Рішення № 43925050, 27.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/745/14 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.Провадження № 22-ц/780/2528/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулося до суду із позовом, який мотивувало наступним:

26 грудня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 34-93/06-А, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 33 520,00 доларів США з оплатою 10 % річних терміном до 25 грудня 2013 року. Кредитні ресурси були використані для придбання автомобіля «HONDA CR-V». ОСОБА_2умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 298 493,98 грн. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року затверджено мирову угоду між сторонами щодо сплати суми заборгованості. В той же час відповідач не виконав умов мирової угоди, заборгованість за кредитним договором в повній мірі залишилася непогашеною. Зважаючи на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 060 464,19 грн., з них: 67 783,60 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитними ресурсами за період з 25.08.2008 року по 25.12.2013 року; 8 666,88 грн. заборгованість по щомісячній комісії за період з 25.08.2008 року по 25.12.2013 року; 984 013,71 грн. пеня по простроченій заборгованості за період з 25.12.2012 року по 25.12.2013 року та судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 765 260,00 грн., з них: 67 783,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними ресурсами, 8 666,88 грн. - заборгованість по щомісячній комісії, 688 809,60 грн. пеня по простроченій заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням по справі від 14.10.2010 року з відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтував скаргу тим, що позивачем неправильно нарахований розмір боргу за кредитним договором, розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, хоча у відповідності до вимог закону розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. Крім того, банком не було проведено претензійної роботи, а частина позовних вимог банку заявлені поза межами строку позовної давності.. Зазначає, що по заборгованості за кредитом вже було прийняте рішення судом шляхом затвердження укладеної між сторонами мирової угоди, однак банк продовжує нараховувати на невиконані зобов'язання штрафні санкції.

Під час апеляційного перегляду справи відповідач подав до суду заяву в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, яку підтримав і в судовому засіданні. Просив апеляційний суд застосувати зазначену норму та зменшити розмір неустойки до розміру заборгованості за відсотками та комісією.

Представник позивача погодився не заперечував проти задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ст. 551 ЦК України нарахованої неустойки до розміру основної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

Розглядаючи справу, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність невиконаного відповідачем зобов'язання щодо повернення нарахованих згідно укладеного між сторонами кредитного договору платежів. Розмір заявлених банком вимог (відсотків та комісій) було перевірено в ході розгляду справи, за результатами чого суд прийшов до висновку про їх відповідність вимогам закону та положенням укладеного між сторонами договору. З такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду. При цьому колегія суддів критично відноситься до викладених в апеляційній скарзі посилань відповідача щодо того, що граничний розмір пені за невиконання зобов'язання з повернення кредитних коштів обмежений розміром подвійної облікової ставки НБУ, так як дане твердження не відповідає положенням чинного законодавства, а укладеним сторонами кредитним договором передбачений інший розмір відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів. В той же час, ухвалюючи рішення щодо стягнення 70% нарахованої банком пені, суд першої інстанції в порушення положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснив відповідачу його право на подачу відповідної заяви та мотивування наявності доводів щодо зменшення зазначеної пені, розмір якої значно перевищує суму кредитної заборгованості. Дану позицію Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ виклав в ухвалі по даній справі від 18.02.2015 року.

Згідно положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач подав до суду заяву про зменшення розміру нарахованої пені, яку мотивував тим, що на даний час більша частина заборгованості за кредитом погашена, з метою повернення кредиту відповідач передав позивачу придбаний за рахунок кредитних коштів автомобіль, сума нарахованої пені більш ніж в 11 разів перевищує залишок боргу за кредитом, а на утриманні відповідача знаходяться двоє малолітніх дітей.

Вважаючи доводи заяви відповідача (з якими погодився й представник позивача) обґрунтованими, керуючись положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що розмір нарахованої неустойки може бути зменшений до розміру основної непогашеної заборгованості за кредитом, оскільки він значно перевищує розмір збитків, а також існують обставини, які мають істотне значення для вирішення даного питання.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити. Стягнути із ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 152 900,96 грн., з яких заборгованість по відсоткам за користування кредитними ресурсами 67 783,60 грн., заборгованість по щомісячній комісії 8 666,88 грн., пеня по простроченій заборгованості 76 450,48 грн., та судовий збір по справі у розмірі 1529,01 грн. В решті рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 червня2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді