Ухвала суду № 43896975, 27.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/1127/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"27" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Буд" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Буд" (далі ТОВ "Кар'єр Буд") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції (далі ОСОБА_3 МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0125481740/0 від 23.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 3641,00 грн., в тому числі 1064,25 грн. за основним платежем та 2576,75 грн. за штрафними санкціями; №0000692341/0 від 23.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями; №0125481740/1 від 20.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1523,25 грн., в тому числі 507,75 грн. за основним платежем та 1015,50 грн. за штрафними санкціями; №0000692341/1 від 20.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції №0125481740/0 від 23.11.2010 року, в частині визначення ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кар"єр Буд" суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1523,25 грн., в тому числі 507,75 грн. за основним платежем та 1015,50 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податковоїінспекції №0000692341/0 від 23.11.2010 року в частині визначення ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кар"єр Буд" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 59123,00 грн., в тому числі 49269,00 грн. за основним платежем та 9854,00 грн. за штрафними санкціями.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 МДПІ порушує питання про скасування постанови в частині задоволення позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді -доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що планова виїзна перевірка позивача за період його діяльності з 15.06.2007 року по 30.06.2010 року, проведена відповідачем з 15.10.2010 року по 04.11.2010 року. Її результати оформлені актом №1031/23/35190215 від 09.11.2010 року (а.с.12-53 том 1). На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0125481740/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 3641,00 грн., в тому числі 1064,25 грн. за основним платежем та 2576,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.54 том 1);

- №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.55 том 1).

Вказані рішення (№0125481740/0 від 23.11.2010 року в частині) позивач оскаржував в адміністративному порядку до начальника ОСОБА_3 МДПІ (а.с.57-58 том1), рішенням якого від 20.12.2010 року скарги залишено без задоволення (а.с.59-63 том1). За результатами процедури адміністративного узгодження, що діяла на 2010 рік, Костопілською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення з дробами "1" на аналогічні суми податкового зобовязання (а.с.56, 231 том 1).

Позивачем також подавалась скарга до керівника ДПА в Рівненській області, за результатами розгляду якої, податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.64-69 том 1).

Податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час їх прийняття, на підставі висновків про порушення позивачем вимог п.5.1, п.5.9, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним в повній мірі до 01.04.2011 року, та п.1.2, п.1.6 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, абз."е" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.3.1 п.9.3 ст.9, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

1. По відображеному факту заниження позивачем валового доходу за рахунок невірного відображення приросту/убутку балансової вартості запасів.

В акті перевірки зазначено, що позивач внаслідок невідображення в графі 4 рядка А5 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року готової продукції, використаної не у господарській діяльності на суму 10538,00 грн., а саме товарів, використаних на установку башенного крана, занизив валовий дохід на вказану суму. При цьому, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року.

Суд правильно зазначив, що правова норма, на яку посилається відповідач, встановлювала правило, за яким, до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно із статтею 8 Закону. Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Аналізуючи подані на обгрунтування позову докази, суд встановив, що установка башенного крана в I півріччі 2010 року ним позивачем проводилась, у експлуатацію він введений в грудні 2007 року і будь-яких його поліпшень товариство не проводило (а.с.79-93 том 1, а.с.90 том 2). Таким чином, доводи відповідача в цій частині суд правильно визнав необгрунтованими.

Суд обгрунтовано вказав на те, що всупереч вимог п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, що був чинним до 31.01.2011 року ( тобто діяв на час проведення перевірки позивача і оформлення її результатів), в акті перевірки позивача відсутнє будь-яке посилання на первинні документи, якими оформлена операція використання на установку башенного крана в I півріччі 2010 року товарно-матеріальних цінностей, які придбавалися ним з метою використання у власній господарській діяльності. Натомість, посадовими особами наведено лише кореспонденцію бухгалтерських рахунків: Д-т рахунку №152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" та К-т рахунку №281 "Товари на складах", що сама по собі не може вважатися доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Аналогічним чином, це стосується і висновків податкового органу про невідповідність обліку позивача щодо приросту балансової вартості запасів, внаслідок чого ним занижено валові доходи на 100000,00 грн. В обґрунтування вказаних висновків ревізори, які проводили перевірку, покликаються на дані оборотно-сальдової відомості позивача за червень 2010 року станом на 01.07.2010 року, за якими залишок матеріальних запасів на складах становив 136944,00 грн., а саме по рахунку №281 "Товари на складах", - 136304,00 грн., по рахунку №132 "Нематеріальні активи" 7899,00 грн., а в графі 5 рядка А1 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року було відображено лише 36944,00 грн.

