Ухвала суду № 43926301, 28.04.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Демянчук С.В., Шеремет А.М.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договорі в сумі 142 923, 41 грн., що складається із строкової заборгованості по основному боргу - 91 122,70 грн., простроченої заборгованості по основному боргу - 4879,60 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 2272,49 грн., простроченої заборгованості по відсоткам - 41 648,58 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 3000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1429,23 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи дане рішення в частині стягнення пені незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало на нього апеляційну скаргу.

На обґрунтування скарги вказує, що рішенням суду першої інстанції розмір неустойки зменшено до 3000,00 грн. Таке зменшення вважає необґрунтованим, оскільки сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зазначає, що в п.6.1. кредитного договору чітко визначено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% (один процент) від простроченої суми за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежу, передбачених п.3.2., 4.3., 4.4. цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим Договором.

Позичальник прострочив виконання зобов'язань по кредитному договору. Дані обставини підтверджуються відомістю розрахунку заборгованості по кредиту де вказано кількість днів прострочення виконання зобов'язання, сума боргу на яку нараховується пеня та ставка пені.

Проте позичальник по справі не заявляв та не довів, що кредитор вчинив будь-які дії, що призвели до збільшення розміру пені.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пені змінити, збільшивши визначений розмір пені з 3000,00 грн. до 93 195,57 грн.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 07.04.2008р. між ВАТ Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 100 000 грн. строком до 2023р.

Взяті на себе зобов"язання по своєчасному погашенню кредиту, відповідно до його графіку погашення ОСОБА_1 не виконав, чим допустив заборгованість в загальній сумі 23 118 грн., яка складається з 91 122,7 грн. строкової заборгованості по основному боргу, 4879,6 грн. простроченої заборгованості по основному боргу, 2272,49 грн. строкової заборгованості по відсотках, 41648,58 грн. простроченої заборгованості по відсотках та 93195,57 грн. пені від простроченої суми.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 1054 ЦК України постановив рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку та стягнув на його користь солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 вказану заборгованість із зменшенням розміру пені до 3000 грн.

Зменшуючи суму пені за заявою ОСОБА_1, суд першої інстанції правомірно керуючись ч.3 ст. 551 ЦК України вказав, що вона перевищує розмір збитків, в ОСОБА_1 тяжке матеріальне становище через хворобу на онкологічне захворювання, що підтверджується відповідною довідкою медичного закладу ( а.с. 52, 53).

Посилання Банку в апеляційній скарзі на те, що така сума заборгованості виникла в наслідок застосування п. 6.1 Кредитного договору, який передбачає нарахування пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочи не заслуговують на увагу, оскільки це не позбавляло право суду застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України.

Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: С.В. Демянчук

А.М. Шеремет