Ухвала суду № 43891386, 18.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"18" жовтня 2011 р. Справа № 2а-6056/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" травня 2011 р. у справі № 2а-6056/10/1770 за позовом Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2010 року ОСОБА_2 підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне обєднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств, звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2010 року № 0002072342/0, № 0002062342/0, № 0001111742/0/17-123, від 28.07.2010 року № 0001111742/1/17-123, від 02.08.2010 року № 0002072342/1, № 0002062342/1, від 05.10.2010 року № 0001111742/2/17-123, від 06.10.2010 року № 0002072342/2, № 0002062342/2.

На обгрунтування вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб вважає протиправними. Позивач не погоджується з висновками податкового органу про безпідставне віднесення до валових витрат послуг консультативно-господарського характеру, отриманих від Рівненської обласної спілки споживчих товариств на суму 533 333,33 грн., та послуг охорони приміщення, яке не використовується в господарській діяльності, отриманих від ПП "Охорона-Вест" на суму 140 400,00 грн.

Позивач зазначав, що дані декларацій з податку на прибуток підприємства та декларацій з податку на додану вартість підтверджуються первинними документами, зокрема актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними.

Необгрунтованими вважає позивач висновки податкового органу про те, що платником податків невірно визначено залишки товарів на кінець звітного року та вартість запасів, які використані не в господарській діяльності.

Позивач стверджує, що під час перевірки працівниками податкового органу було встановлено, що підприємство допустило заниження валових витрат на вартість придбання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями в III кварталі 2009 року на суму 340 000,00 грн., а також вартість сплачених коштів за надані ПСК "Коопмаркет" маркетингові послуги на суму 21 000,00 грн. в II квартал 2009 року та 18 000 грн. в III кварталі 2009 року, однак в акті вказані обставини не відображені.

В частині безпідставності донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб позивач покликається на правомірність застосування підприємством податкової соціальної пільги стосовно заробітної плати ОСОБА_3

В лютому 2011 року позивач подав заяву про зміну предмета позову і просив окрім вказаних в адміністративному позові, скасувати повністю з моменту прийняття також податкове повідомлення-рішення № 0001111742/3/17-123 від 24.12.2010 року (т.1 а.с.70).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у позові Кооперативному підприємству "Рівненське гуртово-роздрібне об"єднання " Рівненської обласної спілки споживчих товариств відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об"єднання " Рівненської обласної спілки споживчих товариств просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав неповного з"ясування обставин , що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що з 12.05.2010 року по 08.06.2010 року ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівне було проведено планову виїзну перевірку Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне обєднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 844/23-100/30318321 від 15.06.2010 року (а.с.9-34 т.1).

Перевіркою встановлено такі порушення:

п.1.32 ст.1, пп.4.1.5 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/ВР-94 від 28.12.1994 року (в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР), із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 174 414 грн., та заниження податку на прибуток в сумі 212 721,83 грн.;

пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 106 666,00 грн.;

пп.4.2.1 п.4.2 ст.4. пп. "а" пп.6.1.2 п.6.1, п.6.2, пп.6.4.1, пп.6.4.2 п.6.4, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" ст.19, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки № 844/23-100/30318321 від 15.06.2010 року ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівне 29.06.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0002072342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" усього 159 999 грн., у тому числі за основним платежем 106 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53 333 грн. (а.с.35 т.1),

№ 0002062342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток організацій споживчої кооперації, кооперативів та громадських організацій і об'єднань" усього 286 714,38 грн., у тому числі за основним платежем 212 721,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73 992,55 грн. (а.с.36 т.1), № 0001111742/0/17-123, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" усього 3 726,69 грн., у тому числі 1 242,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 484,46 грн. (а.с. 37 т.1).

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої ОСОБА_4 податковою адміністрацією України скарга платника податків залишена без задоволення, суми податкових зобов'язань - без зміни (а.с.45-51 т.1).

ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 28.07.2010 року № 0001111742/1/17-123 (а.с.38 т.1),

від 02.08.2010 року № 0002072342/1, № 0002062342/1 (а.с.39,40 т.1),

від 05.10.2010 року № 0001111742/2/17-123 (а.с.41 т.1),

від 06.10.2010 року № 0002072342/2, № 0002062342/2 (а.с.42,43 т.1),

від 24.12.2010 року № 0001111742/3/17-123 (а.с.71 т.1), якими визначено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено заниження скоригованого валового доходу в сумі 20 000,00 грн. за I квартал 2009 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб"єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає нормам матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини.

