що фактично за договором № R-15/06 від 28.06.2006р. накладні виписані на загальну суму 2557608,29 грн., в т.ч. ПДВ - 426268,01 грн., за договором № R-12/06 від 01.06.2006 р. накладні виписані на загальну суму 1468149,68 грн., в то му числі ПДВ - 244691,61 грн. Розрахунки між позивачем та ПП «Нобель Ексклюзив Брендс» проводилися шляхом заліку зустрічних вимог згідно актів від 31.07.2006 р. на суму 1090353,39 грн., від 16.09.2006р. на суму 434183,08 грн. Згідно відповіді, отриманої відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва, контрагент позивача за договором - ПП «Но бель Ексклюзив Брендс»зареєстровано належним чином, але місцезнахо дження його не встановлено, проводяться заходи з розшук його керівни ків для проведення зустрічної перевірки. Дана організація суму податкових зобов'язань від здійснення угоди з позивачем в декларації з ПДВ з червня по жовтень 2006 р. не відобразила, що порушує вимоги законо давства; всі розрахунки між позивачем та його контрагентом проведено у безгрошовій формі, що ставить під сумнів погашення позивачем заборго ваності. На підставі цих міркувань відповідачем зроблено висновок про те, що, укладаючи зазначені вище угоди, позивач та ПП «Нобель Ексклюзив Брендс»мали намір не одержати, економічний ефект в результаті своє підприємницької діяльності, а сформувати «штучний»податковий кредит позивача та нанести шкоду інтересам держави. Доведення недійсності правочину в судовому порядку вважає непотрібним в даному випадку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2008 року адміністративний позов ТОВ «Торговий дім «Вега»задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 204, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 159, 162 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу

без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікче мних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України, він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, відповідно до ст. 204 ЦК України, пра вочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена зако ном або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена зако ном (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, не дійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину; недодержання сторо нами вимоги про нотаріальне посвідчення договору; вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсут ності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном; правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України; правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, від повідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зо бов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визна но судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, відповід но до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд першої інстанції не погодився з позицією відповідача про те, що в даній справі правочин суперечить інтересам держави та суспільства, є вочевидь таким, що укладений з цією метою та визнання його недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що той факт, що контрагент позивача - ПП «Нобель Ексклюзив Брендс»не відобразив суму податкових зобов'язань від здійснення угоди, не може впливати на умови дійсності договорів та намір позивача на укла дення договору з метою настання реальних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо бов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зо бов'язання - відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умо вах .

Виходячи з вищезазначеної норми Закону, сторони зазначених вище договорів є суб'єктами господарювання України, юридичними особами, що на були правоздатності. Та обставина, що на даний момент невідоме місце знаходження керівника ПП «Нобель Ексклюзив Брендс», на думку суду першої інстанції, не спростовує той факт, що на час укладення угоди сторони мали повну спеціальну правосуб'єктність.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчи нено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та невідповіднос ті зобов'язань ст. 207 ГК України, не надав.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені договори не є фіктивними, оскільки, правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Крім того, суд першої інстанції не вбачає в реалізації права на одержання правомірного від шкодування з Державного бюджету України мети, завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

Також суд першої інстанції зазначив, що на момент укладення договорів та їх виконання, згідно докумен тів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною гос подарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі під приємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що, з огляду на положення наведеної норми матеріального права, суд першої інстанції повинен був врахувати, що, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Вега»було укладено договір поставки № R-15/06 від 28.06.2006 р. з ПП "Нобель Ексклюзив Брендс" (в особі директора Мельник І.М.). Згідно укладеного договору, постачальник зобов’язаний поставити, а покупець прийняти вказаний товар та сплатити за нього за умовами договору.

Крім того, ТОВ «Торговий дім «Вега»було укладено договір поставки № R-12/06 від 01.06.2006 р. з ПП Нобель Ексклюзив Брендс " (в особі директора Мельник І.М.). Згідно укладеного договору, постачальник зобов’язаний поставити, а покупець прийняти вказаний товар та сплатити за нього за умовами договору.

Перевіркою встановлено, що фактично за договором № R-15/06 від 28.06.2006 р. накладні виписані на загальну суму 2557608,29 грн., в т.ч. ПДВ - 426268,01 грн.; за договором № R-12/06 від 01.06.2006 р. накладні виписані на загальну суму 1468149,68 грн., в т.ч. ПДВ - 244691,61 грн. (а.с. 17).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну. Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття «платник податку»- особа, яка, згідно з наведеним Законом, зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

П.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8 наведеного Закону протягом такого звітного періоду в зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, перевіркою, проведеною відповідачем ТОВ «Торговий дім «Вега»встановлено, що власних складських приміщень підприємство не має, в перевіряємому періоді договори оренди складських приміщень не укладалися. До складу валових витрат підприємством транспортно-заготівельні витрати в перевіряємому періоді не відносилися, транспорту підприємство на балансі не має. Розрахунки між ТОВ «Торговий дім «Вега»та ПП «Нобель Ексклюзив Брендс»проводились шляхом заліку зустрічних однорідних грошових вимог (про що свідчать акти від 31.07.2006 р. на суму 1090353,39 грн., від 16.09.2006 р. на суму 434183,08 грн.) (а.с. 18).

