Ухвала суду № 43906622, 15.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"15" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/2486/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Березнівське відділення) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" вересня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Березнівське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000702342 від 23 квітня 2012 року в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, в розмірі 689755 грн. - основного платежу та 93321,25 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000712342 від 23 квітня 2012 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 958,49 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби (далі ОСОБА_3 МДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Українська сірникова фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011р., податковим органом складено акт №48/23/32413704 від 27.01.2012р. (а. с. 31-138 т.1).

Згідно висновків податкового органу, позивачем за 4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010р., 3 квартал 2010р. та 1 квартал 2011р. занижено дохід на загальну суму 87276грн. (а. с. 6 т.1) та, за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., завищено валові витрати в сумі 3339564грн., в тому числі: за 4 квартал 2009р. на суму 222572грн.; за 1 квартал 2010р. на суму 161572грн.; за 2 квартал 2010р. на суму 256774грн.; за 3 квартал 2010р. на суму 177936грн.; за 4 квартал 2010р. на суму 725352грн.; за 1 квартал 2011р. на суму 1171345грн.; за 2 квартал 2011р. на суму 298132грн.; за 3 квартал 2011р. на суму 325881грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 845554грн, у тому числі: за 4 квартал 2009р. на суму 61000грн.; за 1 квартал 2010р. на суму 43440грн.; за 2 квартал 2010р. на суму 64194грн.; за 3 квартал 2010р. на суму 52465грн.; за 4 квартал 2010р. на суму 181428грн.; за 1 квартал 2011р. на суму 298782грн.; за 2 квартал 2011р. на суму 68931грн.; за 3 квартал 2011р. на суму 75314грн. (а. с.16, 73 т.1).

Також, згідно висновків зазначених в акті, позивачем завищений податковий кредит на загальну суму 572048грн., в тому числі: в жовтні 2009р. - 1440грн., листопад 2009р. 10000грн., грудень 2009р. 14528грн., січень 2010р. 12895грн., лютий 2010р. 414грн., березень 2010р. 10825грн., квітень 2010р. 11666грн., травень 2010р. 9600грн., червень 2010р. 22720грн., липень 2010р. 6743грн., вересень 2010р. 18624грн., жовтень 2010р. 21288грн., листопад 2010р. 45340грн., грудень 2010р. 80594грн., січень 2011р. 102833грн., лютий 2011р. 81434грн., березень 2011р. 41637грн., квітень 2011р. 5015грн., травень 2011р. 18706грн., червень 2011р. 14121грн., серпень 2011р. 26479грн., вересень 2011р. 15146грн. внаслідок чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 572048грн. (а. с. 89, 112 т.1).

15 лютого 2012 року, на підставі висновків акту перевірки (а. с. 136-138 т.1), відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення:

-№0000042342, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 946186,75грн., з яких 845554грн. основного платежу та 100632,75грн. штрафних санкцій (а. с. 139 т.1);

-№0000052342, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 649124,50грн., з яких 572048грн. основного платежу та 77076,50грн. штрафних санкцій (а. с. 140 т.1).

За результатами адміністративного оскарження, скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 МДПІ від 15.02.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 107663грн. основного платежу і 12487грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, від 15.02.2012 року № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 129610грн. основного платежу і 3239грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (а. с. 157 т.1), а тому, відповідачем були відкликані зазначені податкові повідомлення рішення та 23 квітня 2012 року винесено нові:

-№0000712342, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 528974,50грн., з яких 464385грн. основного платежу та 64589,50грн. штрафних санкцій (а. с. 141 т.1).

-№0000702342, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 813337грн., з яких 715944грн. основного платежу та 97393,75грн. штрафних санкцій (а. с. 142 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702342 від 23.04.2012р. в частині нарахування грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 689755грн. основного платежу та 93321,25грн. штрафної санкції, а також визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012р. №0000712342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість належать до задоволення повністю, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі рішення прийнято без урахування усіх обставин справи та всупереч Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати З Придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При цьому, датою збільшення валових витрат, згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена Правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-І цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови п відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо правомірності висновків податкового органу по нарахуванню грошового зобовязання з податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення №0000702342 від 23.04.2012р.) в сумі на 21819грн. та застосуванню штрафної санкції в сумі 4072,50грн., суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вказані обставини не доказуються на підставі ч.3 ст.72 КАС України, оскільки повністю визнано позивачем.

