Рішення № 4390062, 10.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.09 р. Справа № 9/34

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „ТСА”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства „Астон”, м. Слов`янськ

про: стягнення 95 791грн.86коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Чумак О.А. – представник (за довіреністю №171 від 05.05.2009р.);

від відповідача: Солов`йова Н.В. – представник (за довіреністю б/н та дати).

З 21.07.2009р. о 13год.15хв. по 28.07.2009р. о 13год.40хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „ТСА”, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Астон”, м. Слов`янськ про стягнення заборгованості в сумі 95 791грн.86коп., яка складається з пені в розмірі 47 044грн.80коп., інфляційних витрат в розмірі 42 530грн.40коп. та 3% річних в розмірі 6 216грн.66коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецьк області від 11.03.2009р. по справі №33/22 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. по справі №33/22.

Відповідач, всупереч вимогам суду відзив на позов не представив, однак надав клопотання б/н від 28.07.2009р., відповідно з яким просить суд зменшити розмір неустойки.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №805994 Приватне підприємство „Астон”, м. Слов`янськ станом на 08.07.2009р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

22.07.2009р. позивачем надана заява про збільшення позовних вимог б/н від 15.07.2009р., відповідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 104 565грн.70коп., яка складається з пені в розмірі 47 044грн.80коп., інфляційних витрат в розмірі 49 579грн.20коп. та 3% річних в розмірі 7 941грн.70коп.

Суд розглядає збільшені позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2009р. по справі №33/22 за позовом Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 396000грн. позовні вимоги задоволені у повному обсязі та з Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ на користь Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства „Астон” м. Слов’янськ стягнуто основний борг в сумі 396000грн., витрати по сплаті держмита в сумі 3 960грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. по справі №33/22 вказане рішення залишено без змін.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №17/08 від 04.09.2008р., пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що Приватне підприємство „ТСА” м. Дніпропетровськ зобов’язалось виготовити та поставити, а Приватне підприємство „Астон” м. Слов’янськ на умовах, передбачених цім договором прийняти та сплатити продукцію, найменування, ціна та орієнтована вартість якої вказані у специфікації №1.

Сторонами була укладена специфікація №1 на поставку обладнання у 2008-2009р. до договору №17/08 від 04.09.2008р., відповідно до якої останні визначили найменування, кількість та вартість продукції (колосники агломашини, 52т., 1716000грн. з ПДВ.) та 15.10.2008р. Приватне підприємство “Астон” звернулося до позивача з заявкою №545, відповідно до якої просило здійснити поставку продукції у обсязі 12 тонн, 21.10.2008р. на ВАТ “Запорожсталь”.

Згідно пункту 5.1 договору поставки №17/08 від 04.09.2008р. розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 договору (накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 396000грн., який не був сплачений відповідачем та на момент винесення судового рішення сума основного боргу складала 396000грн.

На ряду з зазначеним, рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2009р. суду по справі №33/22 встановлено, що обов’язок сплатити суму поставленої продукції у розмірі 396000грн. виник у відповідача впродовж 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції – до 05.11.2008р.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено позивачем у наданій після подачі позову заяві про збільшення розміру позовних вимог, відповідач погасив заборгованість, яка стягнута за рішенням суду №33/22 лише 07.07.2009р., про що свідчить відповідна банківська виписка.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість в розмірі 396000грн.00коп. погашена відповідачем вже після подання позовної заяви до суду, тому на момент звернення позивача до суду мало місце прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Так, п.8.4 договору встановлено, що за прострочення оплати згідно п.5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період стягнення пені.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума пені за період прострочення з 05.11.2008р. по 15.05.2009р. становить 47 044грн.80коп.

Розглянувши представлений розрахунок суми пені, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 47 044грн.80коп. обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до клопотання відповідача б/н від 28.07.2009р. останній просить суд зменшити суму неустойки (пені), посилаючись на важке фінансове становище, яке обумовлено мировою фінансовою кризою. Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість, яка виникла за рішенням суду №33/22 погашена останнім у повному обсязі.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З припису зазначеної статті вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (доказів зворотнього позивачем не представлено), суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У зв’язку з зазначеним, суд вважає в даному випадку за можливе зменшити розмір неустойки (пені).

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, враховуючи те що розмір пені становить значну частину від суми заборгованості за рішенням №33/22, а також беручи до уваги погашення відповідачем вказаної заборгованості, на думку суду, розмір пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення.

Враховуючи те, що стягнення пені в зазначеному позивачем розмірі може призвести до погіршення фінансового становища підприємства відповідача, суд вважає клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 47 044грн.80коп. задовольнити частково та зменшити розмір пені на 20% та відповідно, стягнути з відповідача 80% від суми пені, яка належить до стягнення, а саме – 37 635грн.84коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 49 579грн.20коп. та 3% річних в розмірі 7 941грн.70коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних за період прострочення з 05.11.2009р. по 07.07.2009р. становить 7 941грн.70коп. та сума інфляційних витрат за період прострочення з листопада 2008р. по червень 2009р. становить 49 579грн.20коп.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 49 579грн.20коп. та 3% річних в розмірі 7 941грн.70коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „ТСА”, м. Дніпропетровськ до відповідача, Приватного підприємства „Астон”, м. Слов`янськ про стягнення заборгованості в сумі 104 565грн.70коп., яка складається з пені в розмірі 47 044грн.80коп., інфляційних витрат в розмірі 49 579грн.20коп. та 3% річних в розмірі 7 941грн.70коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Астон” (84106, Донецька область, м. Слов’янськ, бул. Пушкіна, 5; фактична адреса: вул. Орджонікідзе, 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84300; р/р2600235866230 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м.Донецьк, МФО 334011, код ЄДРПОУ 31054936) на користь Приватного підприємства „ТСА” м. Дніпропетровськ (49006, м. Дніпропетровськ, бул. Слави, 9/10, р/р 26000500007596 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 306890, код ЄДРПОУ 24985897) пеню в розмірі 37 635грн.84коп., інфляційні витрати в розмірі 49 579грн.20коп. та 3% річних в розмірі 7 941грн.70коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 045грн.65коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 10.08.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Текст рішення підписано 14.08.2009р.