Суд обгрунтовано визнав, що подані позивачем докази підтверджують, що дані декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року, зокрема графа 5 рядка А1 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2., повністю відповідають даним фінансового звіту та даним рахунку №281 "Товари на складах", а саме становлять 36304,00 грн., а не - 136304,00 грн. (а.с.76-77, 95-101 том 1, а.с.93-98 том 2). Крім того, позивачем надано і докази того, що на рахунку №132 ним відображається "Знос необоротних активів", а не "Нематеріальні активи", і по даному рахунку в I півріччі 2010 року руху взагалі не було, сальдо ж становило 640,00 грн., а не 7899,00 грн.(а.с.102-103 том 1, а.с.91-92 том 2).

Жодним із складених ревізорами до акту перевірки додатків (а.с.55-76 том 2) не спростовано дані позивача про те, що станом на 01.07.2010 року залишок матеріальних запасів на складах по рахунку №281 "Товари на складах" у нього становив 36304,00 грн., як і жодними іншими матеріалами не доведено твердження відповідача про те, що сума таких запасів на 100000,00 грн. більша.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що висновки ОСОБА_3 МДПІ про порушення позивачем вимог п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, у вигляді хибного ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, є безпідставними.

Це дало підставу суду дійти висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині зобовязання в розмірі 27635,00 грн. основного платежу та 5527,00 грн. штрафної санкції, нарахованих на підставі висновків про заниження позивачем валового доходу за рахунок невірного відображення приросту/убутку балансової вартості запасів, підлягає скасуванню в судовому порядку, як протиправне.

2. Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Силікатобетон".

Суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, що регулюють правовідносини, що склались, і вирішуючи в цій частині позов, виходив з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, (Правила ведення податкового обліку) не встановлювала вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових. До документів, які підтверджують факт отримання товарів, перш за все, відноситься накладна. Щоб мати статус первинного документу, накладна має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року.

Так, частинами 1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановив суд, позивачем в ході проведення перевірки були надані видаткові накладні, виписані ТОВ "Силікатобетон", які є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, в тому числі, повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій (а.с.108-137 том 1), а також надані податкові накладні (а.с.138-201 том 1) та докази оплати контрагенту товарів (а.с.202-206 том 1).

При цьому, ТОВ "Кар'єр Буд" додатково предявив докази на підтвердження того, що придбані у ТОВ "Силікатобетон" товарно-матеріальні цінності використані в межах його господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку від різниці в ціні придбання та продажу (а.с.33-53 том 2).

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі постачання №СД-03/108 від 12.12.2008 року, за умовами якого ТОВ "Силікатобетон" зобовязується постачати для ТОВ "Кар'єр Буд" блоки із ніздрюватих бетонів стінові власного виробництва. Умови поставки визначені FCA (згідно Інкотермс 2000) поставка вказаному покупцем перевізнику на складі постачальника в м.Суми, вул. Прикордонників, 14, а при поставці залізничним транспортом змінюється на CPT (згідно Інкотермс 2000) перевезення оплачені до ст.Костопіль, Львівської залізниці (а.с.105-107 том 1).

В процесу вирішення справи, суд встановив, що ТОВ "Силікатобетон" відпускаючи ТОВ "Кар'єр Буд" товарно-матеріальні цінності передавало їх не тій особі, яка була зазначена в довіреності та не зважало на те, що строки таких довіреностей в багатьох випадках скінчилися, тобто допускало ряд порушень при оформленні операцій і несло у звязку з цим певний ризик, однак самі по собі не доводять, що операції, як такі, не відбулися.

Що стосується товарно-транспортних накладних, то відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, такі документи є обовязковими для всіх учасників транспортного процесу. Враховуючи умови поставки та пояснення представника позивача, відсутність таких документів є порушенням вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №3492-IV від 23.02.2006 року, відповідальність за яке передбачена ст. 60 того ж Закону. Разом з тим, сам по собі факт відсутності в документообігу позивача товарно-транспортних накладних не доводить безтоварності господарських операцій з поставки товарів від ТОВ "Силікатобетон".

Що стосується вимоги податкового органу підтвердити отримання товарів актами приймання продукції по кількості та актами приймання продукції по якості, то суд правильно вказав, що вона є протиправною, приймаючи до уваги слідуюче.

Складання вказаних актів передбачено Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, відповідно, і їх застосування на даний час передбачено відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року. Разом з тим, вказані акти використовуються з метою документування відповідності отриманої продукції тій кількості та тій якості, що обумовлені договірним правовідносинами, але, аж ніяк не для підтвердження факту здійснення господарських операцій поставки та для віднесення певних видатків до складу валових витрат.

Як встановлено, податковий орган ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду не ставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Кар'єр Буд" та ТОВ "Силікатобетон", не доводив, що вказані операції є безтоварними, тобто такими, які відбувалися лише на папері, а вказував лише на порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, тобто на відсутність документального підтвердження господарських операцій. Разом з тим, операції позивача з ТОВ "Силікатобетон" підтверджені видатковими та податковими накладними, договором, доказами розрахунків та використання товару у власній господарській діяльності, а тому доводи ОСОБА_3 МДПІ не можна вважати обґрунтованими.