Разом з тим, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000702342 від 23.04.2012р. стали господарські операції позивача з контрагентами: ОСОБА_5, ПП "Кремнонафтогазтрейд", ТОВ "Єдиний вибір", ТОВ "Західторг", ПП "Гросс", ПП "Промкомплектторг", а також заробітна плата робітників з нарахуваннями по ремонту, амортизаційні відрахування на основні фонди та послуги, отримані від ПП "Гросс".

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000712342 від 23.04.2012р. та нарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість стало завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 464385грн. по взаєморозрахунках з ПП "Кремнонафтогазтрейд", ТОВ "Західторг", ТОВ "Єдиний вибір", ПП "Гросс", ПП "Промкомплектторг".

Перевіряючи зазначені доводи податкового органу, судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.10.2009р. по 31.10.2010р. позивач здійснював взаєморозрахункові операції з СПД ОСОБА_5 за надані інформативно-консультативні послуги на підставі договорів про надання інформативно-консультативних послуг №1-09/інф від 02.01.2009р. та № 01/03/2010/1 від 01.03.2010р. (а. с. 176-177 т.1). Обставини виконання робіт та оплата за вказаними договорами, підтверджується актами прийому-передачі, що не заперечується сторонами та підтверджено СПД ОСОБА_5, яка допитана в якості свідка судом першої інстанції (а. с. 178-190 т.1), а тому посилання податкового органу на відсутність зазначення послуг не знайшло свого підтвердження.

Як встановлено судом, витрати, понесені на оплату інформаційно-консультативних послуг, використані для покращення ведення бухгалтерського і податкового обліку, налагодження оперативного отримання про зміни в законодавстві щодо бухгалтерського і податкового обліку, отримання оперативної допомоги щодо правильності здійснення обліку господарських операцій, тобто використані в господарській діяльності ОСОБА_4, а тому правомірно віднесені до складу валових.

Також, за період який перевірявся, позивач проводив взаєморозрахунки з ПП "Кремнонафтогазтрейд" з приводу купівлі в останнього парафіну нафтового (гача дистильованого) на загальну суму 1261900грн. на підставі договору купівлі-продажу №1-15.11.2010р. (а. с. 191-192 т.1).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, списання товару у виробництво, бухгалтерською довідкою руху товару (надходження та використання на виробничі цілі. Вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень (а. с. 193-237 т.1, 5-91 т.7). Наявність вказаних документів не заперечується податковим органом. Зазначені документи, надавалися позивачем до перевірки, що підтверджується актом перевірки і не заперечувалися сторонами при розгляді справи в суді першої інстанції.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій, а тому позивачем правомірно включено вартість оплачених товарів на суму 1051583грн. до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 210317грн., сплаченого в ціні товару до податкового кредиту.

Посилання податкового органу на неточності зазначені в товарно-транспортних накладних не впливає на правильність висновків суду, щодо правомірності віднесення зазначених сум до валових витрат та податкового кредиту. Окрім того, згідно договору від 15 листопада 2010р., транспортування товару здійснювалося Продавцем.

Також, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на те, що ПП "Кремнонафтогазтрейд" відсутній за місцезнаходженням, оскільки дані про такі обставини не підтверджені відомостями з Єдиного державного реєстру відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

На час проведення взаєморозрахунків з ПП "Кремнонафтогазтрейд", останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб (код ЄДРПОУ 34852564) та було платником податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.06.2011р., в той час як господарські операції мали місце в 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року.