ДПІ у Зміївському районі Харківської області було направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва 21.04.2008 р. №/7/23-050 щодо проведення зустрічної перевірки по взаємовідносинах ТОВ «Торговий дім «Вега»з ПП «Нобель Ексклюзив Брендс».

Згідно відповіді, отриманої від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.04.2008 р. № 9324/7/23-1210, ПП «Нобель Ексклюзив Брендс», код за ЄДРПОУ 32554978, зареєстровано на обліку в ДПІ Печерському району м. Києва з 09.09.2003 р., № 33228, свідоцтво платника ПДВ 37706517 від 06.12.2005, індивідуальний податковий № 325549726556, звітує до ДПІ у Печерському районі м. Києва але місцезнаходження його не встановлено. Проводяться заходи пошуку керівників підприємства для проведення зустрічної перевірки (направлено запит на встановлення місцезнаходження підприємства до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м Києва від 19.02.2007 р. № 70/9/23-13/32554978). До ДПІ у Печерському районі м. Києва надані декларації з ПДВ з червня по жовтень 2006 р. - з «0 »показниками.

Таким чином, вжитими заходами встановлено, що виявити факт "товарності проведених операцій" не можливо. ПП «Нобель Ексклюзив Брендс»суму податкових зобов'язань від здійснення угоди з ТОВ «Торговий дім «Вега»в декларації з податку на додану вартість з червня по жовтень 2006 року не відобразило, що суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", а саме пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, та інтересам держави і суспільства. Всі розрахунки між зазначеними підприємствами проведені у безготівковій формі, що ставить під сумнів погашення ТОВ «Торговий дім «Вега»заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що така відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) є підставою для створення умов, за яких вищезазначені платники податків мали намір не одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а мали намір виключно чи переважно сформувати "штучний" податковий кредит ТОВ "Торговий дім «Вега»шляхом проведення "безтоварних" операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій - тим самим заподіяти шкоду державі та суспільству.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, належним чином не перевірив доводи відповідача про нікчемність правочинів, що були укладені між позивачем, ТОВ Торговий Дім «Вега» та ПП «Нобель Ексклюзив Зрендс», не навів мотивів відхилення таких доводів. Крім того, суд першої інстанції не надав юридичної оцінки тим обставинам, що ПП «Нобель Ексклюзив Брендс»відсутнє за місцезнаходженням, що позивачем не надані документи про транспортування товару з м. Києва, де розташоване ПП «Нобель Ексклюзив Брендс», до місцезнаходження позивача, що, згідно з даними перевірки, розрахунки здійснені не в повному обсязі тощо.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, за взаємовідносинами між ТОВ Торговий Дім «Вега»та ПП «Нобель Ексклюзив Брендс» відсутній факт поставки товару, що, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки за нікчемним правочином не відбувається перехід права власності. За відсутності визначеного п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкту оподаткування - поставки товару, позивач, в силу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не мав права на збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових закладних, складених від імені ПП «Нобель Ексклюзив Брендс».

Крім того, колегія суддів зазначає, що повноваження суду при вирішенні спору в адміністративній справі визначені ст. 162 КАС України, згідно з п. 1 ч. 2 якої, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З аналізу положень наведеної норми процесуального закону слідує, що суд при вирішенні справи має повноваження на прийняття постанови або про скасування спірного рішення, або про визнання нечинним спірного рішення. Суд не наділений повноваженнями на прийняття постанови про одночасне скасування та визнання нечинним спірного рішення суб'єкта владних повноважень.

Проте, незважаючи на викладене, всупереч вимогам ст. 129 Конституції України та 159 КАС України, суд першої інстанції оскарженою постановою одночасно визнав нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0000412310/0 від 08.05.2008 р. і скасував дане податкове повідомлення - рішення.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2008 року по справі №2-а-5854/08 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттями нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, п. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2008 року по справі №2-а-5854/08 –задовольнити.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2008 року по справі №2-а-5854/08 за позовом ТОВ «Торговий дім «Вега»до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Торговий дім «Вега»відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.                     

Головуючий                     (підпис) А.П. Бенедик

Судді                                         (підпис)           В.А. Калиновський

          (підпис)           З.О. Кононенко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.02.2008 року

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду В.А. Калиновський