1.Щодо висновків по податку на прибуток підприємства.

При вирішенні спору в даній частині суд правильно виходив з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, якими визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, є превалювання сутності над формою, тобто облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств (замовник) укладений договір про надання послуг від 28.12.2007 року з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств (код 01764128) (виконавець), згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання надати консультативно-господарські послуги, зазначені в пп.1.2.1 -1.2.26 договору, на постійній основі. Факт надання відповідних послуг згідно п.1.5 договору засвідчується актами їх приймання. Згідно п.4.2, за надані послуги замовник сплачує виконавцеві щомісяця 6500 грн., в тому числі ПДВ.

За цим договором, у випадку надання консультативно-господарської послуги, що має значну вартісну вираженість, сторони договору можуть збільшити суму, яка сплачується замовником за таку послугу (пункт 4.3 договору). У випадку надання консультативно-господарської послуги, що має незначну вартісну вираженість, сторони договору в кожному конкретному випадку можуть зменшити суму, яка сплачується замовником за таку послугу (пункт 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що загальна сума вартості наданих послуг та їх перелік визначаються сторонами за фактом їх надання по наслідках кожного календарного місяця і зазначаються в акті приймання наданих послуг. (а.с.78-79 т.2).

Згідно правочину про внесення змін до договору від 30.09.2008 року, пункт 4.2 договору викладено в такій редакції:" За послуги, які виконавець надає замовникові згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцеві щомісяця 15 000,00 грн." (а.с.80 т.2).

Згідно правочину про внесення змін до договору від 01.01.2009 року, пункт 4.2 договору викладено в такій редакції: За послуги, які виконавець надає замовникові згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцеві щомісяця 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с.81 т.2).

За перевірений період позивачем віднесено до валових витрат витрати на оплату вищенаведених послуг на суму 533 333,33 грн.

Позивач, на обгрунтування правомірності формування валових витрат, покликається на акти приймання наданих послуг (а.с.83-100 т.2).

Суд першої інстанції вказаним актам приймання наданих послуг дав критичну оцінку, і прийшов до висновку, що вказані акти приймання наданих послуг не є належними первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки за своїм змістом вони не підтверджують отримання позивачем господарсько-консультативних послуг, економічно доцільних для господарської діяльності підприємства та не свідчать про їх спрямованість на одержання доходу.

Такий висновок суду є обгрунтованим.

Оцінюючи зібрані у справі докази в зазначеній частині, суд прийшов до правильного висновку, що за результатами перевірки податковий орган обгрунтовано вважав безпідставним віднесенням позивачем до валових витрат послуг консультативно-господарського характеру, отриманих від Рівненської обласної спілки споживчих товариств на суму 533 333,33 грн., так як підприємством не надано доказів про їх фактичне використання в господарській діяльності підприємства та доказів, що надані послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність, в результаті яких підприємством отримано прибуток.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_2 підприємством "Рівненське гуртово-роздрібне обєднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств отримано послуги охорони приміщення від ПП "Охорона-Вест".

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до договору оренди основних засобів б/н від 03.09.2007 року Підприємство споживчої кооперації "Рікос-М" (Орендодавець) передає позивачу в строкове платне користування частину приміщення першого поверху універмагу загальною площею 590 кв.м. за адресою м. Костопіль, вул. Грушевського, 29.

Відповідно до договору оренди основних засобів б/н від 01.01.2008 року ОСОБА_2 підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне обєднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств (Орендодавець) передає в строкове платне користування частину торгової площі в маркеті "Рікос" площею 470 кв. м. за адресою м. Костопіль, вул. Грушевського, 29 Підприємству споживчої кооперації "Коопмаркет" (Орендар).

Приватне підприємство "Охорона-Вест" згідно наданих до перевірки актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) здійснювало охорону обєкту (приміщення ЦУМУ) в м. Костопіль, вул. Грушевського, 29.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено на валові витрати вартість послуг охорони приміщення ЦУМУ м. Костопіль, отриманих від ПП "Охорона-Вест" на суму 140 400,00 грн., так як підприємством не надано договір про надання послуг, орендується лише 120 кв.м. першого поверху приміщення ЦУМУ, а не все приміщення, доказів про їх фактичне використання у господарській цільності та доказів, що надані послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність, в результаті яких підприємством отримано прибуток.