Так само, доводи щодо розбіжності суми ПДВ на 210317 грн., яку виявлено у контрагента, не впливає на правильність ведення податкового обліку позивачем, оскільки тільки ПП "Кремнонафтогазтрейд" може нести відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та така відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат вартість придбаних товарів та послуг у ТзОВ "Єдиний вибір" на загальну суму 7198грн. в 4 кварталі 2009р. та ПДВ до складу податкового кредиту на суму 1440грн. в жовтні 2009р., оскільки стан платника ТзОВ "Єдиний вибір"- 16 припинено, ліквідовано, спростовано судом у спосіб, встановлений Законом.

Так, судом встановлено, що обставини, на які посилається відповідач виникли 13 вересня 2010 року, а позивач мав взаємовідносини з ТзОВ "Єдиний вибір" у 4 кварталі 2009 року.

Не позбавляє позивача права на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по вказаній господарській операції, в силу вимог ст. 61 Конституції України, і те, що контрагентом подано декларацію з ПДВ з прочерками.

Також, правомірно не прийнято судом до уваги посилання відповідача на відсутність виробничих потужностей у контрагента, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо кількості працівників та виробничих потужностей.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, технічне обслуговування електронного та електричного обладнання, яке знаходиться на 4-х лініях КТ-4 здійснював зам. директора з технічних питань ТзОВ "Єдиний вибір" ОСОБА_6 Специфіка виконання вищевказаних робіт не потребує наявність основних фондів та виробничих потужностей, оскільки працівником здійснювалось налагодження, введення поправок та корекція показів термоперетворювачів, регулювання рівня парафіну, контроль та налагодження всіх елементів електросхеми (детальний перелік робіт вказаний в додатку до акту виконаних робіт).

Факт придбання товару та отримання послуг підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку: договором поставки товару №4 від 31.10.2008р., видатковими, прибутковими та податковими накладними, актом на технічне обслуговування, банківськими виписками, трудовою книжкою ОСОБА_6 (а. с. 238-247 т.1).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідачем не враховано, що придбане електрообладнання (електронагрівачі 16 Л60), є малогабаритними і тому не потребують перевезення автомобільним транспортом.

Зазначені обставини підтверджені поясненнями ОСОБА_6, який допитаний судом в якості свідка.

По взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ "Захіторг" щодо віднесення позивачем до складу валових витрат, в 4 кварталі 2009 року на суму 8125грн., в 1 кварталі 2010 року на суму 26544грн. ПДВ в сумі 6934грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту, в тому числі в грудні 2009 року на суму 1625грн., січні 2010 року на суму 4895грн., лютому 2010 року на суму 414грн., суд прийшов до правильного висновку, що такі дії позивача відповідають вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковому кодексу України, оскільки зазначені відповідачем обставини ( відсутність основних засобів у контрагента, подання ТзОВ "Західторг" декларації з податку на додану вартість з "прочерками") не впливають на правильність віднесення позивачем зазначених сум до валових та до податкового кредиту.

Так, з матеріалів справи убачається, що відповідно до договору купівлі-продажу №23/12/09 від 23.12.2009р. та №05/10 від 04.01.2010р., укладеного між позивачем та ТзОВ "Західторг", останній мав поставити лісоматеріали: круглі осикові та дрова паливні (а. с. 248-250 т.1).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення між структурними підрозділами, вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень, (а. с. 1-34 т.2, 1-2 т.7).

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість).

Взаємовідносини позивача з ПП "Гросс" щодо купівлі в останнього запчастин та хімічних речовин на загальну суму 693691грн. з яких вартість сировини в сумі 670357грн. віднесено позивачем до складу валових витрат, в тому числі в 2 кварталі 2010 року на суму 209933грн., в 3 кварталі 2010 року на суму 60357грн., в 4 кварталі 2010 року на суму 36509грн., в 1 кварталі 2011 року на суму 363558грн. ПДВ в сумі 138738грн. віднесено до складу податкового кредиту, в тому числі: в квітні 2010 року на суму 11666грн., травні 2010 року на суму 9600грн., червні 2010 року на суму 22720грн., липні 2010 року на суму 6743грн., вересні 2010 року на суму 5328грн., жовтні 2010 року на суму 2667грн., грудні 2010 року на суму 7302грн., січні 2011 року на суму 50950грн., березні 2011р. на суму 21762грн., також, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Так, позивачем віднесено вказані суми до складу валових витрат на підставі договору купівлі-продажу продукції №16/09-09 від 16.09.2009р. (а. с. 35-36 т.2), укладеного з ПП "Гросс".

