Постанова № 4392155, 05.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Харків

05.02.2009 р.                                                                       № 2а-5354/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Ральченко І.М.

при секретарі судового засідання Васильева Г.В.

за участі представників:

позивача - Мальцева А.В.

відповідача - Чернової О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Ловис" ЛІМІТЕД

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

          ТОВ фірма „Ловіс Лімітед” звернулась до суду із позовом до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у якому просила визнати нечинними повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001002310\0 від 14.08.2007 року та № 0001012310\0 від 14.08.2007 року, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в акті перевірки міститься висновок про порушення Товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на те, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (21216678) здійснювало операції з пов’язаною особою –ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (23327028) та повинно було оподатковувати ці операції виходячи із рівня звичайних цін, які були визначені ДПІ за правилами п.п.1.20.9 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Позивач вважає, що висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, оскільки зазначені підприємства не є пов’язаними особами у розумінні п.1.26 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, в обґрунтування власного розрахунку визначення рівня звичайних цін контролюючий орган посилається на п.п. 1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” який застосовується лише за методологією затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України, для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. Проте позивач не є суб’єктом природної монополії у визначенні Закону України „Про природні монополії”.

          Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що позивач здійснював комісійну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, при цьому контрагентами виступали пов’язані особи. Перевіркою встановлено, що в деяких податкових періодах звичайна ціна комісійної винагороди не покриває понесені витрати при реалізації товарів, отже підприємством в порушення п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів на суму 122479 грн., різниця між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за даними підприємства мала позитивне значення та склала 309341 грн., однак за даними перевірки склала 333838 грн., отже позивачем занижені податкові зобов»язання з ПДВ на суму 24497 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.08.2007 року №0001012310/0, яким донарахований податок на додану вартість у розмірі 37001 грн. Перевіркою також встановлено заниження валового доходу підприємством у сумі 99962,75 грн., у зв»язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 року №000102310/0 про донарахування зобов»язання з податку на прибуток у сумі 37485 грн. На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

          Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлене наступне.

          Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ Фірми «Ловис»Лімітед з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 01.04.2007 року.

          За результатами проведеної перевірки складений акт №2475/23-104/21216678 від 01.08.2007 року, яким встановлені наступні порушення.

          Підприємством занижена сума валових доходів за період 2 півріччя 2004 року –2006 роки у розмірі 99963 грн., чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97. В порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижена сума податкових зобов»язань за період з липня 2004 року по червень 2006 року на суму 24497 грн.

          На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 року №0001002310/0, яким позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 37001 грн. (за основним платежем 24497 грн., за штрафними санкціями 12504 грн.) та від 14.08.2007 року №0001002310/0, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств у сумі 37486,5 грн. (за основним платежем 24991 грн., за штрафними санкціями 12495,5 грн.)

У ході перевірки ДПІ встановлено та знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, що засновник позивача Ловчиновський В.І. (частка у статутному фонді складає 57,6%) є засновником ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед, код ЄДРПОУ 23327028 (частка 13,57%);

засновник позивача Чурсін С.А. (частка у статутному фонді складає 10,0%) одночасно є директором ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (код ЄДРПОУ 23327028);

директор позивача Дубовік Н.Ф. є засновником ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед, код ЄДРПОУ 23327028 (частка складає 12,14%).

          Згідно п. 1.26 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

          Оскільки спільно Ловчиновський В.І., Чурсін С.А., Дубовік Н.Ф., у сукупності є власниками найбільших часток у статутних фондах обох платників, а Чурсін С.А. та Дубовік Н.Ф. до того ж є посадовими особами підприємств, які уповноважені здійснювати від імені платника податку юридичні дії, суд вважає, що висновок ДПІ про те що позивач та ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (код ЄДРПОУ 23327028) є пов’язаними особами, у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до підпункту 7.4.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

З метою визначення звичайної цини комісійної винагороди ДПІ керувалося положенням п.п. 1.20.9 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто за методом „витрати плюс” за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Проте, суд вважає, що визначення звичайної ціни послуг у такий спосіб суперечить діючому законодавству, оскільки у відповідності до п. 1.20.9 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” така методологія застосовується для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. Позивач же не є суб’єктом природної монополії у розумінні ст. 1 Закону України „Про природні монополії”.

          Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідачем не було проведено співставлення фактичних договірних умов з іншими суб’єктами підприємницької діяльності в спірний період та за аналогічними умовами, як то передбачено пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже звичайна ціна при вирішенні даного спору не визначена відповідачем у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому не може вважатися обґрунтованою.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неправомірне донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001002310\0 та № 0001012310\0 від 14.08.2007 року підлягають визнанню нечинними, а позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 86, 94, 160 - 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов ТОВ "Ловис" ЛІМІТЕД до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова №0001002310/0 та №0001012310/0 від 14.08.2007 року.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Ловис” ЛІМІТЕД (м. Харків, вул. Ньютона 6а, код ЄДРПОУ 21216678) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2009 року.

Суддя                                                   Ральченко І.М.