Постанова № 4392344, 04.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04.02.2009 р.                                                                                 № 2-а- 6339/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Веригина Ф.А.

відповідача –Степаненко О.Ф., Кузьміна Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ"Козівське"

до ДПІ в Краснокутському районі Харківської області

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

від 16.05.2008 року № 0000262300 на загальну суму 21457,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Козіївське” з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області, в якому просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області від 16 травня 2008 року № 0000262300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 21457 грн.

В судовому засіданні представник позивача, з урахуванням уточнень, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем було проведено перевірку ТОВ „Козіївське” за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 травня 2008 року № 0000262300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 21457 грн. Вказує на те, що розмір застосованих до позивача фінансових санкцій згідно наведеного рішення не відповідає сумі наявності неповного звітування за раніше отримані під звіт суми в розмірі 20187,65 грн., визначеної в акті перевірки. Посилаючись на Закон України „Про Державну податкову службу в Україні”, ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку № 637, представник позивача вважає, що вказане вище рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України та має бути визнано судом нечинним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтував тим, що позивач порушив приписи постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», що є підставою застосування до позивача санкцій, визначених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області 08.05.2008 року, на підставі направлення від 01.04.2008 року № 44 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок, проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ „Козіївське” з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік та контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, про що складений акт перевірки від 08.05.2008 року № 187/12/230-30739637.

За результатами перевірки ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем п.2.11. Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», за яким видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, укладаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею, у встановленому порядку, за раніше отримані під звіт суми). Так, працівниками ТОВ „Козіївське” несвоєчасно здійснювалося звітування за раніше отримані під звіт суми та проводилася видача коштів під звіт без повного звітування за раніше отримані під звіт суми.

На підставі вказаного висновку акту перевірки та із посиланням на абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.05.08 № 0000262300, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення п.2.11. Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» у сумі 21457,00 грн.

Проаналізував наявні у справі матеріали та розглянувши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.05.08 № 0000262300 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що порядок видачі готівкових коштів під звіт або відрядження здійснюється підприємствами (підприємцями) відповідно до Постанови Національного банку № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (надалі – Постанова № 637).

Пунктом 2.11 Постанови № 637 встановлено, що видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, укладаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею, у встановленому порядку, за раніше отримані під звіт суми)

Суд зазначає, що в акті перевірки інспекторами зафіксовано періоди, за які саме не було своєчасно здійснено звітування за раніше отримані під звіт суми та проводилася видача коштів під звіт без повного звітування за раніше отримані під звіт суми та на підставі цього дійшли висновку, що позивачем було порушено порядок звітування.

З наявних у матеріалах справи документів слідує, що за періоди, визначені в акті перевірки, ТОВ „Козіївське” на протязі 2007 року здійснювало видачу під звіт коштів матеріально відповідальній особі Торянику М.О. при наявності неповного звітування за раніше отримані під звіт суми в розмірі 20187,65 грн., в т.ч.:

- за січень 2007 року в розмірі 2000,00 грн.,

- за травень 2007 року в розмірі 19161,00 грн.,

- за червень 2007 року в розмірі 307,50 грн.,

- за липень 2007 року в розмірі 38077,10 грн.,

- за вересень 2007 року в розмірі 6000,00 грн.,

- за листопад 2007 року – 15180,00 грн.,

- за грудень 2007 року – 25,00 грн.

Також, матеріально відповідальною особою Торяником М.О. здійснювалось неповне та несвоєчасне звітування за раніше отримані під звіт кошти в розмірі 5214,76 грн., в т.ч.:

-          за січень 2007 року в розмірі 64,17 грн.,

-          за травень 2007 року – 191,00 грн.,

-          за червень 2007 року – 337,50 грн.,

-          за липень 2007 року – 3859,97 грн.,

-          за листопад 2007 року – 732,12 грн.

Виходячи зі змісту акту перевірки судом з’ясовано, що загальна сума неповного звітування за раніше отримані під звіт суми позивачем складає 80750,69 грн., а не 20187,65 грн., як помилково пораховано МДПІ. Поряд з цим, суд відмічає, що сума 20187,65 грн. є розмір фінансової санкції, яка була застосована МДПІ до Товариства, в зв’язку з встановленими порушеннями п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72.

Суд зауважує, що хоча загальна сума в розмірі 20187,65 грн. і визначена по тексту акту перевірки МДПІ помилково, однак вказана обставина не вплинула на правомірність застосованої до Товариства фінансової санкції (остання порахована виходячи із суми 80750,69 грн. у розмірі у співвідношенні до встановлених перевіркою порушень (80750,60 грн.*25%)).

          Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72, особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства або централізованої бухгалтерії звіт про витрачені (або з якихось причин частково чи повністю не витрачені) суми не пізніше: за відрядженнями - 3 робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт, на всі інші виробничі (господарські) потреби - наступного робочого дня після видачі її під звіт. Якщо, з каси підприємства його працівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи господарських питань (у тому числі й для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини чи металобрухту), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.

Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлена відповідальність за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків, виданих під звіт сум.

Підставою застосування ДПІ у Краснокутському районі Харківської області штрафних санкцій згідно Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" стали твердження в акті перевірки про порушення позивачем порядку звітування за раніше отримані під звіт кошти.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Податкові органи повинні приймати рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені порушення ТОВ „Козіївське” вимог пункту 2.11 Положення, а саме: видача коштів під звіт та звітування про використання отриманих коштів з порушенням строків, встановлених наведеної нормою права підтверджуються наданими до матеріалів справи копіями видаткових касових ордерів, прибуткових касових ордерів та авансових звітів.

Також, судом з’ясовано, що розмір фінансової санкції, яка була застосована до позивача згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розраховано ДПІ у відповідності до приписів абз.5 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95, .

Враховуючи викладене, судом встановлено, що застосування до відповідача за порушення постанови № 637 штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є правомірним.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем доведена суду правомірність висновку акту перевірки щодо встановлення в діяльності ТОВ „Козіївське” порушення п.2.11. Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», на підставі якого було винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 травня 2008 року № 0000262300.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області від 16 травня 2008 року № 0000262300 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Козіївське” штрафних санкцій на суму 21457,00 гривень прийнято з урахуванням ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та нечинним вищезазначеного рішення є документально та нормативно необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Козіївське” до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 травня 2008 року № 0000262300 – відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.02.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.