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, сертифікати якості, накладними на внутрішнє переміщення між структурними підрозділами, вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень, (а. с. 37-190 т.2, 94-215 т.4, 1-186 т.5).

Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити та повністю розкривають зміст господарської операції.

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання податкового органу на те, що валові витрати та податковий кредит сформовано неправомірно, оскільки сертифікати якості та товарно-транспортні накладні містять певні недоліки.

Так, сертифікати якості, надані для перевірки, є лише документами, що підтверджують відповідність товару показникам якості відповідно до нормативно-технічної документації і слугувати в якості підтвердження походження товару не можуть. Документом що підтверджує походження товару є сертифікат про походження товару, який у відповідності до вимог ст.282 Митного кодексу України надає митним органам право вимагати його у визначених законом випадках. Отже, паспорт якості це документ, який є гарантією того, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам і видається виробником на партію товару (продукції) і супроводжує даний товар (продукцію) до споживача, незалежно від його проходження по "ланцюгу" купівлі-продажу.

Щодо відсутності у товарно-транспортних накладних всіх реквізитів (назва товару, його кількість та ціна), судом правильно зазначено, що згідно з наказом Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Окрім того, в акті перевірки, податковим органом зазначено, що транспортування товару до ТОВ "Українська сірникова фабрика" здійснювалось транспортом ПП "Гросс", а отже, позивач не є учасником транспортного процесу.

Також, в період, що перевірявся, позивач, на підставі договорів поставки №23/11/09 від 23.11. 2009р. та №05/01/10 від 05.01.2010р. (а. с. 191-194 т.2) мав взаємовідносини з ПП "Продкомплектторг" та отримав від вказаного контрагента товарно-матеріальні цінності на суму 534780грн., яка в повному обсязі віднесена до складу валових витрат, в тому числі в 4 кварталі 2009 року на суму 114516грн., в 1 кварталі 2010 року на суму 94125грн., в 3 кварталі 2010 року на суму 66480грн., в 4 кварталі 2010 року на суму 259659грн., та ПДВ в сумі 106956грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту, в тому числі в листопаді 2009р. на суму 10000грн., грудні 2009р. на суму 12903грн., січні 2010р. на суму 8000грн., березні 2010р. на суму 10825грн., вересні 2010р. на суму 13296грн., жовтні 2010р. на суму 10300грн., листопаді 2010р. на суму 8673грн., грудні 2010р. на суму 32959грн.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, сертифікати якості, накладними на внутрішнє переміщення між структурними підрозділами, вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень, (а. с. 195-250 т.2, 1-112 т.3, 1-201 т.6), наявність яких не заперечується відповідачем. Зазначені документи містять всі необхідні реквізити та повністю розкривають зміст господарської операції, а тому, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми по вказаним взаємовідносинам.

Доводи податкового органу про те, що позивач неправомірно відніс зазначені суми до валових витрат та податкового кредиту, так як стан платника 7 до ЄДР внесений запис про відсутність підтвердження відомостей, не надано документів про транспортування товарів, не надано документів, що підтверджують прийняття-передачу товару, кількість і асортимент, що не дає можливості встановити вид, обсяг і кількість проданих ТМЦ контрагентом позивачу, спростовано в судом першої інстанції.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення господарських операцій ПП "Промкомплектторг" знаходилося в Єдиному державному реєстрі та перебувало на обліку у податковому органі, належним чином зареєстровано, як платник податку на додану вартість.

Не підтверджені в судовому засіданні і доводи податкового органу щодо порушення позивачем п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.8.2 п. 138.8.2 ст. 138, п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України при віднесенні до валових витрат суму витрат, що повязана з ремонтом та поліпшенням обєктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року в результаті віднесення до валових витрат нарахованої заробітної плати шліфувальнику, двом токарям та електрогазозварнику на суму 239465 грн.

