Ухвала суду № 4392679, 28.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2009 р.Справа № 22-а-405/09 Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Мінаєва О.М.

при секретарі Житєньовій Н.М.

за участю представників:

представників позивача Волокіта О.Г., Хворостенко О.О.

представника відповідача Єсіна О.В.

представника відповідача Фалько Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.07.2008 року по справі№ 2-а-1192/08

за позовом ТОВ «Мекап»

до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Мекап», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.06.07 р. № 0000842310/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 99328,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 36324,3 грн., № 0000862310/0 в частині визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 12718,0 грн. та застосування штрафних санкцій на суму донарахованого податку в розмірі 6359,0 грн., від 20.08.07 р. № 0000842310/1 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 99328,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 36324,3 грн. та № 0000862310/1 в частині визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 12718,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 6359,0 грн., від 06.11.07 р. № 0001812330/2 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 53952,8 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 19553,2 грн. та № 0000862330/2 в частині визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 12718,0 грн. та застосування відповідних штрафних санкцій, зобов'язати ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова зарахувати суму видатків при обрахуванні об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2006 р. у розмірі 29061366,46 грн.; визнати недійсними рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 11822/10/25-010 від 17.08.07 р., прийняте за результатами розгляду скарги від 25.06.07 р., та рішенні ДПА у Харківській області № 4066/10/25-103 від 25.10.07 р., прийняте за результатами розгляду повторної скарги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.08 р. по справі № 2а-1192/08 адміністративний позов ТОВ «Мекап»до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та рішень про результати розгляду скарг був задоволений частково. Судовим рішенням були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.06.07 р. № 0000842310/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 99328,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 36324,3 грн., № 0000X62310/0 в частині донарахування ПДВ у розмірі 12718,0 грн. та застосування штрафних санкцій, від 20.08.07 р. № 0000842310/1 про донарахування податку на прибуток на суму 99328,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 36324,3 грн. і № 0000862310/1 в частині донарахування ПДВ в розмірі 12718,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 6359,0 грн., від 06.11.07 р. № 0001812330/2 про донарахування податку на прибуток у сумі 53952,8 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 19553,2 грн. та № 0000862330/2 в частині донарахування ПДВ у розмірі 12718,0 грн. та застосування відповідних штрафних санкцій.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відповідачі не погодилися з постановою суду першої інстанції і звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.08 р. по справі № 2а-1192/08 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 13.06.07 р. № 0000842310/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток та № 0000862310/0 про визначення податкового зобовязання по ПДВ є акт № 691/23-25468299 від 30.05.07 р. планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.12.06 р.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень і подав до першого відповідача первинну скаргу від 25.06.07 р., яка рішенням від 17.08.07 р. була залишена без задоволення, а за наслідками розгляду цієї скарги керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 20.08.07 р. № 0000842310/1 та № 0000862310/1 з вказаними в них сумами визначених зобовязань та застосованих фінансових санкцій, які не відрізнялися від сум, що були вказані в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобовязань та/або штрафних санкцій.

Оскільки за результатами розгляду первинної скарги не відбулося донарахування зобовязань та штрафних санкцій, а скарга була залишена без задоволення, то у першої відповідача не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення-рішення від 20.08.07 р. № 0000842310/1 та № 0000862310/1.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними і суд першої інстанції правомірно їх задовольнив.

При подальшому оскарженні податкових повідомлень-рішень в межах процедури адміністративного оскарження позивачем була подана до ДПА Харківської області повторна скарга від 30.08.07 р., за наслідками розгляду якої керівником ДПА в Харківській області було прийняте рішення № 4066/10/25-103 від 25.10.07 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0000862310/0 від 13.06.07 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 15834,0 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 7917,0 грн. було залишено без змін і в цій частині скарга платника податку була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000812310/0 від 13.06.07 р. було скасовано в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 45375,2 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16771,1 грн.

За результатами розгляду повторної скарги та прийнятого другим відповідачем рішення, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 06.11.07 р. № 0001812330/2 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 53952,8 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 19553,2 грн. та № 0000862330/2 про визначення податкового зобовязання по ПДВ та застосування штрафних санкцій в тих же розмірах, що і в оскарженому податковому повідомленні-рішенні.

Як вказано вище, нове податкове повідомлення-рішення в разі залишення без задоволення скарги платника або без проведення додаткового нарахування зобовязань не приймається, а тому у першого відповідача не було законних підстав приймати нове податкове повідомлення-рішення № 0000862330/2 від 06.11.07 р. і в цій частині позов судом першої інстанції задоволений правомірно.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що при прийнятті оскарженої постанови судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідно положенням п. 6.4.1 «б» ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Зважаючи на те, що рішенням ДПА Харківської області за результатами розгляду повторної скарги було скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000812310/0 від 13.06.07 р., то воно вважається відкликаним, а тому позивачем до позову було включено помилково.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, при проведені перевірки перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.2.1, п.5.2.10, п. 5.7.1, п. 5.9 ст. 5, п. 8.6.1, п. 8.7.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що спричинило донарахування податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 99328,0 грн.