В акті перевірки вказано на те, що господарський договір між позивачем та ПП "Охорона-Вест" до перевірки надано не було. З наданих до перевірки договорів оренди податковий орган встановив, що позивач орендує в приміщенні універмагу в м. Костополі, по вул. Грушевського,29, частину приміщення першого поверху площею 120 кв.м., решта приміщення знаходиться в орендному користуванні інших суб'єктів господарювання. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Дослідженням письмових доказів в суді встановлено, що 01.01.2009 року позивачем з вказаним контрагентом укладено договір на охорону об'єкта № 6-од, згідно з п.2.1 якого здійснюється охорона об'єкту, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Млинівська,20 (приміщення ГРО), здійснюється у дні та години, обумовлені Додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п.3.1 вартість послуг охоронної фірми складає 6480,00 грн. Розрахунок вартості послуг наведено в Додатку № 1 до договору (а.с.152-154, 155 т.2).

Разом із вказаним договором від 01.01.2009 року № 6-од, позивач надав Правочин про внесення змін та доповнень до договору на охорону об'єкта від 05.02.2009 року, з якого вбачається, що п.2.1 Договору на охорону об'єкта від 01.01.2009 року, укладеного між ПП "Охорона-Вест" та КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС сторони погодили викласти в новій редакції та доповнили таким абзацом: "Охорона об'єкту, який розташований за адресою м. Костопіль, вул. Грушевського,29 (частина приміщення ЦУМу, площею 120 кв.м.), здійснюється у дні та години, обумовлені Додатком № 2, який є невід'ємною частиною цього договору" (а.с.156 т.2).

З Додатку № 2 від 05.02.2009 року до Договору № 6-од від 01.01.2009 року, вбачається, що загальна вартість додаткових послуг виконавця становить 10 800,00 грн., місцезнаходження об'єкта охорони не вказано (а.с.157 т.2).

Оцінюючи зібрані в справі докази в даній частині спору, суд обгрунтовано виходив з наступного :

З досліджених в судовому засіданні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що ПП "Охорона-Вест" надано послуги по здійсненню охорони об'єкту - приміщення ЦУМу в м. Костопіль (договір № 6-од від 01.01.2009 року, додаток № 2).

Виставленими рахунками-фактурами ПП "Охорона-Вест" підтверджується, що до оплати підлягає охорона об'єкту в м. Костопіль - приміщення ЦУМу (а.с.161-171 т.2).

В жодному з зазначених документів не міститься покликання на те, що охорона здійснювалась в частині приміщення ЦУМу чи в його відокремленому приміщенні (відділі).

Не вказано зазначених відомостей і в договорі № 6-од від 01.01.2009 року та в додатку до нього № 2 від 05.02.2009 року, згідно яких складені акти здачі-прийняття послуг та виставлені рахунки на оплату таких послуг.

Покликання на правочин від 05.02.2009 року в усіх досліджених судом документах відсутнє.

Будь-яких об'єктивних доказів, що платник податків правомірність формування валових витрат обгрунтовував наявністю господарського договору з охоронною фірмою, предметом якого є охорона орендованої частини приміщення, а саме 120 кв.м., позивач суду не надав, а судом не встановлено. Зокрема, не міститься оцінки такого договору ні в відповіді на заперечення на акт перевірки (а.с. 184-194 т.2), ні в рішенні ДПА України за результатами розгляду повторної скарги платника податків на податкові повідомлення-рішення (а.с.45-51 т.1).

Відсутнє покликання на наявність такого договору і в позовній заяві від 15.12.2010 року (а.с.3-8 т.1).

Не вказував на такий договір представник позивача у своїх поясненнях в ході судового розгляду справи, до 05.05.2011 року, до надання такого документа до справи.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив як доказ правочин від 05.02.2009 року, як такий, що не відповідає фактичним обставинам справи та не спростовує правомірності висновків податкового органу про завищення валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Охорона-Вест" та відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Інші, виявлені в ході перевірки порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не призвели до заниження об'єкта оподаткування.

Таким чином, на підставі досліджених судом доказів, суд дійшов вірного висновку про те, що в ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив виявлені в ході перевірки порушення п.1.32 ст.1, пп.4.1.5 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин.