Так, підпунктом 8.7.1 пункту 8.7.1. статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Пунктом 14 Положення (стандарту) бухгалтерського облік 7 Основні засоби, яке затверджено Міністерством фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, повязаних з поліпшенням обєкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання обєкта.

Пунктом 15 зазначеного Положення передбачено, що витрати, які здійснюються для підтримання обєкту в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх і економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Виходячи з приписів наведених правових норм витрати на поліпшення основних фондів не співпадають з поняттям витрат на підтримання обєкту, що входить до складу основних фондів, в робочому стані та його технічне обслуговування.

Поняття "технічного обслуговування" наведено в Положенні про технічне обслуговування устаткування на ТОВ "Українська сірникова фабрика", яке розроблено у відповідності до ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення та ГОСТ 18322-78 Система технічного обслуговування та ремонту техніки. Терміни та визначення».

Підпунктом 3.2 пункту З Положення передбачено, що технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

При перевірці, податковим органом не взято до уваги, що працівники (шліфувальник, два токарі, електрозварник), перебуваючи у трудових відносинах з ОСОБА_4, виконували роботи, які не носять разовий характер, а виконували комплекс робіт для підтримки обєктів устаткування в робочому стані.

Також, не знайшов свого підтвердження і факт, що до складу витрат в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року позивачем віднесено суму списаних із рахунку 209 "Інші матеріали" і використаних на ремонт та поліпшення обєктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх групи основних засобів на початок звітного періоду на суму 121044грн.

Актами на списання товарно-матеріальних цінностей підтверджено, що на ремонтні роботи за вказаний період списано матеріали, що обліковувалися на рахунку 209 Інші матеріали на суму 64048 грн. Вся сума "ремонтних" витрат в розмірі 64048 грн. відображена в бухгалтерському обліку по Дебету рахунку 231 Виробництво та 91 "Загальновиробничі витрати", а в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 27885 грн. зменшено прямі матеріальні витрати в рядку 5.1.1. Додатку СВ та на суму 36163 грн. зменшено загальновиробничі витрати, що відображені в Додатку СВ в рядку 05.1.6. (а. с. 112-121, 132-235 т.3, 73-85 т.4).

Спростовано судом першої інстанції і висновки відповідача щодо безпідставно віднесеної до складу амортизаційних відрахувань вартості нарахованих амортизаційних відрахувань на основні фонди та послуги, отримані від ПП "Гросс" без підтверджуючих документів про використання їх у господарській діяльності в сумі 1083грн., чим порушило п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, оскільки факт використання в господарській діяльності придбаних у ПП "Гросс" електропили ЕПЧ-400 в сумі 10000 грн. та подрібнювача ПМЗ-ЗУ в сумі 13334грн., оскільки такі послуги підтверджено прибутковими накладними та актом введення в експлуатацію.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії ТОВ "Українська сірникова фабрика" повністю відповідають вимогам ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вимогам ст. ст. 138,139 ПК України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст.198 ПК України, а отже, валові витрати та податковий кредит сформовано правомірно.

Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні відповідають за змістом вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Податковому кодексу України.

Доводи податкового органу про те, що кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України не знайшли свого підтвердження як при розгляді справи в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді справи, оскільки ґрунтуються на припущенні осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Також, ні акт перевірки, а ні обставини, які встановлені судом, не містять підтверджуючих доказів про відсутність наміру у ТОВ "Українська сірникова фабрика" на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Зазначені висновки суду першої інстанції не спростовано податковим органом в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням викладеного та відповідно до вимог ст.200 КАС України, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Березнівське відділення) залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_7

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 16 листопада 2012 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" вул.Андріївська,112,м.Березне,Березнівський район, Рівненська область,34600

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби (Березнівське відділення) вул. Київська,11,Березне,Березнівський район, Рівненська область,34600