В акті перевірки вказано, що порушення вимог п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повязано з тим, що позивач у 4 кварталі 2006 р. не включив до складу валового доходу кредиторську заборгованість в сумі 2066,82 грн., за якою минув строк позовної давності, яка виникла 31.12.03 р.

Також в акті вказано, що порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" спричинено тим, що підприємство при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2 квартал 2006 р. не врахувало запаси в сумі 9116,0 грн., які використані на ремонт основних фондів та включені до складу валових витрат по рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів у межах 10% балансової вартості основних фондів на початок року».

В акті перевірки були виявлені порушення позивачем вимог п. 5.7.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з віднесенням до валових витрат у 2 кварталі 2006 р. коштів в сумі 16792,25 грн. та у 4 кварталі 2006 р. коштів в сумі 15441,02 грн. компенсаційних виплат за відпустку по вагітності та пологам, що отримані від органів державного соціального страхування. Норма, про порушення якої йде мова в акті перевірки, встановлює, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в п. 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Слід відмітити, що відповідно положенням ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі відповідачами не наведені доводи, які б підтвердили правомірність проведених нарахувань або відсутністю підстав для задоволення позову в цій частині у звязку з встановленими фактами, то слід вважати, що задоволення позову в цій частині відповідачами не оскаржено.

В акті перевірки порушення вимог п. 5.2.1, п.5.2.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повязується з тим, що підприємство до складу валових витрат у 2 кварталі 2006 р. включило суму 96655,0 грн. та суму 76308,0 грн. на підставі актів виконаних робіт б/н від 31.03.06 р. та від 30.05.06 р. по операціям з ТОВ «Євротекс»; суму 33065,0 грн. за актом б/н від 31.03.06 р., який підтверджував виконання робіт СПД ФО ОСОБА_1 по ремонту гуртожитку.

Незаконність віднесення вищевказаних сум до валових витрат апелянт пояснює тим, що гуртожиток на балансі підприємства на обліковується, в акті виконаних СПД ФО ОСОБА_1 робіт не зазначені місцезнаходження обєкту та його повне найменування, а ТОВ «Євротекс»був виконаний внутрішній ремонт цеху за адресою: м. Харків, вул. Лелюковська, 7, але дані приміщення були реалізовані ТОВ «Капро»за договорами купівлі-продажу від 16.05.07 р. № 970 та № 973.

В акті перевірки вказано, що вищевказані порушення були виявлені при перевірці рядка 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2006 р., відомостей податкового обліку валових витрат, відомостей витрат на поліпшення основних засобів, ж/о по рахунках 685 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами», 15 «Ремонт ОФ»з первинними документами до них. Проте в акті відсутні дані які саме документи первинного бухгалтерського та податкового обліку були досліджені, як ці операції відображені в цьому обліку.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 5.2.1 та п. 5.2.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

В п. 8.7.1 ст. 8 вказаного Закону записано, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Наполягаючи на порушенні процитованих норм, перевіряючі не вказали в чому саме полягають порушення з боку платника податку.

В апеляційних скаргах та поясненнях представників в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідачі наполягають на тому, що надані акти виконаних робіт не можуть бути прийняті як докази правомірності віднесення до валових витрат сум по операціям з СПД ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Євротекс».

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як свідчать матеріали перевірки, перевіряючими не були взяті до уваги дати проведення платежів позивачем за отримані послуги (роботи), тоді як надані до матеріалів справи відомості про рух коштів на банківських рахунках позивача, ним були в повній мірі оплачені роботи і саме дата списання коштів з банківського рахунку повинна визначати дату збільшення валових витрат виробництва (обігу).

Крім того, наполягаючи на порушенні позивачем вимог п. 8.7.1 ст. 8 вказаного Закону, перевіряючі не вказали яким чином ними був розрахований сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду і як розрахований розмір (10%) можливих витрат на поліпшення основних фондів.

Таким чином, висновки перевіряючих про порушення платником податків вимог п. 5.2.1, п.5.2.10 ст. 5 та п. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблені без дослідження всіх необхідних при цьому документів, тобто на припущенні про наявність порушень, що є неприпустимим і суперечить положенням чинного законодавства.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийняте також у звязку з виявленими перевіряючими порушеннями вимог п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків.

В акті перевірки вказано (з урахуванням висновків рішення ДПА Харківської області про результати розгляду повторної скарги), що порушення вказаного норми повязуються з тим, що в 1 кварталі 2006 р. були введені в експлуатацію основні фонди другої групи вартістю 284466,34 грн., придбані у ЗАТ «Євро-М Транс», які були вже у використанні, та укомплектовані запасними частинами, отриманими від СПД ФО ОСОБА_2, але в податковому обліку амортизаційні нарахування були здійснені за ставкою 10% замість 6%.