Відтак, суд вважав, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29.06.2010 року № 0002062342/0 (від 02.08.2010 року № 0002062342/1, від 06.10.2010 року № 0002062342/2) податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому не знайшов підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

2.Щодо висновків по податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, податковим органом виявлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою" за період з 01.03.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 106 666,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями), в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 106 666,00 грн. в ціні отриманих послуг консультативно-правового характеру, наданих Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, які не відносяться до валових послуг, згідно податкових накладних:

№ 959 від 30.10.2008 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1084 від 28.11.2008 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1258 від 29.12.2008 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 63 від 30.01.2009 року на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,00 грн.;

№ 208 від 28.02.2009 року на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,00 грн.;

№ 344 від 31.03.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 497 від 29.04.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 627 від 28.05.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 735 від 25.06.2009 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 881 від 27.07.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1074 від 31.08.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1171 від 28.09.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1340 від 30.10.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1490 від 30.11.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 1643 від 29.12.2009 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 72 від 29.01.2010 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 213 від 24.02.2010 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.;

№ 371 від 26.03.2010 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн. (а.с. 101-118 т.2).

Зазначені податкові накладні включені в реєстри обліку придбання товарів, робіт (послуг) у відповідних періодах та в декларації з податку на додану вартість.

При вирішенні адміністративного спору в даній частині позовних вимог суд обгрунтовано виходив з того, що належним чином оформлена податкова накладна є підставою для включення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту. Однак, відсутність зв'язку придбаних послуг з господарською діяльністю платника виключає правомірність формування податкового кредиту відповідно до таких податкових накладних. Перевіряючи правомірність формування позивачем валових витрат по взаємовідносинах з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств при наданні господарсько-консультативних послуг, суд дійшов правильного висновку про їх необгрунтованість, непов'язаність з господарською діяльністю позивача, економічною недоцільністю, а акти прийняття господарсько-консультативних послуг не відповідають вимогам, які закон пред'являє до документів первинного обліку.

Виходячи з встановленого, суддійшов висновку, що податковий орган правильно вважав завищеним позивачем податковий кредит по вказаних послугах на суму 106 666,00 грн. та правомірно донарахував податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

3.Щодо висновків по податку з доходів фізичних осіб.

Як встановлено судом, за результатами перевірки (а.с.27 т.1), позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету в перевіреному періоді податок з доходів фізичних осіб у сумі 337,28 грн. у випадку застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати працівника ОСОБА_3 яка перевищувала граничний розмір доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги. Позивачем в цій частині правомірність висновку податкового органу не заперечується. Також, до заробітної платиМакарик Л.В. неправомірно застосовувалась податкова соціальна пільга відповідно до пп."а" пп.6.1.2 п.6.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Згідно документів, представлених до перевірки, встановлено, що ОСОБА_3 має дитину віком більше ніж 18 років, що позивачем не заперечується. Перевіркою донараховано 904,55 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Податкове зобов'язання за основним платежем, визначене податковим органом, становить 1242,23 грн. Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Позивач, оспорюючи податкове повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб, покликається на те, що від ОСОБА_3 було отримано заяви про застосування податкової соціальної пільги як до досягнення дитиною повноліття - у розмірі соціальної пільги, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 пп.6.1 ст.6 Закону № 889-IV, так і після досягнення дитиною повноліття - на застосування податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного року.

На підтвердження своїх вимог позивачем в ході судового розгляду справи пред'явлено заяву ОСОБА_3 від 26.07.2003 року про застосування податкової пільги (а.с.174 т.2).

Вирішуючи спір у даній частині позову, суд дійшов правильного висновку про те, що вказаний письмовий доказ висновку податкового органу не спростовує, оскільки в ньому зазначено прохання працівника застосувати податкову соціальну пільгу в розмірі, визначеному в п.6.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктом 6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно з підпунктом 6.1.2 п.6.1 вказаної статті закону, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років (пп. "а").

Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміром, а саме у разі, якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "а", "б" підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 цієї статті, надається до кінця року, в якому дитина досягає вісімнадцяти років.

Підпунктом 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а", "б" підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Згідно з пп. 6.5.4 п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" травня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств вул.Млинівська, 20,м.Рівне,33024

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023