Ухвала суду № 43906616, 15.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"15" листопада 2012 р. Справа № 0670/34/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представника відповідача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" жовтня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Д"Нина" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року позов Приватного підприємства "Д"Нина" задоволено.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної Державної податкової інспекції Житомирської області № НОМЕР_1 від 14.06.2011року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 об'єднана Державна податкова інспекція Житомирської області (далі ОСОБА_3 МДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам, встановленим в акті перевірки з урахуванням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та положень ст.215 ЦК України.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами невиїзної перевірки ПП "Д'Нина" по взаємовідносинах з ПП "Поляріс-Нова", ОСОБА_3 МДПІ складено акт від 24.05.2011 року №788/23-01/36863723.

Згідно висновків податкового органу, у позивача відсутні належні документи, які підтверджують факт отримання товарів у контрагента, тому на порушення ч.ч.1,5 ст. 203, п.п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит за жовтень 2010 року в розмірі 17677,00 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів.

14 червня 2011 року, на підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17677,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 4419,00 грн.

Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а надані позивачем докази дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання м"ясної продукції у ПП "Поляріс-Нова", яке видало позивачу відповідні податкові накладні, маючи статус платника податку на час здійснення господарських операцій.

Правовідносини, що виникли в період формуванням ПП "Д"Нина" податкового кредиту, регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР, (з наступними змінами та доповненнями) (надалі - Закон).

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Водночас п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП "Поляріс-Нова" укладено договір поставки від 01.01.2010 року № КАМ-1309, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних ( товарно - транспортних та видаткових), що виписуються на кожну партію Товару.

Також, 01.08.2010 року між ПП "Д'Нина" та ПП "Поляріс - Нова" укладено договір б/н, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити Замовнику запчастини до гірничного обладнання, м'ясну продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного договору. Ціни на продукцію по даному Договору, вказані в доповненні на момент його укладання. Згідно змісту договору, поставка товару проводиться автотранспортом Постачальника (а.с.20).

Як встановлено судом та підтверджено актом перевірки, ПП "Поляріс - Нова" поставило позивачу м'ясну продукції та виписало податкові накладні, а саме: № 89 від 06.08.2010 року на суму ПДВ 5300,04 грн.; №90 від 06.08.2010 року на суму 5000,00 грн.; № 91 від 20.08.2010 року на суму ПДВ 6973,43 грн.; № 28/1 від 31.08.2010 року на суму ПДВ 403,03 грн. ( а.с.12).

Податкові накладні виписані контрагентом-постачальником ПП "Поляріс - Нова" оформлені належним чином та є первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання платником податків товарно-матеріальних цінностей, з дати отриманння яких, згідно з приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, у платника виникає право на податковий кредит та згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Проведення розрахунків позивача по вказаних операціях з поставки м'ясної продукції, на яку містяться відповідні посвідчення про якість (а.с.37-46), з ПП "Поляріс - Нова" підтверджується також, копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи ( а.с. 26-36).

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Поляріс - Нова" м"ясної продукції, на які платник податку посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання м"ясної продукції та використання її в господарській діяльності- подальша реалізація (а.с.110-112), а тому позивачем правомірно віднесено суму по вказаних господарських операціях до податкового кредиту.

Доводи податкового органу про те, що взаємовідносини ПП "Д'Нина" з ПП "Поляріс - Нова" по поставці м'ясної продукції мали нетоварний характер, так як не виконано умови договору поставки відповідно до Цивільного та Господарських кодексів України, є безпідставними та спростовані судом першої інстанції.

Так, ст. 203 ЦК України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на відсутність документів на перевезення товару та складських документів вважає, що договори купівлі продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Проте, однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Поляріс-Нова" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами сторони виконали повністю взяті на себе зобовязання по продажу м"ясної продукції, а позивач здійснив оплату за поставлений ПП "Поляріс-Нова" товар. Платник податку у своїй бухгалтерській та податковій звітності повно і достовірно відобразив вчинені операції.

В свою чергу, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не подано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність настання наслідків по укладених між позивачем та ПП "Поляріс-Нова" договорів, а також про умисність їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_4

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено "16" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 підприємство "Д"Нина" АДРЕСА_1,11500

3- відповідачу ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Коротуна, 3,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500