Як вбачається з акту перевірки, висновки перевіряючих про необхідність застосовувати ставку амортизаційних відрахувань 6% зроблені на тому, що придбані основні засоби були у використанні, тобто є не нові. Але слід відмітити, ні в самому акті перевірки, ні в подальших документах відповідачів не вказано яким чином був встановлений факт експлуатування придбаних основних засобів, якими документами це підтверджується.

В поясненнях в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували проти того, що основні фонди, з якими перевіряючі повязують порушення, придбані в 2005 р., тобто витрати по їх придбанню понесені після 01.01.04 р.

Згідно із Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми амортизаційних відрахувань, зазначені у ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 р. у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на розяснення, надані в листі ДПА України № 4104/6/15-0316 від 12.04.06 р., відповідно до яких застосування норм амортизаційних відрахувань, встановлених п. 8.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можливо лише у відношенні нових основних фондів.

Слід відмітити, що даючи розяснення з питань щодо амортизаційних відрахувань, ДПА України також вказує на те, якщо у зв'язку з придбанням або спорудженням основних фондів (якщо такі об'єкти основних фондів були новими, тобто не експлуатувалися станом на 01.01.04 р.) витрати фактично понесені (нараховані) платником податку після 01.01.04 р., щодо таких витрат застосовуються норми, зазначені у п. 8.6.1 ст. 8 Закону. Тобто платник податку, який придбав об'єкт основних фондів у 2005 р. у платника, який поніс витрати у зв'язку з придбанням або спорудженням зазначеного об'єкта в 2004 р., має право застосовувати щодо витрат на таке придбання нові (підвищені) норми амортизації.

Відповідачами не заперечувалося того, що основні засоби були придбані позивачем у 2005 р. і даних про те, що вони були придбані у платника, який не поніс витрат на їх придбання в 2004 р., на час проведення перевірки та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення у перевіряючих не існувало.

За таких обставин висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблені без належних підстав, а тому є неправомірними.

Зважаючи на встановлені судом обставини, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 06.11.07 р. № 0001812330/2 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 53952,8 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 19553,2 грн. є обґрунтованими.

В акті перевірки вказано, що при перевірці правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по ПДВ перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 7.2.1 «в», п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які повязані з включенням до розрахунку податкового кредиту податкові накладні, які не містять імя та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої платником ПДВ; по придбаним ТМЦ (бензин А-92, А-95) у межах 50% від вартості придбаного бензину, який в подальшому не використовувався у господарській діяльності підприємства, оскільки підприємство не орендує легковий автомобіль та на балансі підприємства такий автомобіль не значиться.

Слід відмітити, що відповідно положенням ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі відповідачами не наведені доводи, які б підтвердили правомірність проведених нарахувань або відсутністю підстав для задоволення позову в цій частині у звязку з встановленими фактами, то слід вважати, що задоволення позову в цій частині відповідачами не оскаржено.

Також перевіряючими був зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у звязку з віднесенням до податкового кредиту ПДВ в сумі 12718,0 грн. по придбаним послугам від ТОВ «Євротекс»згідно акту виконаних робіт від 30.05.06 р. по внутрішньому ремонту цеху за адресою: м. Харків, вул. Лелюківська, 7, у звязку з тим, що нежитлові будівлі літ. «Е-1»за вказаною адресою, які знаходилися на балансі позивача, були реалізовані ТОВ «Капро».

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» в редакції, що діяла на час здійснення позивачем господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Ні в акті перевірки, ні в подальших документах не вказано в чому саме полягають порушення наведених вище вимог.

Крім того, слід відмітити, що відповідно приписам п. 7.4.5 вищевказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).

Тобто, право включення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ, сплачених в ціні товару, повязується виключно з наявністю або відсутністю податкових накладних.

Відповідачі в судовому засіданні, а перевіряючі в акті перевірки не заперечували проти наявності у підприємства належним чином оформленої податкової накладної. Той факт, що в акті виконаних робіт був помилково вказаний обєкт, на якому проводилися роботи, то цей факт не може вплинути на право підприємства сформувати податковий кредит, оскільки всі понесені ним витрати відносяться до валових витрат відповідного звітного періоду, помилки в акті прийому-передачі виконаних робіт були своєчасно виправлені і не спричинили завищення податкового кредиту та заниження податкового зобовязання по ПДВ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.08 р. по справі № 2а-1192/08 була прийнята з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.07.2008 року по справі№ 2-а-1192/08 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.07.2008 року по справі№ 2-а-1192/08 за позовом ТОВ «Мекап»до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

О.М. Мінаєва

Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2009 р.