Виходячи з наведеного, суд дійшов обгрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині зобовязання в розмірі 21365,00 грн. основного платежу та 4273,00 грн. штрафної санкції, нарахованих за операціями з купівлі блоків у ТОВ "Силікатобетон" підлягає скасуванню в судовому порядку, як протиправне.

3. Щодо господарських операцій позивача з ДТГО "Львівська залізниця".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по даних господарських операціях позивача, з огляду на таке.

ОСОБА_3 МДПІ в акті перевірки зазначено, що позивач документально не підтвердив факт отримання послуг по перевезенню вантажів від ДТГО "Львівська залізниця", а відтак включена по даному контрагенту до складу валових витрат за II квартал 2010 року сума є такою що сформована з порушенням вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року.

Дійсно, згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, Правилами ведення податкового обліку, що були визначені в ст.11 вказаного Закону, а саме підпунктом 11.2.1 п.11.2 цієї статті, імперативно встановлено, що платник податку відносить свої видатки до складу валових витрат за правилом першої події, а саме: або за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або за датою оприбуткування платником податку товарів, в залежності від того, яка з подій, що сталася раніше.

Відповідно до цього, враховуючи наявність на момент перевірки першої події сплати ДТГО "Львівська залізниця" грошових коштів (а.с.204 на звороті том 1), перерахунок яких зумовлений існуванням договірних зобовязань (а.с.4-5 том 2), висновки податкового органу про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону є передчасними.

Відповідно до цього, суд правильно вказав, що зазначена сума валових витрат є такою, що сформована у повній відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі на час існування відповідних правовідносин.

Відповідно до цього, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині зобовязання в розмірі 269,00 грн. основного платежу та 53,80 грн. штрафної санкції, нарахованих за операціями з отримання послуг по перевезенню вантажів від ДТГО "Львівська залізниця" підлягає скасуванню в судовому порядку, як протиправне.

4. Стосовно операцій у вигляді оплати послуг мобільного звязку.

Актом перевірки зафіксовано, що згідно з наказом по підприємству №2 від 02.01.2009 року за директором ТОВ "Кар'єр Буд" ОСОБА_5 закріплено мобільний телефон і впродовж охопленого перевіркою періоду позивачем здійснювалась оплата послуг оператора мобільного звязку за вказаний номер телефону. За весь період перераховано 3385,00 грн. і з огляду на відсутність документів, які б підтверджували використання мобільного телефону в господарській діяльності (журналу обліку дзвінків, угоди з оператором мобільного звязку) відповідачем зроблено висновок про надання ОСОБА_5 додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку.

Відповідно до вимог п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року, загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України та іноземні доходи є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб-резидентів.

Згідно пп.4.2.9. п.4.2 ст.4 вказаного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, за винятками, передбаченими п.4.3 ст.4 даного Закону, який, в свою чергу, передбачає види доходів, що не включаються до складу загального місячного доходу.

Згідно з долучених позивачем до матеріалів справи документів, між ТОВ "Кар'єр Буд" та Рівненським відділенням Львівської філії ЗАТ "ОСОБА_5Ес.Ем." 29.10.2007 року було укладено угоду на отримання першим від другого послуг стільникового мобільного звязку, і відповідно до замовлення №2625752, оператором видано sim-картку та номер мобільного телефону +380673630163, послуги з якого, наказом по товариству №2 від 02.01.2009 року вирішено включати до складу валових витрат (а.с.70-72 том 1). Крім того, позивачем надано рахунки-фактури, які виставлялися оператором мобільного звязку за послуги із вказаного номера (а.с.73-85 том 1).

Враховуючи наведене а також ту обставину, що ні матеріалами справи, ні актом перевірки, на підставі якого винесено спірне у відповідній частині податкове повідомлення-рішення, не зафіксовано факту надання директору ТОВ "Кар'єр Буд" ОСОБА_5 додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку з належного йому номера телефону, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року, суд правильно визнавбезпідставними.

Доводи ОСОБА_3 МДПІ про те, що належним документом, який би міг підтвердити використання мобільного телефону в господарській діяльності є журналу обліку дзвінків не ґрунтуються на законі, оскільки ведення такого журналу не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а сам журнал не може вважатися належним доказом використання телефону в тих, чи інших цілях.

Відповідно до цього, нарахування ТОВ "Кар'єр Буд" за податковим повідомленням-рішенням №0000692341/0 від 23.11.2010 року податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині 507,75 грн. основного платежу та 1015,50 грн. штрафної санкції за операціями з надання працівнику додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку, суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправним.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: ОСОБА_6

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Буд" вул.Бурова, 33,м.Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція вул. С. Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000