Рішення № 4390409, 14.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/111

14.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав"

про стягнення 33 917,89 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Токарев Г.Я., за дов. б/н від 30.05.2008 р.

Кострець Є.В., за дов. б/н від 02.12.2008 р.

від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" про стягнення 33 917,89 грн. заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті поставленої продукції.

Ухвалою суду від 19.11.2008 р. порушено провадження у справі № 54/111, розгляд справи призначено на 12.12.2008 р.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2008 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. У зв’язку з цим розгляд справи відкладено на 14.01.2009 р.

У судове засідання 14.01.2009 р. відповідач повторно не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.12.2008 р., була ним отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 06576730.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2006 р. між Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Міжнародна група морепродуктів" та Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Севастополь" було укладено договір поставки № 138р, за умовами якого позивач зобов’язався передати (поставити) у зумовлені строки відповідачу продукцію, а вiдповiдач зобов’язався прийняти продукцію та сплатити за неї встановлену грошову суму (п.п. 1.1., 5.1.1., 5.3.1., 5.3.2. договору). Поставка товару здійснюється позивачем на адресу відповідача власним транспортом та за свій рахунок. Як визначено п. 4.4. договору, передача продукції оформлюється накладною та іншими необхідними документами.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що договір діє до 31.12.2006 р. Продовження строку дії договору можливе винятково за взаємною згодою сторін (п. 12.2. договору).

Матеріали справи не містять документальних підтверджень продовження сторонами строку дії даного договору, у зв’язку з чим дія договору припинилася 31.12.2006 р.

За видатковими накладними № 8699, 8653, 8640, 8634, 8633 від 28.02.2008 р., № 9120 від 04.03.2008 р., № 9909 від 06.03.2008, № 10099 від 07.03.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 19 802,10 грн. Накладні підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені штампами відповідача, що належним чином засвідчує факт прийняття товару відповідачем.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

10.03.2008 р. між сторонами було укладено інший договір поставки продукції № 96, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти товари відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов’язався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Як зазначено у ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вiдповiдно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

За видатковими накладними № 10960 від 13.03.2008 р., № 12369, 12397 від 21.03.2008 р., № 12522 від 22.03.2008 р., № 12687 від 25.03.2008 р. позивач згідно з договором № 96 від 10.03.2008 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 9 210,53 грн.

Зазначені накладні підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені штампами відповідача. Крім того, на накладних містяться штампи "товар отриманий" та "накладні отримані", що відповідно до п.п. 3.7., 3.8. договору є належним підтвердженням факту поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем вважаються судом документально підтвердженим та позивачем доведеним.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.3. договору № 96, в редакції Протоколу розбіжностей до договору від 10.03.2008 р., відповідач здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту фактичної дати поставки.

Таким чином, строк оплати за видатковою накладною № 10960 спливає 12.04.2008 р., за накладними № 12369, 12397 –20.04.2008 р., за накладною № 12522 –21.04.2008 р., за накладною № 12687 –24.04.2008 р.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. У зв’язку з цим, судом відхиляються посилання позивача на те, що товар за накладними № 8699, 8653, 8640, 8634, 8633 від 28.02.2008 р., № 3120 від 04.03.2008 р., № 9909 від 06.03.2008, № 10099 від 07.03.2008 р. має бути оплачений відповідачем у строк, встановлений договором № 138р від 16.05.2006 р., оскільки дія даного договору припинилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.05.2008 р. позивач направив відповідачу претензійну вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар. Претензія була направлена відповідачу на адресу, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців як адреса місцезнаходження відповідача. Вказані обставини підтверджуються копією фіскального чеку № 8040 від 16.05.2008 р. та описом вкладення в цінний лист від 16.05.2008 р.

Виходячи з викладеного та враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, передбачені п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12 грудня 2007 р., які в даному випадку становлять 4 дні, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у строк до 27.05.2008 р.

Проте, згідно з поясненнями позивача, відповідач лише частково оплатив переданий товар у сумі 218,31 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 794,32 грн.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 28 794,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 28 794,32 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 373,16 грн. пені, 544,96 грн. процентів річних та 2 205,45 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки строк дії договору № 138р від 16.05.2006 р. закінчився 31.12.2006 р., а сторонами додатково не визначено наслідків порушення зобов’язання у вигляді сплати пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 373,16 грн. пені не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню відповідно до нижченаведеного розрахунку:

Видаткові накладні

Сума боргу, грн.

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Індекс інфляції

Загальна сума процентів, грн.

Інфляційне збільшення боргу, грн.

№ 8699, 8653, 8640, 8634, 8633

1 4006,22

28.05.08-10.11.08

167

3

103%

191,72

420,18

№ 9120

2 001,88

28.05.08-10.11.08

167

3

103%

27,40

60,05

№ 9909

1 504,40

28.05.08-10.11.08

167

3

103%

20,59

45,13

№ 10099

2 289,60

28.05.08-10.11.08

167

3

103%

31,34

68,68

№ 10960

2 497,90

13.04.08-10.11.08

212

3

105,8%

43,40

144,88

№ 12369, 12397

3 979,38

21.04.08-10.11.08

204

3

102,6%

66,54

103,16

№ 12522

1 136,75

22.04.08-10.11.08

203

3

102,6%

18,91

29,55

№ 12687

1 559,50

25.04.08-10.11.08

200

3

102,6%

25,56

40,55

Всього

425,46

912,18

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 30 131,96 грн.

При частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 39, літ. В, код ЄДРПОУ 31724464, п/р № 260007701 у ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, п/р 260080101338 у ЗАТ "Прокредит Банк", МФО 320984, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 15, код ЄДРПОУ 32248136, п/р 26000012825344 у ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313) 28 794 (двадцять вісім тисяч сімсот дев’яносто чотири) гривні 32 коп. основного боргу, 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень 46 коп. процентів річних, 912 (дев’ятсот дванадцять) гривень 18 коп. втрат від інфляції, 301 (триста одну) гривню 31 коп. державного мита та 104 (сто чотири) гривні 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.С. Демченко